- •Київський національний торговельно-економічний університет
- •Розповсюдження і тиражування без офіційного дозволу кнтеу заборонено
- •Розділ 6. Правова охорона об’єктів патентного права та нетрадиційних об’єктів промислової власності 201
- •Розділ 7. Правова охорона засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, їх товарів і послуг 253
- •Передмова
- •Розділ 1 інтелектуальна власність у інноваційному розвитку економіки
- •Основні питання
- •1.1. Становлення інтелектуальної економіки як прояв процесу інтелектуалізації суспільно-господарської діяльності.
- •Після вивчення теми студенти повинні вміти:
- •1.1. Становлення інтелектуальної економіки як прояв процесу інтелектуалізації суспільно-господарської діяльності
- •Різноманітні підходи до визначення постіндустріального суспільства
- •1.2. Інтелектуальний капітал: природа, зміст, структура
- •Трактування поняття «інтелектуальний капітал» у різних літературних джерелах
- •Класифікація інтелектуального капіталу
- •Інтелектуальна діяльність як основа соціально-економічного розвитку суспільства. Види та результати інтелектуальної діяльності
- •Об’єкти інтелектуальної власності за видами діяльності
- •1.4. Економіко-правовий зміст інтелектуальної власності
- •Питання для самоконтролю
- •До характерних ознак інтелектуальної економіки належать:
- •Інтелектуальний капітал – це:
- •Розділ 2 поняття права інтелектуальної власності
- •Основні питання
- •Після вивчення теми студенти повинні вміти:
- •2.1. Право інтелектуальної власності в об’єктивному розумінні та його джерела
- •2.2. Об’єкти та інститути права інтелектуальної власності
- •2.3. Суб’єктивні права інтелектуальної власності
- •2.4. Поняття і форми захисту права інтелектуальної власності
- •Питання для самоконтролю
- •Розділ 3 організаційне забезпечення правової охорони інтелектуальної власності в україні
- •Основні питання
- •Після вивчення теми студенти повинні вміти:
- •3.1. Участь держави у забезпеченні правової охорони інтелектуальної власності
- •3.2. Державні органи у сфері охорони інтелектуальної власності в Україні
- •3.3. Правовий статус патентних повірених в Україні
- •3.4. Організації колективного управління майновими правами інтелектуальної власності в Україні
- •Питання для самоконтролю
- •Розділ 4 міжнародно-правова охорона прав інтелектуальної власності
- •Основні питання
- •Після вивчення теми студенти повинні вміти:
- •4.1. Базові поняття міжнародно-правової охорони прав інтелектуальної власності
- •4.2. Міжнародні договори у сфері авторського права і суміжних прав
- •4.3. Міжнародні договори у сфері промислової власності
- •4.4. Міжнародні організації у сфері інтелектуальної власності
- •Питання для самоконтролю
- •Розділ 5 авторське право і суміжні права
- •Основні питання
- •Після вивчення теми студенти повинні вміти:
- •5.1. Поняття та базові положення авторського права
- •5.2. Об’єкти авторського права
- •5.3. Суб’єкти авторського права. Суб’єктивні права автора
- •5.4. Особливості правової охорони суміжних прав
- •5.5. Договори у сфері авторського права і суміжних прав
- •Елементи авторського договору
- •5.6. Захист авторського права і суміжних прав
- •Питання для самоконтролю
- •Розділ 6 правова охорона об’єктів патентного права та нетрадиційних об’єктів промислової власності
- •Основні питання
- •Після вивчення теми студенти повинні вміти:
- •6.1. Поняття і базові моделі правової охорони результатів науково-технічної творчості
- •6.2. Об’єкти патентного права. Умови патентоздатності об’єктів
- •6.3. Суб’єкти патентних правовідносин
- •6.4. Оформлення патентних прав. Види патентів
- •6.5. Зміст майнових прав патентоволодільців
- •6.6. Ліцензійні договори
- •Елементи ліцензійного договору
- •6.7. Захист прав патентовласників
- •6.8. Правова охорона нетрадиційних об’єктів промислової власності
- •Питання для самоконтролю
- •Заявка на одержання патенту подається до:
- •Примусова ліцензія на використання запатентованого винаходу видається особі, яка виявляє готовність до використання запатентованого винаходу у виробництві на:
- •Який вид ліцензії не існує?
- •Розділ 7 правова охорона засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, їх товарів і послуг
- •Основні питання
- •Після вивчення теми студенти повинні вміти:
- •7.1. Поняття та базові положення правової охорони засобів індивідуалізації
- •Класифікація засобів індивідуалізації
- •7.2. Об’єкти правової охорони засобів індивідуалізації
- •7.3. Оформлення прав на торговельні марки і зазначення походження товару
- •7.4. Суб’єкти прав на засоби індивідуалізації та зміст суб’єктивних прав
- •7.5. Договори про використання засобів індивідуалізації
- •7.6. Захист прав на засоби індивідуалізації
- •Питання для самоконтролю
- •Розділ 8 комерціалізація інтелектуальної власності
- •Основні питання
- •Після вивчення теми студенти повинні вміти:
- •8.1. Сутність і механізм комерціалізації прав інтелектуальної власності
- •8.2. Способи комерціалізації прав інтелектуальної власності
- •Розподіл зареєстрованих договорів щодо розпоряджання майновими правами за об’єктами промислової власності
- •Кількість зареєстрованих договорів/ліцензійних договорів стосовно знаків для товарів і послуг
- •Кількість зареєстрованих договорів/ліцензійних договорів стосовно винаходів та корисних моделей
- •8.3. Регулювання процесу комерціалізації прав інтелектуальної власності в Україні
- •Види договорів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності
- •Питання для самоконтролю
- •Об’єктом ліцензійного договору є:
- •Укладання договору про передачу права власності на об’єкт промислової власності означає:
- •Розділ 9 оцінка вартості прав на об’єкти інтелектуальної вартості
- •Основні питання
- •Після вивчення теми студенти повинні вміти:
- •9.1. Принципи вартісного оцінювання об’єктів інтелектуальної власності
- •9.2. Оцінка майнових прав інтелектуальної власності як вид діяльності, її регулювання та нормативне забезпечення
- •9.3. Етапи процедури оцінки
- •9.4. Методика оцінки вартості майнових прав на об’єкти інтелектуальної власності
- •Характеристика методів оцінки прав на об’єкти інтелектуальної власності
- •Питання для самоконтролю
- •У межах якого підходу до оцінки прав на об’єкти інтелектуальної власності використовується метод дисконтування грошових потоків?
- •Метод звільнення від роялті найчастіше використовується:
- •Розділ 10 об’єкти інтелектуальної власності в системі бухгалтерського та податкового обліку
- •Основні питання
- •Після вивчення теми студенти повинні вміти:
- •Умови визнання, оцінка та документальне оформлення
- •Формування первісної вартості об’єктів, визнаних нематеріальними активами, залежно від способу їх надходження на підприємство
- •Документальне оформлення нма
- •Зміст «Акт уведення в господарський оборот об’єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів»
- •Зміст первинного документа «Інвентарна картка обліку об’єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів»
- •Облік руху об’єктів інтелектуальної власності
- •Відображення в бухгалтерському та податковому обліку дослідження, розробки та створення об’єкта інтелектуальної власності працівником підприємства в межах трудових відносин
- •Відображення в обліку замовлення на створення твору із виплатою пашуального платежу без переходу права власності на твір
- •Придбання виключних майнових прав на об’єкт інтелектуальної власності у фізичної особи
- •Придбання прав на використання винаходу в господарській діяльності
- •Облік амортизації об’єктів інтелектуальної власності
- •Кореспонденція рахунків фінансового обліку нарахування амортизації об’єктів інтелектуальної власності
- •Строки дії права користування нематеріальними активами за групами
- •Облік роялті
- •Методика розрахунку роялті за різними ситуаціями
- •Відображення роялті у бухгалтерському обліку
- •Питання для самоконтролю
- •Відповідно до мсбо 38 «Нематеріальні активи» актив відповідає критерію можливості ідентифікації у визначенні нма, якщо він:
- •Яка проводка відповідає операції «Майнові права на корисну модель визнано нма і введено в експлуатацію»?
- •Придбання та створення нма відображають на рахунку:
- •Показники використання об’єкта інтелектуальної власності
- •11.2. Життєвий цикл об’єкта інтелектуальної власності
- •Управління об’єктом інтелектуальної власності на етапі його створення
- •Управління об’єктом інтелектуальної власності на етапі набуття прав
- •Управління об’єктом інтелектуальної власності на етапі використання прав
- •Управління об’єктом інтелектуальної власності на етапі захисту прав
- •Управління об’єктом інтелектуальної власності на етапі утилізації
- •Маркетинг інтелектуальної власності
- •Функції маркетингу залежно від ролі інтелектуального продукту
- •Товарні знаки і знаки обслуговування
- •Колективні знаки
- •Промислові зразки
- •Географічні вказівки
- •Питання для самоконтролю
- •До основних принципів управління інтелектуальною власністю належать:
- •Додаткова вартість створеного інтелектуального продукту – це:
- •Критеріями оцінювання продуктів інтелектуальної діяльності при проведенні експертизи можуть бути:
- •Комерціалізація об’єктів права інтелектуальної власності може бути здійснена:
- •До етапів життєвого циклу об’єкта інтелектуальної власності належать:
- •Предметний покажчик
- •Список рекомендованих джерел
8.2. Способи комерціалізації прав інтелектуальної власності
Використання інтелектуальної власності в господарській діяльності здійснюється на умовах її комерціалізації. Упровадження і використання об’єктів інтелектуальної власності становить собою комерційний інтерес і дозволяє одержувати певні прибутки як власникові прав, так і одержувачу прав використання. Яким саме чином можливе здійснення такого використання і які воно має особливості? Загалом цей процес має назву комерціалізації об’єктів інтелектуальної власності і може бути реалізований декількома шляхами залежно від обраної стратегії їх використання (див. рис. 8.2)71. Оскільки сучасний ринок щільно заповнений конкурентами, а ефективне впровадження об’єктів інтелектуальної власності є доцільним і обґрунтованим, то актуальним є дослідження та аналіз основних підходів до їх комерціалізації.
Основними способами комерціалізації об’єктів права інтелектуальної власності (ОІВ) є:
використання об’єктів права інтелектуальної власності у власному виробництві;
внесення прав на об’єкти права інтелектуальної власності до статутного капіталу підприємства;
передача (продаж) прав на об’єкти права інтелектуальної власності (див. рис. 8.3).
Рис. 8.2. Стратегії використання прав на об’єкти інтелектуальної власності
З точки зору отримання прибутку така форма комерціалізації як використання ОПІВ у виробництві товарів і послуг – найбільш вигідна, тому що весь прибуток, який генерується ОІВ у процесі виробництва товару або послуги, залишається на підприємстві. В той же час цей спосіб комерціалізації пов’язаний зі значними витратами на доопрацювання ОПІВ, розроблення технології, запровадження продукції у виробництві тощо. Такі витрати можуть набагато перевищувати видатки на створення ОПІВ, що використовуються у виробництві. Тому існує емпіричне правило, за яким приступати до комерціалізації в такий спосіб слід у випадках, коли очікуваний прибуток від використання ОПІВ у виробництві у 100 і більше разів перевищуватиме витрати на створення ОПІВ.
.
Рис. 8.3. Основні способи комерціалізації об’єктів інтелектуальної власності
Отримання прибутку під час упровадження ОПІВ у виробничу діяльність є опосередкованим, оскільки він забезпечується не за рахунок самого ОПІВ, а при продажу товару, виробленого з його використанням. ОПІВ ставиться на облік за вартістю, що дорівнює витратам на його створення.
Економічний ефект від використання ОПІВ у господарській діяльності забезпечує підприємству потенційні можливості:
створення нової технології;
освоєння нових ринків;
зниження витрат на виробництво (при впровадженні ресурсо-, енергозберігаючих технологічних процесів).
Хоча спосіб комерціалізації шляхом використання ОПІВ у виробництві товарів і послуг може принести найбільший прибуток серед існуючих способів, він пов’язаний і з найбільшими ризиками. Тому що від моменту прийняття рішення про комерціалізацію і до моменту випуску продукції минає багато часу і за цей час можуть статися події (виробничого, фінансового, політичного характеру), що перешкоджатимуть здійсненню інноваційного проекту або будуть ускладнювати його здійснення. Серйозною перешкодою для цього способу комерціалізації є те, що він вимагає значних початкових інвестицій (внутрішніх або зовнішніх).
Стосовно вкладення прав на об’єкти інтелектуальної власності до статутного капіталу інших підприємств як способу їх комерціалізації можна зазначити, що він дозволяє брати участь у організаційно-управлінських процесах і отримувати певні прибутки залежно від розміру вкладених прав. Тобто такого роду права становлять собою на сьогодні нематеріальний актив, що має реальну цінність, створює додаткову ринкову вартість підприємства і може бути формою участі у капіталі інших підприємств, приносячи в результаті реальну вигоду власникові. Внесення прав на об’єкти інтелектуальної власності до статутного капіталу дозволяє збільшити його, що є, в свою чергу, привабливим з точки зору привертання інтересу кредиторів та інвесторів до цього підприємства. Внесення прав на ОІВ до статутного капіталу замість «живих» грошей надає:
1) право на отримання частки прибутку (дивідендів);
2) право на участь в управлінні підприємством через загальні збори правління.
Якщо правовласник не передбачає використовувати ОІВ у власному виробництві чи розпочати новий бізнес або створити спільне підприємство, він може передати повністю права власності на ОІВ іншій фізичній або юридичній особі. Майнові права на ОІВ є сукупністю права володіти, користуватися і розпоряджатися цим об’єктом.
Передача прав власності шляхом їх продажу передбачає зміну такої частини майнового права як право власності. Продаж прав у повному обсязі здебільшого проводиться через договір купівлі-продажу як договір обмінної угоди, за яким у результаті передачі права власності на об’єкт інтелектуальної власності (продажу охоронного документа – патенту або свідоцтва) власник як сторона, яка продає, втрачає всі майнові права на нього. Тобто якщо продано патент на винахід, то він перереєстровується на ім’я нового правовласника і до останнього переходять усі майнові права на цей об’єкт.
Але частіше передається лише право користування об’єктом інтелектуальної власності. Власник прав на будь-який об’єкт промислової власності (ліцензіар) може продати ліцензію (видати дозвіл на користування об’єктом інтелектуальної власності) будь-якій особі (ліцензіату), якщо він не хоче або не в змозі використовувати відповідний об’єкт.
Продаючи ліцензію, за мету мають отримання прибутку, не втрачаючи капіталу на виробництво та освоєння ринку. Продаж ліцензії – це шлях упровадження технології на ринку без продажу товарної продукції. Доходами від продажу ліцензій юридичні або фізичні особи покривають свої витрати на наукові дослідження. Придбання або продаж ліцензії є діловою угодою. Факт продажу або купівлі ліцензії юридично оформляється ліцензійним договором Ліцензіат отримує право на використання об’єкта інтелектуальної власності лише на обумовленій ліцензійним договором території та на певний термін.
Найменш ефективним є спосіб комерціалізації через продаж інформації про розробку, тобто коли продаються результати інтелектуальної діяльності, права на які не захищені охоронним документом, – патентом або свідоцтвом. У свою чергу, набагато ефективніший спосіб комерціалізації ОПІВ – розвиток бізнесу з його подальшою капіталізацією на фондовому ринку.
Передача прав користування ОПІВ може відбуватися за такими договорами:
за ліцензійним договором;
за договором комерційної концесії (франшизи);
за договором лізингу.
Продаж ліцензій на використання ОПІВ – один з найпопулярніших способів їх комерціалізації, передача прав за договором комерційної концесії (франшизи) сприяє поширенню бізнесу, а вибір такої схеми комерціалізації як лізинг дозволяє підприємцям-початківцям відкривати свою власну справу навіть за умов обмеженого стартового капіталу. Це дає змогу оперативно використовувати у виробництві продукти інтелектуально-інноваційної діяльності.
У випадку укладання ліцензійних угод, договорів лізингу і комерційної концесії майнове право у частині його володіння залишається за власником, передаються лише права користування. Загалом, такий підхід до комерціалізації об’єктів інтелектуальної власності становить собою неабиякий інтерес для обох сторін угоди. Правовласник одержує прибуток у вигляді платежів за користування переданим ним правом іншою особою, тим самим компенсує понесені свого часу витрати на створення такого об’єкта.
Друга сторона цього процесу, в свою чергу, отримує вже готові розробки, технологію, торгову марку, імідж, ім’я тощо, маючи економію на початкових витратах розгортання бізнесу. Тому ефективна організація такого формату ведення бізнесу приваблива для обох сторін угоди.
Зокрема, у разі укладання ліцензійної угоди, ліцензіар надає право користуватися ліцензією ліцензіатові на умовах сплати роялті-платежу, паушального платежу або комбінованого. Про високу дохідність об’єктів інтелектуальної власності свідчить той факт, що нині світові темпи зростання торгівлі ліцензіями сягають у середньому 12%.
Стосовно передання прав на об’єкти інтелектуальної (зокрема промислової) власності, офіційні дані Держслужби інтелектуальної власності України свідчать про те, що відбувалась активна робота з реалізації завдань, спрямованих на проведення державної політики у сфері використання прав на об’єкти промислової власності, які мають правову охорону в Україні (див. табл.8.1–8.3)72.
Таблиця 8.1