4. Організація та проведення спеціальної обробки на етапах медичної евакуації.

Майданчик спеціального оброблення МПП призначений для часткового санітарного оброблення поранених і хворих, а також часткової дезактивації, дегазації і дезінфекції обмундирування, взуття, обладнання, санітарного транспорту та носилок.

Майданчики спеціального оброблення (МСО) обладнуються силами і засобами сортувально-евакуаційного відділення на деякій відстані (40-50 м) від приймально-сортувального евакуаційного з підвітряної сторони, бажано поблизу водяних стоків. На місцевості вони позначуються шнурами, мотузкою, розділяються на дві половини - чисту і брудну.

Крім того, поблизу майданчика відводиться місце для дезактивації (дегазації, дезінфекції) транспорту і носилок.

На майданчику працює санітарний інструктор-дезінфектор або санітар. За необхідністю майданчик посилюється змінним складом з числа легкопоранених і хворих. Часткове санітарне оброблення проводиться при активній участі самих поранених і хворих.

Організація роботи. На майданчик спеціального оброблення направляють з сортувального посту (ПС) всіх поранених і хворих, які мають зараження РВ вище допустимого ступеня зараження, що призводить до променевого ураження (50 мР/год), а також, які надійшли із хімічного осередку стійких ОР та осередку ураження бактеріологічною зброєю.

Потік тих, що надходять, ділять на носилочних та ходячих для окремого оброблення. Ходячі поранені і хворі проводять часткову дезінфекцію або дегазацію особистої зброї, а потім часткову санітарну обробку в порядку само- і взаємодопомоги під керівництвом санітара або санінструктора. У носилочних поранених і хворих забирають особисту зброю. І вони обробляються допоміжними санітарами на тих носилках, на яких поступили, а потім перекладаються на чисті носилки.

Дезактивація особистої зброї проводиться протиранням тампонами, зволоженими дезактивуючим розчином (водою).

Дегазація (дезинфекція) особистої зброї проводиться за допомогою індивідуального дегазаційного пакету (ІДП), який входить у комплект "ІДП-С".

Часткова санітарна обробка уражених, які мають високий ступінь зараження РР, складається з механічної очистки засобів захисту, обмундирування, спорядження і взуття вибиванням, обмітанням віником, в чищенням щіткою, з обмиванням водою відкритих частин тіла (обличчя, руки, шия), полоскання порожнини рота.

Часткове санітарне оброблення уражених ОР, медична допомога, як і наступна їх евакуація, проводиться без зняття протигазу, складається з оброблення відкритих ділянок тіла, обмундирування, лицьової частини протигазу за допомогою ІПП з наступним направленням на сортувальний майданчик окремим потоком: частина цих уражених може бути направлена в евакуаційний безпосередньо з майданчика санітарного оброблення.

Часткове санітарне оброблення уражених ОР, які не можуть користуватися протигазами (тяжкоуражені), складається з обробки відкритих частин тіла ІПП, зняття зараженого обмундирування, взуття, протигазів і додаткової обробки відкритих частин тіла: потім уражених перекладають на чисті носилки і розміщують в спальні мішки або надівають чисту білизну і обмундирування та направляють на сортувальний майданчик, або в приймально-сортувальний окремим потоком.

За неможливістю провести заміну обмундирування, білизни і взуття, уражених парами зарину (зоману) їх опудрюють вмістом дегазуючого пакету селікогелевого (ДПС).

При надходженні уражених, які мають поверхневе зараження бактеріальними засобами, обеззаражування відкритих ділянок тіла і обмундирування здійснюється дезінфекційними засобами; протигази не знімаються до проведення повного санітарного оброблення в ОМЗ.

Персонал майданчика спеціального оброблення працює в засобах захисту (протигазу) або респіраторах, гумових фартухах, рукавицях, чоботах, захисних панчохах.

Відділення спеціального оброблення (ВСО) ОМедБ призначено для проведення повного санітарного оброблення поранених і хворих, які надходять з зараженням РР, ОР і БЗ шкіри, обмундирування, спорядження, пов'язок, крім того, у ВСО здійснюється дезактивація, дегазація, дезінфекція знятих з уражених обмундирування і спорядження них, а також носилок і транспорту, який доставив їх із вогнища ураження.

ВСО розгортається в складі підрозділів різної черги (строки повного розгортання 30-50 хв. з моменту прибуття ОМедБ на місце).Силами і засобами приймально-сортувального взводу (ПСВ), санітарно-епідеміологічної лабораторії (СЕЛ) - у складі трьох майданчиків санітарного оброблення, площадки дезактивації та дегазації. При розгортанні ВСО виділяють місце для розгортання транспорту, що доставляє поранених і уражених, збору спорядження, взуття і верхнього одягу.

Місце для ВСО вибирається з підвітряної сторони на відстані 50-80 м від інших функціональних підрозділів ОМедБ, поблизу протоку води.

Майданчики ВСО ділять на брудну і чисту половини, які позначають огорожею (червоними прапорцями). Все ВСО повинно бути огороджене жовтими прапорцями із знаком "ЗАРАЖЕНО!"

Чиста половина майданчика повинна розташовуватись з навітряної сторони. Особовий склад відділення - фельдшер, санінструктор-дозиметрист, декілька санітарів - працюють у протигазах (респіраторах) та інших засобах захисту.

Для розгортання ВСО із наметного фонду ОМедБ виділяють:

• Влітку - 2 намети (УСБ-56-1; УСТ-56-1);

• Взимку - 3 намети (УСБ-56-1; 2СТ-56-2), ДДА-3 (ДДА-66), місткістю РЕ-6000, комплект "СО" виділяє командир СЕЛ.

Уражені стійкими ОР, а також заражені РР із ступенем, вищим допустимого (50 мР/год) потребують повної санітарної обробки, бо являють небезпеку для навколишніх, зняття протигазу з уражених, які прибули із стійкого хімічного вогнища, можлива тільки після заміни (зняття) зараженої білизни і обмундирування (виключення десорбції ОР).

Тому з СП всіх уражених, які знаходяться у засобах захисту (протигаз), направляють у ВСО для повного санітарного оброблення.

При тяжких ураженнях (шок, коматозний стан, проникаюче черевне поранення, зупинена кровотеча, великі опіки ІІІ і ІV ступенів) санітарне оброблення обмежується заміною обмундирування, обробкою відкритих ділянок тіла і зняття верхніх шарів пов'язки. Після такого оброблення уражених негайно направляють у необхідні функціональні підрозділи (операційно-перев'язочні), а повне санітарне оброблення буде проведено після надання кваліфікаційної медичної допомоги.

Тяжко уражених, які на МПП замінили білизну і обмундирування і зняли протигази, направляють з СП одразу в сортувально-евакуаційний відділ. Повна санітарна обробка цієї групи уражених проводиться після надання кваліфікаційної медичної допомоги.

Організація санітарної обробки. Автотранспорт, що прибув у ВСО, розвантажується санітарами-носильниками на відведеному для цього місці. У процесі розвантаження фельдшер (санінструктор) визначає спосіб, повноту і почерговість оброблення. Легкопоранених, які можуть самостійно виконувати часткову дезактивацію обмундирування, спочатку направляють до майданчику дезактивації (дегазації). З решти при вході в роздягальню знімають засоби захисту, спорядження і верхнє обмундирування (за сприятливих погодних умов). У роздягальні уражені самостійно або з допомогою санітара роздягаються, здають документи, речі і готуються до миття, пов'язки покривають водонепроникним матеріалом.

Все зняте з уражених збирають у гумові мішки, маркірують і передають для відповідного оброблення, дезактивації або дезінфекції. Дублікат маркірувального номерка вручають (закріпляють) ураженому.

Обмундирування, заражене РР, дезактивується на майданчику дезактивації; заражене БС - дезінфікується в ДДА. Знезаражене обмундирування доставляють в роздягальню.

Заражений ОР одяг, спорядження і взуття складають у загальні гумові мішки і направляють на дегазаційні пункти, які розгортаються силами і засобами хімічної служби, а замість того використовують одяг із обмінного фонду. Протигази маркірують номерками, віддають на майданчик дегазації відділення спеціального оброблення ОМедБ і після завершення обробки повертають власнику. Документи складають у спеціальні поліетиленові мішки і за необхідністю дезактивують або дегазують.

Уражених із роздягальні направляють у приміщення для миття, носилочних перекладають на сітчасті носилки. Біля входу в обмивочну, уражені одержують мило, мочалку, при зараженні БС обмивають руки і шию 2% розчином монохлораміну, а потім знімають протигаз і переходять в обмивочну.

У випадку зараження високотоксичними ОР протигази знімають в обмивочній. Під кожною душовою сіткою одночасно миють 2 людини. При цьому гарячою водою з милом обмивають все тіло, особливо ретельно обмивають руки, шию, обличчя, волосяні частини.

Ходячі уражені миються теплою водою (37-400С) з милом самостійно, під кожною душовою сіткою 2 людини одночасно, протягом 15 хвилин. Таким чином, під одною душовою сіткою душового пристрою за 1 час можуть помитись 8 чоловік.

Носилочних уражених обмивають санітари за допомогою переносних душових сіток (душ-шланг). В обмивочній одночасно можна обробити 2 носилочних, 2-3 сидячих і до 5 ходячих ранених і уражених, Загальна пропускна здатність обмивочної орієнтовно 20-25 чоловік за годину при затраті на людину 40 л теплої води і 40 г мила.

При цьому слід враховувати, що можливості ДДА-66 такі: санітарна обробка влітку 48 ходячих і 8 носилочних уражених, а взимку - 36 ходячих і носилочних уражених за 1 годину роботи.

Після закінчення повного санітарного оброблення носилочних уражених перекладають на сухі носилки і виносять в одягальню. При зараженні РР при вході в одягальню всі проходять повторний радіометричний контроль. За необхідністю санітарне оброблення повторюють.

В одягальні, яка є по суті однією з наметів сортувально-евакуаційного відділу, уражених одягають у чисте обмундирування (після відповідного оброблення або їх обмінного фонду) або вкладають у спальні мішки (вкривають ковдрою) і направляють у відповідні функціональні підрозділи ОМедБ.

За необхідністю в одягальні надають медичну допомогу (введення антидотів, серцевих препаратів, стимуляторів дихання, кисневу терапію та ін.)

У цілях безпеки особовий склад ВСО при надходженні різних категорій уражених повинен працювати:

• при зараженні ОР - у фільтруючому протигазі, ЗЗК або "Л-1";

• при зараженні РР - у респіраторі, фартуху, гумових рукавичках, чоботах і надрукавниках;

• при зараженні БЗ - у протичумних костюмах (ПЧО).

Порядок дезактивації (дегазації, дезінфекції) обмундирування, спорядження, транспорту в ОМедБ. Майданчики дезактивації (дегазації, дезінфекції) розділяються з урахуванням направлення вітру на чисту і брудну половини, які зазначені знаком - "ЗАРАЖЕНО".

Очолює роботу на майданчику санінструктор-дезінфектор (дозиметрист), під його керівництвом працює 2-4 санітари із "КВ". Тут проводять повну дезінфекцію (за допомогою дезінфекційно-душової установки на автомобілі), часткову дезактивацію і дегазацію обмундирування уражених і повну дегазацію протигазів. Майданчики обладнують пристосуванням для розвішування обмундирування, вбивають кілки для взуття, відводять місце для транспорту і носилок, зосереджують дегазаційні прилади, дегазуючі і дезінфікуючі розчини, дозиметричну апаратуру і необхідне санітарно-господарське майно (відра, щітки, палки для вибивання обмундирування і т.інш.)

Дезактивація здійснюється витришуванням, вибиванням, протиранням (обмиванням) водою або дезактивуючим розчином.

Після дозиметричного контролю оброблене обмундирування, спорядження, взуття переноситься на чисту половину і потім доставляється в одягальню відділення. На брудній половині майданчика спеціального оброблення транспорту готують 2-4 місяця обробки транспорту, які обладнують стічними канавами і водозбірниками.

Обробку транспорту з допомогою табельних засобів (ДК-4, ІДК-1) здійснюють водії під керівництвом санітара, після чого автомобілі переводять на чисту половину майданчика.

Дегазація і дезактивація медичного і санітарного господарського майна. При підборі способу дегазації і дезактивації враховується якість предметів майна і їх призначення, особливості упаковки і характер зараження.

Медикаменти, вітаміни, бактеріальні препарати, які заражені ОР, РР, як правило, знищуються. Якщо вони зберігаються в герметичній непроникній тарі, то після дегазації і дезактивації тари їх використовують за призначенням.

Хірургічний інструмент, металеві лікарняні і аптечні предмети, а також предмети із скла, порцеляни, пластмаси дегазуються:

• промиванням в органічному розчині (спирт, бензин, дихлоретан) з наступним кип'ятінням у воді на протязі 30-60 хвилин;

• промиванням у 3-4 ваннах з органічними розчинами і наступним промиванням, а потім протиранням насухо ватним тампоном.

Крім того, ці ж предмети (крім металевих) можуть бути обеззаражені обробкою дегазуючих розчинів №1 або №2 з наступним обмиванням продуктів дегазації водою або органічними розчинами.

Дегазація перелічених предметів може бути проведена:

• обтиранням тампонами, змоченими у воді або органічними розчинами;

• промиванням в 1-2% розчині лімонної кислоти, комплексоутворювачах з наступним ретельним прополоскуванням у чистій воді.

Перев'язочний матеріал, який зберігається в упаковці з прогумованої тканини або пергаментного паперу, парами СОР і пиловидним РР практично не заражуються і після зняття упаковки може бути використаний в звичайному порядку.

Перев'язочний матеріал, заражений крапельно-рідкими СОР, сортується. Заражена частина його знищується, а решта дегазується і використовується для технічних цілей.

Дегазація марлі, бинтів, серветок проводиться: гарячим повітрям при температурі 90-950С протягом 1-2 годин; пароаміачним способом протягом 1 години з наступним прополоскуванням у чистій воді, висушуванням і прасуванням. Перев'язочний матеріал, заражений рідкими і пиловими РР, також сортується. Заражена частина його дезактивується пранням або віддається на склади для дезактивації, а в окремих випадках знищується.

Катетери, хірургічні рукавички, дренажні трубки важко піддаються дегазації і тому, як правило, знищуються.

Грілки, пляшки, джгути, гумові частини медичної апаратури і дегазуються кип'ятінням протягом не менше трьох годин з наступним обмиванням водою.

Дезактивація гумових виробів здійснюється водою або дезактивуючим розчином.

Носилки дегазуються протиранням або обприскуванням дегазуючим розчином №1 і №2-ащ (залежно від природи ОР) з наступним ретельним усуненням продуктів дегазації і промиванням гарячою водою. За відсутністю рідких дегазуючих речовин полотнища з носилок знімають і дегазують кип'ятінням у воді протягом 40-50 хвилин, а металеві і дерев'яні частини обробляються кашкою хлорного вапна і промиваються водою.

Дезактивація носилок здійснюється обмиванням водою або обробкою дегазуючими розчинами з послідуючим промиванням водою у великій кількості.

Санітарно-господарське майно (медичні намети, халати, ковдри дегазуються і дезактивуються способами, які використовують для дегазації і дезактивації речового майна. За наявністю часу і умов санітарні намети дегазуються провітрюванням протягом 15-35 днів або занурюванням у проточну воду на 3-5 діб.

Під час проведення дегазації і дезактивації необхідно дотримуватись заходів безпеки. Всі роботи проводяться в засобах захисту.

У період спеціальної обробки необхідно виконувати такі умови:

• одягати, знімати засоби захисту в спеціально відведених місцях;

• постійно стежити за справністю засобів захисту і негайно повідомляти про наявність пошкоджень і заражень;

• дотримуватись встановлених термінів перебування в захисній одежі;

• обережно поводитись із засобами спеціального оброблення, не класти їх на заражену місцевість і предмети;

• обробляти дегазуючим розчином засоби захисту при невеликому зараженні;

• складати використане при дегазації і дезактивації обтиральний матеріал у спеціально вириті ями, які закопують після закінчення роботи;

• уникати непотрібних контактів із зараженими об'єктами, не сідати на них і не торкатись до них;

• не брати в руки заражені предмети без попередньої обробки тих місць, за які необхідно тримати предмет;

• не доторкатися зараженими рукавичками до відкритих ділянок тіла;

• не допускати попадання краплин дегазуючих і дезактивуючих розчинів від оброблених об'єктів на особовий склад, який здійснює обробку.

При проведенні дезактивації, крім того, необхідно:

• організувати дозиметричний контроль опромінення зараженості особового складу, який входить до обслуговуючого розрахунку майданчика;

• періодично перевіряти зараженість обмундирування і приладів, які використовують при дезактивації, а за необхідністю проводити їх дезактивацію;

• організувати контроль за рівнем радіації на робочих майданчиках у літній період, періодично обмивати майданчик водою;

• слідкувати, щоб водовідвідні канавки і водяні колодязі не переповнювалися;

• після закінчення робіт канави, колодязі закопати і всю заражену територію обгородити попереджувальним знаком.

При зараженні РР особовий склад знімає протигази, після часткового санітарного оброблення і часткової дезактивації всіх поверхонь зброї і техніки на незараженій місцевості.

При зараженні ОР протигази знімають тільки після повної дегазації і санітарної обробки.

Таким чином, спеціальна обробка, є важливим заходом у системі захисту від хімічної та ядерної зброї. Ефективність його залежить від чіткої організації, певних навичок, швидкості здійснення, а це досягається навчанням та постійним тренуванням. У теперішній час розробка засобів санітарного оброблення йде шляхом створення надійних, простих у використанні, тривалих у збереженні й ефективних комплексів та приладів.

Спеціальна обробка — складова частина ліквідації наслідків радіаційного, хімічного, бактеріологічного забруднення і проводиться з метою відновлення! готовності техніки, транспорту і особового складу формувань до виконання своїх і завдань з проведення рятувальних робіт. Спеціальна обробка включає: санітарну обробку особового складу; дезактивацію; дегазацію; дезінфекцію. Санітарна обробка — ліквідація з оособового складу радіоактивних речовин,! знешкодження та видалення ОР і БЗ. Дезактивація — знищення РР із забруднених поверхонь до допустимих і розмірів зараження, безпечних для людини. Дегазація — знешкодження забруднених об'єктів шляхом руйнування ] (нейтралізації) чи знищення отруйних речовин. Дезінфекція — знищення заразних мікробів і руйнування токсинів на ! об'єктах, які були заражені. Дезісекція — знищення комах і кліщів. Дератізація — знищення гризунів. Залежно від обставин, часу, засобів спеціальна обробка поділяється на часткову і повну. Часткова спеціальна обробка проводиться силами особового складу і формувань і населення самостійно. Повна спеціальна обробка проводиться силами 1 штатних невоєнізованих формувань. В областях створюються для цього служби ЦО СОЛІОО — санітарної обробки І людей і обеззараження одягу на базі підприємств обласного управління побутового! обслуговування населення та комунально-технічна — на базі обласного управління! комунального господарства. Для безпосереднього ведення робіт створюються невоь. ізовані формування: збірні загони (команди, групи) РХЗ; команди, групи знезараження; санітарні обмивальні пункти (СОП) (на базі лазні); станції знезараження одягу (СОО) (на базі пралень, фабрик хімічної чисткиЩ станція обеззаражування траспорту (СОТ) (на базі мийних). Часткова санітарна обробка проводиться особовим складом формувань, І робітниками і службовцями об'єктів, населенням в усіх випадках, коли вста-1 новлений факт радіоактивного, хімічного або біологічного забруднення. Вона може проводитися багаторазово, без зупинки виконання завдання, за І розпорядженням командира (начальника), а населенням — самостійно. При зараженні РР обробка містить у собі механічне видалення РР з відкритих І частин тіла, зі слизистих оболонок очей, носа ротової порожнини, одягу, спо-1 рядження і одягнутих засобів індивідуального захисту. Вона проводиться після зараження безпосередньо у зоні радіаційного зараження і повторюється після виходу з зони зараження. При проведенні часткової санітарної обробки у зоні радіоактивного зараження 313 не знімають. Спочатку слід протерти, обмести або обтрусити забруднені засоби захисту, одяг, спорядження і взуття, а потім усунути РР з відкритих частин рук і шиї. Коли особовий склад опинився у зараженій зоні без засобів захисту, то після часткової санітарної обробки слід їх одягнути. При проведенні часткової санітарної обробки на незараженій місцевості дотримуються такої послідовності: знімають засоби захисту шкіри і обтрушують їх чи протирають ганчіркою, змоченою водою (дезактивуючим розчином); не знімаючи протигаза, обтрушують або обмітають радіоактивний пил з одягу. Коли є можливість, то верхній одяг знімають і витріпують; обмивають чистою водою відкриті частини тіла, потім маску протигаза. знімають протигаз і старанно миють водою обличчя; — прополоскують рот і горло. Якщо не вистачає води, відкриті частини тіла і маску протигаза протирають вологою ганчіркою, яку змочують водою з фляги. при зараженні краплиннорідкими ОР необхідно, не знімаючи протигаза, негайно провести обробку відкритих шкірних покривів, забруднених ділянок одягу, взуття, спорядження і маски протигаза. Така обробка проводиться з використанням індивідуального протихімічного пакету (ІПП-8), причому краплі потрібно зняти протягом 5 хвилин після попадання. при зараженні БЗ часткову санітарну обробку проводять таким чином: не знімаючи протигаза, обмітанням та обтрушуванням, видаляють БЗ, які осіли на одяг, взуття, спорядження і 313. Коли дозволяють обставини, спорядження та одяг знімають, старанно протирають підручними засобами, а потім витрушують. Знімати та одягати одяг треба так, щоб відкриті частини тіла не торкалися до зовнішньої забрудненої поверхні. Потім рідиною з ІПП-8 обробляють маску протигаза. При відсутності ІПП-8 для часткової обробки можна застосувати воду з фляги та мило. Замість ІПП можна також користуватися 3% розчином перекису водню, та 3%- їдкого натрію (при відсутності їдкого натрію, його можна замінити силікатним клеєм у тій же кількості). У жодному випадку не можна користуватися для часткової санітарної обробки шкіри розчинниками (діхлоретан, бензин, спирт), оскільки це посилить важкість ураження (ОР розчиняється у розчинниках, розподіляється на більшій ] площі, значно легше проходять крізь шкіру). Повна санітарна обробка містить у собі обмивання тіла людини теплою водою з милом з обов'язковим змиванням білизни та одягу. Мета обробки — повне знезаражування від РР, ОР і БЗ одягу, взуття, поверхні тіла. Повній санітарній обробці підлягає особовий склад формувань, робітники, службовці та евакуйоване населення після виходу з осередку ураження (зони зараження). Обробку потрібно проводити не пізніше 5 годин після забруднення. Через 12 годин проводити обробку немає сенсу. Одяг підлягає заміні якщо після його обтрушування залишкове радіоактивне зараження перевищує допустиму величину. При забрудненні краплиннорідинними ОР необхідно негайно провести часткову санітарну обробку: наступне обмивання теплою водою з милом не захищає від ураження ОР і необхідності в її проведенні немає. Заражений одяг повинен бути змінений у максимально короткий термін. При зараженні БЗ повній санітарній обробці підлягає весь особливий склад, який знаходився у районі дії БЗ, незалежно від того чи використовувалися засоби індивідуального захисту та проводилася часткова санітарна обробка. Повна санітарна обробка у цьому випадку містить у собі знезаражування дезінфікую-чими розчинами відкритих частин тіла з наступним миттям людей теплою водою з милом. Одночасно з промиванням обов'язково проводиться дезінфекція забрудненого одягу чи його заміна. Дезактивація. Техніка, майно, одяг, місцевість, продукти харчування, вода, які забруднені радіоактивними речовинами підлягають дезактивації. При частковій дезактивації техніки та одягу видаляють радіоактивні речовини з усієї поверхні методом обмітання чи обтирання. Повна дезактивація здійснюється наступними методами: змивання РР дезактивуючим розчином, водою і розчинниками з одночасною обробкою забрудненої поверхні щітками дегазаційних машин і приладів; змивання РР струменем води під тиском; знищення РР газокрапельним потоком; знищення РР витиранням забрудненої поверхні тампонами, які змочені у дезактивуючому розчині, водою і розчинниками; — змітання радіоактивного пилу віниками, щітками тощо; — знищення радіоактивного пилу методом пилевідсмоктування. Метод дезактивації вибирається відповідно до виду забруднення. Суть дезактивації, таким чином, полягає у відриванні радіоактивних частин від поверхні та знищення їх з оброблених об'єктів. Дезактивація споруд проводиться обмиванням водою. Обмивання починається з даху і ведеться зверху вниз. Особливо старанно обмиваються вікна, двері, карнизи і нижні поверхи будинку. Дезактивація внутрішніх приміщень і робочих місць проводиться за допомогою обмивання дезактивуючим розчином, водою, обмітанням мітлами і щітками, а також протиранням. Починати дезактивацію слід зі стелі. Стеля, стіни, майно протирають вологими ганчірками, підлога миється теплою водою з милом або 2—3% содовим розчином. Дезактивація ділянок територій, які мають тверде покриття може проводитися змиванням радіоактивного пилу струменем води під великим тиском за допомогою поливальних машин або змітанням радіоактивних речовин підмітально-при-биральними машинами. Ділянки територій, які не мають твердого покриття, дезактивуються шляхом зняття зараженого шару грунту товщиною 5—10 см, дорожними машинами (бульдозерами, грейдерами), засипкою забруднених ділянок шаром чистого грунту товщиною 8—10 см; переорюванням зараженої території плугом на глибину до 20 см, збиранням снігу та льоду. Щоб зменшити перенесення радіаційного пилу з одного місця на інше використовують в'яжучі рецептори, які створюють плівку, перешкоджаючи пилоутворенню. Дезактивація води провадиться кількома способами, зокрема: фільтруванням, перегонкою, за допомогою іонообмінних смол або відстоюванням криниці, шляхом багаторазового відкачування з них води і знищенням грунту з дна, а ділянка місцевості, яка прилягає до криниці у радіусі 15—20 м дезактивується шляхом зняття шару грунту товщиною 5—10 см з наступним засипанням її не заб-1 рудненим піском. Дезактивація продуктів і харчової сировини проводиться шляхом обробкиИ або заміни тари. Продукти, які не було затарено шляхом зняття забрудненого.* шару, заражена готова їжа і хліб знищуються. Для поліпшення дезактивації користуються дезактивуючими розчинами, які І створюються на базі порошків СФ-2 (СФ-2У) або при їх відсутності пральними засобами, чи промисловими відходами, які необхідні для пом'якшення води, що і дає можливість краще змити з поверхні бруд разом з радіоактивними речовинами. І З цією метою розчини можна підігріти. Дегазація може проводитися хімічним, фізико-хімічним і фізичним способами, і Хімічний спосіб базується на взаємодії хімічних речовин з отруйним™ речовинами, внаслідок чого створюються нетоксичні речовини. Цей спосіб дегазації! здійснюється протиранням зараженої поверхні дегазаційними розчинами або 1 обробкою їх водними кашками ДТС ГК (хлорне вапно). При відсутності штатних j дегазаційних речовин можна використовувати промислові відходи, які містять! у собі речовини лугової та окислювально-хлоруючої дії. Відходи, які містять речовини лугового характеру створюються: при очищенні нафтопродуктів; при обробці вовни, льону, бавовни, віскози; при мийці склянок з-під пива, вина і безалкогольних напоїв; при обезжиренні металевих поверхонь; при переробці целюлози і інших підприємствах хімічної промисловості. Луговість відходів можливо встановити за допомогою лакмусового паперу і (синіє), або в результаті лабораторного аналізу. Відходи, які мають у своєму І складі речовини окислювальної та окислювально-хлоруючої дії створюються: при відбілюванні бавовняних і штапельних тканин; відбілюванні целюлози; виробництві хлору, азотно-тукових добрив. Лакмусовий папір у них червоніє. І Фізико-хімічний засіб заснований на змиванні ОР із забрудненої поверхні* за допомогою мийних речовин або розчинників. Для цього використовуються порошки "Дом", "Єва" та інші мийні засоби у вигляді водного розчину (влітку)и або розчину в аміачній воді (взимку). При дегазації розчинниками ОР не знешкоджуються, а розчиняються і ви- І даляються з зараженої поверхні разом з розчинником. Розчинниками можутьЯ бути — бензин, гас, дизельне пальне, діхлоретан, спирт. Фізичний засіб заснований на випаровуванні ОР з зараженої поверхні і част-Я ковим їх розкладанням під дією високо-температурного газового потоку. Прово-Я диться за допомогою теплових машин. Дегазація території може проводитися хімічним або механічним способом.Я Хімічний спосіб здійснюється поливанням дегазаційними розчинами чи розсипай-! ням сухих дегазуючих речовин за допомогою шляхових машин. Механічний спосіб — зрізання та видалення верхнього шару за допомогою бульдозерів, грейдерів на глибину 7—8 см, а снігу до 20 см, або нейтралізації забрудненої поверхні з використанням покриття із соломи, очерету, дошок тощо. Дегазація території з твердим покриттям, зараженої шкірно-наривними і нервово-паралітичними ОР, проводиться обробкою розчином хлорного вапна. Дезінфекція може проводитися хімічним, фізичним, механічним та комбінованим способами. Хімічний спосіб — знищення хвороботворних мікробів і руйнування токсинів дезінфікуючими речовинами — основний спосіб дезінфекції. Фізичний спосіб дезінфекції — кип'ятіння білизни, посуду та інших речей. Використовується, в основному, при кишкових інфекціях. Механічний спосіб здійснюється такими ж методами, що і дегазація і передбачає видалення зараженого грунту або використання мастил. Для того, щоб полегшити проведення спеціальної обробки використовують різні комплекти, а також технічні засоби: індивідуальний протихімічний пакет ІПП-8; індивідуальний дегазаційний силікагелевий пакет ІДС; індивідуальний комплект для спеціальної обробки автотранспорту ІДК-І; автомобільний комплект спеціальної обробки ДК-4: авторозливні станції АРС-І2У; теплові машини ТМС-65, ТМ-59Д; димові машини ТДА-М; дезінфекційно-душеві установки ДДА-53А; поливо-мийні, підмітально-прибиральні і пожежні машини; сільськогосподарські машини для оббризкування рослин; бульдозери, скрепери, грейдери та інші. Розчини, які використовуються для спеціальної обробки: мийний порошок СФ-2У — від білого до жовтого кольору, добре розчиня- І ється у воді при t = +10-15 °С. Для дезактивації техніки використовується 0,15% водний розчин СФ-2У; порошок СН-50 — суміш спеціальних речовин. Для дезактивації техніки І використовуються 1% водний розчин при температурі повітря від 25 до 14 °С. І Використовують пасти РАС-1, форетіла, лабеміда, мийні засоби — "Новость", "Лотос", Я "Кристал". У Чорнобилі використовували: сульфанол (СФ-2У) — 0,5-0,6%; І щавелева кислота — 0,5—1,5%; трилон Б — 0,3—0,4%; глиноділомід — 15— І 20%; ьода — 77—83%. Ефективність розчину у 8 разів вища, ніж штатних; діхлорамін ДТ-2 (ДТХ-2) — кристалоподібний порошок жовто-білого ! кольору із запахом хлору. У воді не розчиняється, у діхлоретані розчиняється добре. При додаванні у сухий діхлорамін органічних речовин він самозагорається. Зберігається у фанерних бачках по 40 кг; діхлоретан — безколірна (трошки жовта) летуча речовина з запахом спирту. Кипить при +84 °С, замерзає при -35 °С. У воді не розчиняється, горить | чадним полум'ям. Є сильною отрутою, його пари шкідливі при вдиханні та дії | на шкіру; — їдкий натрій (каустична сода) — топлений моноліт або чешуйки. Гігроскопічний, добре розчиняється у воді. Концентрований розчин його (більше З—5%) роз'їдає шкірні покриви, пошкоджує тканини, взуття. Зберігають їдкий І натрій у герметичних металевих барабанах по 25—100 л; — моноєтамоналамін (технічний) — в'язка рідина (колір жовтий) зі слабким 1 аміачним запахом, гігроскопічна, горюча, добре змішується з водою, температура замерзання -30 °С, зберігається у металевих бочках по 100 і 300 л; аміачна вода є 20—25% розчином аміаку у воді. Подразнює слизові ] оболонки очей і носа, на шкірні покриви практично не діє. Температура замерзання 1 -40 °С, зберігається у металевих бочках по 100 і 250 л; двітретіосновна сіль гіпохлоріду кальцію (ДТСТК) — білий сипкий І порошок із запахом хлору. У воді розчиняється помірно, в органічних роз- J чинниках не розчиняється. Подразнює органи дихання, слизові оболонки очей і шкірні покриви, знебарвлює і пошкоджує тканини, викликає корозію нефар- і бованих металевих поверхонь. Зберігається у герметичних барабанах з один- ' кованої сталі по 25—50 л; хлорне вапно — білий порошок із запахом хлору. У воді розчиняється погано, у органічних розчинниках не розчиняється. Викликає іржу металів і пошкоджує тканини, руйнує взуття; скло натрієве рідке — темно-бура рідина. Використовується для | стабілізації водних суспензій ДТС-ГК. Зберігається у металевих бочках по 250 л при температурі повітря від +5 до -5 °С; монохлорамін Б — білий (трошки жовтуватий) кристалоподібний! порошок зі слабким запахом хлору. Добре розчиняється у воді, негорючий. І Зберігається у паперових мішках або фанерних барабанах не більше 30 кг. Дегазаційні розчини: дегазаційний розчин № 1 є 2% (за вагою) розчином діхлораміна ДТ-2 у діхлоретані і призначається для дегазації техніки, засобів індивідуального захисту і місцевості, заражених іпрітом. Використовується при температурі повітря до -35 °С при нормі витрати 0,5—0,6 л/м2. Термін придатності розчину з моменту виготовлення не більше 5—7 діб; дегазаційний розчин № 2 бш є водним розчином 10% їдкого натрію і 25%' моноєтаноламіна і призначений для дегазації техніки, 313, місцевості, заражених зоманом. Температура замерзання розчину -ЗО °С. Норма витрати 0,5—0,6 л/м2. Термін придатності розчину не більше одного року; дегазаційний розчин № 2 аш (аміачно-луговий) являє собою розчин 2% їдкого натрію, 5% моноєтаноламіна і 20—25% аміачної води. Призначення і норма витрати та сама, що і розчину № 2 бш. Температура замерзання розчину -40 °С. Для виготовлення 100 л розчину у ємність заливають 10 л води і розчиняють у ній 2 кг розтертого їдкого натрію. Додають 85 л 20—25% аміачної води і 5 л моноєтаноламіна. Одержаний розчин перемішують 3 хв. Розчин готовий; 1% водна суспензія ДТС-ГК — призначена для дегазації техніки, засобів індивідуального захисту шкіри, місцевості заражених зоманом та іпрітом. Використовується при температурі повітря +5 °С та вище. Норма витрати 1,5 л/м2; водна кашка ДТС-ГК — (дві частини ДТС-ГК та одна частка води). Використовується для дегазації металевих та дерев'яних поверхонь заражених VX, зоманом та іпрітом при температурі повітря не нижче +5 °С; 1% водний розчин порошку СН-50 — призначений для дегазації (дезактивації) техніки, зараженої X, заманом, іпрітом за допомогою комплекту ДК — при температурі повітря від 25 до 40 °С. У каністру місткістю 20 л висипають 1 пакет (200 г) порошку СН-50 і перемішують 1—3 хвилини. Дезінфікуючі речовини і розчини: формальдегід — безколірний задушливий газ, який розчиняється у воді 35—40% водний розчин формальдегіду — формалін. Формалін має різкий запах, активно діє на вегетативні і спорові форми мікробів і використовується для дезінфекції техніки, засобів індивідуального захисту, одежі, взуття, зберігається у металевих бочках і скляних бутлях по 40 л; фенол — тверда речовина рожево-коричневого кольору, добре розчиняється у воді. Водний розчин фенолу (90%) називається карболовою кислотою. З—5% розчину її знищує вегетативні форми мікробів. Фенол з отрутою. Зберігається у металевих бочках і скляних бутлях; крезол — темно-бура масляниста рідина з запахом фенолу, слабо розчиняється у воді. Добре розчиняється у лузі і кислоті. Використовується у вигляді 5% горючих мильно-крезолових розчинів для знищення вегетативних форм мікробів. Крезол є отрутою; лізол — червоно-бура масляниста рідина, розчин крезолу у рідкому калійному милі. У воді розчиняється добре. Використовується у вигляді 5% водних розчинів. Зберігається у 100 л металевих бочках; — нафтализол — суміш 35% крезолу і 65% нафтенового мила, 10% водний розчин нафтализолу має дезінфікуючу дію і мийні властивості. Для дезінфекції об'єктів, які заражені споровими формами мікробів, використовуються розчини: — 10% монохлораміна Б і 17—20% формальдегіда; — 5% (по вазі) водна суспензія ДТС-ГК при температурі повітря вище +5 °С. Для дезінфекції об'єктів, які заражені вегетативними формами мікробів, використовуються розчини: З—5% формальдегіду; 2% монохлораміну; З—5% фенолу; 5% крезолу і лізолу; 5—10% нафталізолу; 1 % водна суспензія ДТС-ГК; —- 2% порошку СН-50. Для місцевості, зараженої вегетативними формами мікробів, використовуються 20—25% водна суспенсія ДТС-ГК, а при спорових формах мікробів суспензії, які утримають 10—12% активного хлору. Суспензії стабілізуються від випадання осаду рідким склом (1% від ваги). Для знищення токсинів можна використовувати 10% водні розчини їдкого натрію і сірчистого натрію. В умовах мінусових температур використовують дегазаційний розчин № 1 для техніки і транспорту, а шкіри 0,5% (по вазі) розчин монохлораміна Б.