Висновки

Поряд з побутовим  жанром  натюрморт  довгий час  вважався другоряд-ним  видом живопису,  в якому неможливо  висловити високі громадські  ідеї, цивільні чесноти. Дійсно, багато чого з того, що  властиво творам  історичного,  батального та інших жанрів, натюрморту недоступно. Однак великі майся-ри довели, що речі можуть характеризувати і соціальне становище, і життя їх  власника,  породжуючи  таким чином, різні  асоціації  та соціальні аналогії. Натюрморт як жанр живопису можна назвати творчою лабораторією живопису, оскільки він є і складовою частиною і пробним камнем  станкового  мистецтва. У ньому максимально  розкриваються  пластичні і  колористичні можливості  живописця, виявляються особливості його мислення. Цей жанр має багато  функціональних особливостей, іноді його називають камерною музикою живопису. Його використовують як навчальну постановку, первинну  стадію вивчення  натури  в період  учнівства. Професійний  художник нерідко  звер-тається  до натюрморту як до мальовничого етюду з натури. Натюрморт, як не один з жанрів живопису представляє  характеристику  стількох  можливостей для занять формальними живописними  пошуками.  Він також може стати самостійною  картиною,  по-своєму розкриває вічну тему мистецтва  – тему  бу-ття  людини. Така ємність функцій натюрмортного жанру і робить  живопис неживих  предметів сферою пошуку як форм і змісту, а й пошуку особистого погляду  художника  на  навколишнє, його розуміння і відчуття життя, вироб-лення свого стилю. Радість безпосереднього спілкува-ння з натурою, живе джерело образотворчого мистецтва, у роботі над натюрмортом набуває особ-ливого  сенсу.  «Натюрморт  – одна з гострих  розмов  живописця  з натурою».  Осмислення простих предметів як частку  реальності і робить таким цей  чудо-вий жанр живопису.

Натюрморт – жанр образотворчого мистецтва в якому різні предмети  об'єднані в  єдину групу, але специфіка натюрморту така, що  вимагає  від  художника  особливої ​​уваги до структури обсягів, фактури поверхні предметів та їх  просторових співвідношень. У стилізації натюрморту важлива не  тільки  умовність, властива всьому декоративному мистецтву, а важливо скомпонува-ти  всі елементи зображення в єдиному плані. Колір, фактура, лінія  повинні  бути  підпорядковані одному задуму. Побудова декоративного  натюрморту ба-зується на виділенні одного головного елемента, навколо якого вибудовується, те що об'єднує всі компоненти, композиція. Стилізація може спрощувати предмети до символів і силуетів, а може навпаки за рахунок ускладнення фор-ми і насичення декоративними деталями створити єдиний композиційний ансамбль. Головне в  натюрморті, в тому числі і стилізованому – врівноваже-ність.Динаміка в композиції стилізованого натюрморту створюється з форм з гострими  кутами,  похилих ліній, яскравих контрастів, а також не зайвим буде  застосування членування  площини  на нерівні частини. При створенні  статичних і  симетричних натюрмортів краще використовувати форми зі  строгими обрисами, спокійних, ніжних  кольорів і неяскравих контрастів. При необхідності можна  розчленувати  площину на рівні частини. При роботі зі стилізованим  натюрмортом  необхідно зосередити увагу на пластиці форм, їх виразності, декоративності, не забуваючи при цьому про принципи побудови, піклуючись про правильне розміщення предметів наплощині.

Значення уроків декоративно-прикладного мистецтва незаперечне, оскільки його вважають основним засобом засвоєння духовної культури народу. Крім того, саме декоративна образотворчість найбільш доступна дітям, оскільки стилістичність та спрощеність форм, яскрава колористика того, що передається графічними засобами легко засвоюється дітьми, штовхає їх до пошуку нових засобів реалізації навчальних завдань.