8. Який вид ліцензії не існує?

1. примусова ліцензія;

2. перехресна ліцензія;

3. виключна ліцензія;

4. деклараційна ліцензія.

Розділ 7 правова охорона засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, їх товарів і послуг

Мета вивчення – формування знань щодо системи охорони різного виду засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту.

Основні питання

7.1. Поняття та базові положення правової охорони засобів індивідуалізації.

7.2. Об’єкти правової охорони засобів індивідуалізації.

7.3. Оформлення прав на торговельні марки і зазначення походження товару.

7.4. Суб’єкти прав на засоби індивідуалізації та зміст суб’єктивних прав.

7.5. Договори про використання засобів індивідуалізації.

7.6. Захист прав на засоби індивідуалізації.

Ключові слова та поняття: засоби індивідуалізації, маркетингові зазначення, комерційне найменування, знак для товарів і послуг, торговельна марка, зазначення походження товару, кваліфіковане зазначення походження товару, доменне ім’я, франшиза, комерційна концесія.

Після вивчення теми студенти повинні вміти:

• визначати ознаки комерційних найменувань, торговельних марок і зазначень походження товарів;

• визначати особу, яка має право на одержання свідоцтва;

• знати процедуру отримання свідоцтва на торговельну марку та зазначення походження товару;

• визначати, які дії належать до використання засобів індивідуалізації;

• визначати істотні умови договору комерційної концесії та договору франчайзингу;

• обирати спосіб захисту порушених прав власників засобів індивідуалізації.

7.1. Поняття та базові положення правової охорони засобів індивідуалізації

Конкуренція – невід’ємний елемент економіки ринко­вого типу – зумовила необхідність розмежування однорідних видів господарської діяльності різних суб’єктів господарю­вання та її результатів – товарів, робіт, послуг. Це досягається шляхом використання так званих засобів індивідуалізації, до яких належать комерційне найменування господарю­ючих суб’єктів, знаки для товарів та послуг (торговельні марки), географічне зазначення походження товарів. Цінність ука­за­них об’єктів ґрунтується на довірі споживачів до якості та наявності особливих властивостей у товарах (роботах, послугах), вироб­лених (виконаних, наданих) певним вироб­ником (вико­нав­цем), позначених певним знаком (наприклад, «Оболонь»), або таких, що походять з певної місцевості (трускавецькі міне­ральні води, швейцарські годинники, фран­цузькі вина та ін.).

Засоби індивідуалізації отримують правову охорону не як результати творчої діяльності. Якщо зображення, наприклад, у вигляді малюнка отримає охорону як знак для товарів і послуг, сам малюнок втрачає охорону як об’єкт авторського права. Належність засобів індивідуалізації до об’єктів інте­лек­туальної власності зумовлена, по-перше, нема­теріальним характером цих об’єктів, та, по-друге, схо­жістю правового режиму використання засобів індивідуа­лі­зації з правовим режимом використання інших об’єктів промислової власності: надання власнику засобу інди­відуа­лі­за­ції виключних прав на їх використання, дозвіл та заборону їх використання.

Цивільно-правова індивідуалізація суб’єкта господарю­вання і результати її діяльності розглядаються в літературі як правомірна, юридично значуща діяльність, яка здійснюється в певних цивільно-правових формах, із застосуванням перед­бачених законом засобів на відособлення юридичної особи і результатів її діяльності серед інших учасників цивільних правовідносин⁵⁷.

Предмет правового інституту засобів індивідуалізації – це врегульована нормами права сукупність виключних прав правовласників засобів індивідуалізації, що реалізуються в сфері виробництва, торговельного обігу, виконання робіт, надання послуг тощо.

У практиці в багатьох країнах використовується поняття «маркетингові зазначення» – це вказівка на учасників ринкових відносин, зокрема, виробників та товари, що ними випуска­ються, організацій та осіб, які надають послуги. Викори­стан­ня саме цього поняття зумовлене тим, що на думку прихи­ль­ників цієї ідеї маркетингові позначення відо­бра­жа­ють ринкове значення позначень; виявляють сутність позначень; не містять протиріч, які властиві поняттю «засоби інди­відуалізації».

Поняття «засоби індивідуалізації» об’єднує в собі декіль­ка об’єктів промислової власності. Групу об’єктів, що належать до засобів індивідуалізації, можна зобразити схематично.

Виступаючи невід’ємною складовою системи об’єктів інте­лектуальної власності та системи іденти­фіку­ючих позна­чень, засоби індивідуалізації характеризуються наявністю влас­ної структури, зумовленої особливим поряд­ком роз­мі­щен­ня, взаємодією та впливом її елементів, спіль­ними зако­но­мір­но­стями розвитку та єдиним функціональним призначенням.

Аналіз закріпленої ЦК України структури засобів інди­відуалізації передбачає виокремлення її деяких видів – основних елементів цієї системи, дослідження їх особливих різновидів та групування (класифікацію) останніх за відповід­ними критеріями. Розгляд структури засобів індивідуалізації дозволяє визначити загальні (універсальні) класифікаційні підстави диференціації та особливі критерії їх розподілу, використання яких дає можливість установити специфічні, характерні лише для окремого виду ідентифікуючого позна­чення його різновиди.

Законодавцем установлені особливі режими правової охорони кожного із зазначених видів об’єктів інтелектуальної власності, елементом яких виступають повноваження управо­мочених суб’єктів у сфері їх використання. Якщо суб’єкти права на торговельну марку вільні у можливості надання або передачі права на їх застосування будь-яким третім особам на підставі відповідних ліцензійних договорів, то суб’єкти права на комерційне найменування та географічне зазначення цієї можли­вості взагалі позбавлені чи суттєво обмежені у меха­нізмі її реалізації.