Рибосоми

Рибосоми складаються з двох нерівних субодиниць: одна велика – 50 S (14-15м.м); друга мала –30 S.

S - константа осадження. Вся рибосома 30 S:50 S=70 S.

До складу рибосом входять декілька десятків різних молекул білка. Рибосомна РНК і білки об'єднані в нуклеопротеїновий тяж. Рибосомальна РНК представляє собою одинарний ланцюг нуклеопротеїдів, але в результаті взаємодії між окремими ділянками деталі ланцюга частково спіралізовані. Ці ділянки складаються = 70% всього ланцюга, вони непостійні, утворюються і руйнйються.

Зв'язок між РНК і білком здійснюються за допомогою іонa Mg. Двох валентні катіони Mg і Са забезпечують також об'єднання у полісоми.Слово рибосоми походить від грецького сома, що означає- тіло (1нм=10³мкм). Обов”язкові клітинні органоїди, відкриті в 1955 р. Г. Паладе. Це субмікроскопічні органели діаметром біля 20 нм. Вони містять рівну кількість білка і рибосомальної РНК.

Унікальна структурна особливість всіх рибосом заключається в тому,що вони побудовані із 2 нерівних сібодиниць або субчастинок, з”єднаних між собою. Кожна субодиниця має (складається) із рибосомальної РНК в вигляді тяжа, спіральні ділянки якого розміщуються перпендикулярно основному ланцюгу. Простір між витками спіралі і цілими спіральними ділянками заповнений білком, зцементованими в компактну структуру рибосом.

Вони є обов”язковим структурним компонентом цитоплазми (гіалоплазми), хлоропластів, мітохондрій.

Найвищою фізіологічною активністю характеризують полісоми (4-40) окремі рибосоми зв”язані між собою ниткоподібною іРНК. Асоціати кількох рибосом, які синтезують білкові молекули з а\к.. Найбільша кількість рибосом виявлена там, де найбільше, найінтенсивніше здійснюється білковий синтез - в меристематичних клітинах, в клітинах зародку, в регенеруючих тканинах і органах, мітохондріях, ЕПС, пластидах.

Рибосоми цитоплазми поділяють на вільні (розміщені в гіолоплазмі) і прикріплені до зовнішньої (звернутої до гіалоплазми) поверхні мембран ЕПС. Вільні рибосоми містяться в гіалоплазмі (поодиноко або групами).

Рибосоми локалізуються: в ядрі, в пластидах (хлоропластах), мітохондріях, які є напівавтономними саморегулюючими структурами.

Основна функція рибосом –збирання білкових молекул із а\к, тобто відтворення живої матерії. Оскільки в процесі ж\д відбувається постійне оновлення білків цитоплазми і ядра, без рибосом клітина довго існувати не може. Генетична інформація, яка закладена в ядрі, переноситься від ядра до рибосом за допомогою і-РНК, тим самим визначаючи структуру і властивості білкових молекул. Між чисельністю полісом в клітині і інтенсивністю синтезу білків існує пряма кореляція. У синтезі приймають участь тільки “важкі”рибосоми (в асоційованому стані) У клітині одночасно працюють 10% рибосом.Цим запезпечується постійний синтез білка.

По Васильєву (1988) попередники рибосом формувалися в ядрі (їх субодиниці)- в ядерці. Кінцеве їх утворення здійснюється у цитоплазмі.

Мікротрубочки

Зустрічаються в цитоплазмі, крім прокаріот вільно або входять в склад веретена поділу.

Представляють собою пусті циліндри d-20-25нм. Довжина декілька мікрон. Стінки трубочки складаються із 13 субодиниць, розміщених по спіралі. Ці субодиниці утворені білком тубуліном (димерний білок) в складі є гуанінодифосфат. Утворенню їх сприяє кисла рН, конц. Mg, АТФ.

Формується в зовнішньому шарі гіалоплазми в стані спокою.Звичайно вони розміщуються паралельно один дугому біля плазмалеми. Руйнуються при підвищенні концентрації Са і низьких t⁰ С.

Функції:

1. Знаходяться в основі веретена поділу. Бувають волокна трьох типів:

1).безперервні- від полюса до полюса.

2). хромосомні – від полюса до хромосом.

3).міжхромосомні – між групами хромосом, розходяться

4).неповні, безперервні – від одного полюса ідуть, але до іншого не доходять.

Вважають, що беруть участь у розходженні хромосом до полюсів:

• рухи хромосом здійснюються за рахунок мікротрубочок сусідніх ниток

• у процесі руху здійснюється скорочення ниток

• за рахунок розходження полюсів хромосоми, хромосоми також тягнуться.

2) приймають участь у побудові клітинної стінки, входячи до складу фрагмопласту

3) приймають участь у рухах цитоплазми

4)беруть участь у проведенні речовин по цитоплазмі

5) підтримують структуру клітини та окремих органоїдів (хлоропластів)

Це нестійки сполуки, що постійно утворюються і руйнуються.

Бувають 3-х типів:

1. в ядрі при діленні

2. в цитоплазмі

3. в війках і джутиках

Мікро- і міофіламенти.

Міофібрили характерні для живих тваринних клітин входять у склад десмосом або вільно находяться гіалоплазмі. Товщина 10 нанометрів. Утворюють пучки у декілька сот, побудовані із білків (- каротин). Мікрофібрили більш стійкі (називають цитоплазматичні нитки). Мають  діаметр (4-10 нм) ніж мікротрубочки. Складаеться із спірально розміщенних білкових сферичних субодиниць, але на відміну від трубок вони не пусті. Вони містять більше подібні до скоротливих білків м’язових клітин. Вони розміщені // і близько один від одного і утворюють тоді скупчення в цитоплазмі. Або мають вигляд 3-х мірної сітки, прикріплюючись до плазмалеми, пластид, ЕПС, рибосом.

Вважають, що скупчуючись, вони переміщуються відносно один другого і таким чином:

1) рухають гіалоплазму,

2) переміщюють прекріплені до них органоїди.

Ще одна функція їх разом із мікротрубочками 3) опорно-каркасна

До хімічного складу: складаеться із нем’язового актину. Це скоротливий білок, подібний по молекулярній вазі з актином м’язів і близький по а/к складу. Він знаходиться в мономерній (глобулянній, Г-актин) або у полімерній формі подвійної спіралі (фібрилярній, Ф-актин)

Всі розглянуті компоненти - це органоїди цитоплазми. Але іншим важливим компонентом цитоплазми е ядро, яке ми розглянемо далі.

Пластиди рослинної клітини.

1. Загальна характеристика пластид.

2. Класифікація пластид.

3. Хлоропласти: визначення, утворення, структура і функції. Первинний крохмаль та його утворення.

4. Хімічний склад хлоропластів.

5. Каротиноїдопласти: визначення, форма, пігменти і функції.

6. Лейкопласти: визначення, утворення і класифікація.

7. Еволюція пластид і їх взаємоперетворення.