Застійні тенденції в економічному та соціально-політичному житті України.
На жовтневому Пленумі ЦК КПРС (1964 р.) М. Хрущова було звинувачено у «волюнтаризмі і суб’єктивізмі» та відправлено на пенсію. Пленум привів до влади так зване третє покоління радянських керівників на чолі з Л. Брежнєвим. Післяхрущовське двадцятиріччя (1965 – 1985 рр.) називають періодом «застою». Суспільство перебувало у стані загальної всеохоплюючої системної кризи.
Нове керівництво країни відмовилося від багатьох новацій «хрущовської відлиги», що означало перехід від реформаторства до консерватизму і призвело до часткової реанімації сталінської командно-адміністративної системи.
Л. Брежнєв зміцнював свою особисту владу за допомогою політичних комбінацій. Внаслідок цього відбулося чимало змін у політичній сфері держави:
__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Компартійно-радянська номенклатура, відчувши стабільність і впевненість, намагалась не загострювати і не порушувати ситуацію в країні, боючись чергових змін. Такі тенденції в політиці призводили до свідомого ігнорування назрілих проблем.
Восьма п’ятирічка (1966 – 1970 рр.) була найуспішнішою серед усіх радянських п’ятирічок. Україна зберігала за собою роль найпривабливішої паливно-енергетичної, металургійної бази. Швидкими темпами розвивались гірничорудна, вугільна та металургійна промисловість, зростали машинобудівна, металообробна, хімічна та нафтохімічна галузі.
З часом командно-адміністративна система почала пробуксовувати. Консервативні сили почали гальмувати, потім і зовсім згорнули реформаційні процеси. Серед негативних наслідків, що виявилися у результаті деформації та уповільнення розвитку економіки України, слід в першу чергу виділити:
___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Період «застою» характеризується стрімким зростанням чисельності міського населення та скороченням сільського (урбанізація), внаслідок чого вкрай погіршилася вікова структура населення сіл. Водночас Україна залишалась аграрнорозвиненою республікою. На селі запроваджувалися глобальні програми механізації, хімізації та меліорації земель, котрі однак виявилися малоефективними.
У середині 1980-х рр.. можливості розвитку командної економіки в її не реформованому вигляді сягнули крайньої межі. Вона неухильно позбавлялася здатності підтримувати матеріальні потреби суспільства, навіть у тих обмежених розмірах, які були встановлені державою.
Русифікація – це
На честь 60-ї річниці Жовтневої революції у жовтні 1977 р. було прийнято нову Конституцію СРСР, а в квітні 1978 р. – Конституцію УРСР. Конституція принципово не відрізнялася від попередньої, її стаття 6 проголошувала КПРС керівною спрямовуючою силою радянського суспільства, ядром його політичної системи. Це означало повне всевладдя партійної номенклатури в усіх сферах життя радянського суспільства.