- •Вплив різних факторів на ріст та розвиток ембріона, плода, дітей та дорослих людей різних вікових груп: фізичних хімічних, біологічних, екологічних, а також нікотину, алкоголю, наркотиків та ін”
- •Морфо-функціональні особливості основних аналізаторів (зорового, слухового, вестибулярного), їх розвиток в різні періоди життя людини.
- •Особливості слухового та вестибулярного аналізаторів у процесі росту та розвитку людини.
- •Формування вищої нервової діяльності в різні періоди життя людини (розвиток умовних рефлексів, вищих психічних реакцій, пам”яті, уваги).
- •Особливості фізіології пам”яті і уваги
- •Сон у дитячому віці і людей похилого віку
- •Формування і розвиток системи виділення в різні вікові періоди. Особливості регуляції сечоутворення. Основні показники функціонування нирок.
- •Особливості водно-електролітного обміну.
- •Вікові зміни терморегуляції
- •Сечовидільна система
- •Особливості системи травлення у різних вікових періодах: порожнинного, мембранного, пристінкового травлення, асиміляція харчових інгредієнтів, мікрофлори товстої кишки.
- •Анатомо-фізіологічні, психічні характеристики; емоційний, соціальний, духовний розвиток жінок і чоловіків у репродуктивному періоді. Статеве життя.
- •Психологія людей геронтологічного віку.
- •Основні етапи смерті. Клінічні ознаки смерті.
- •2. Заперечення (відчай).
- •3. Визнання.
- •4. Адаптація (пристосування).
- •10 Порад для тих, хто переживає горе:
- •Розвиток ендокринної системи. Особливості нейро-ендокринної регуляції в процесі росту і розвитку людини.
- •Вікові особливості системи кровотворення (фізико-хімічні, транспортні, захисні, особливості зсідання).
- •Пояснювальна записка
- •Кісткова система Анатомо-фізіолгічні особливості
Особливості фізіології пам”яті і уваги
Пам”ять - це збереження інформації про подразник після припинення його дії. Розрізняють механічну , логічну, образну, зорову, тактильну, рухову, нюхову та іншу пам”ять. За тривалістю процеси пам”яті ділять на такі категорії: сенсорна пам”ять (“фотографування”, короткочасне відображення, триває 0,1-0,5 с), короткочасна пам”ять (наприклад , запам”ятовування номера телефону, який людина тільки-но прочитала (триває кілька секунд або хвилин), довготривала пам”ять (тривале, можливо, протягом усього життя, зберігання слідів пам”яті). Механізми пам”яті значно змінюються у процесі росту і розвитку людини.
Пам”ять формується на ранніх етапах розвитку. По мірі структурно-функціонального дозрівання мозку відбувається значне ускладнення системи пам”яті.
У дітей яскравіша образна пам”ять порівняно з дорослими, а у людей зрілого віку - порівняно із літніми людьми. Проте при цьому не можна не враховувати і ролі професійної діяльності: у художників, наприклад,
з роками не слабне пам”ять на зорові образи, колір, форму предметів. З віком пам”ять на поточні події знижується але зберігається на події минулого.
Разом з тим, якщо компонент механічного запам”ятовування різко зменшується в старості, то логічно - змістовний компонент зберігається і набуває особливого значення для пам”яті людини. Старші люди зберігають здатність до системної пам”яті, що дозволяє відтворювати події завдяки досвіду, знанням. Літня людина правильно оцінює ситуацію, робить правильні висновки там, де молодому потрібно було зробити чимало перевірок.
У похилому віці порушується внутрішнє гальмування, що негативно позначається на емоційній стабільності, працездатності тощо. У старечому віці підвищується здатність до розвитку позамежного гальмування, різко знижується концетрація уваги.
Увага характеризує динаміку будь-якого психічного процесу. Розрізняють кілька форм уваги: сенсорна (зорова, слухова тощо), рухова (проявляється в регуляції рухів, дій, навиків, їх усвідомлення), інтелектуальна (увага до предмету, пізнавальної, інтелектуальної діяльності та інше), емоційна. Виділяють також два рівня уваги - довільний і мимовільний. Мимовільна увага є природженою, довільна - формується у міру розвитку інших психічних функцій і є соціально опосередкованим типом уваги. У дорослої людини вона тісно пов”язана з мовою. Мимовільна увага залежить переважно від функцій нижніх відділів мозкового стовбура і середнього мозку; довільна - від діяльності кори мозку (лобної і скроневої часток).
Сон у дитячому віці і людей похилого віку
Для відновлення фізичних та психічних сил людини існує сон. Під час сну перебудовується мозкова діяльність, яка потрібна для переробки інформації, що потрапила в період неспання, переведення її із проміжної в довготривалу пам”ять.
Новонародженадитина спить 20-22 години за добу:
1 рік - 16-17 год; 11-12 років - 10год
2-3 роки - 14-15год; 13-16 років - 9 год
4-5 років - 13 год; 17-18 років - 8,5год
6-7 років - 12 год;
8-10 років - 11 год.
Поступово тривалість сну у дитини знижується. Скорочення тривалості сну у дітей на 2-4 години і більше різко негативно впливає на функціональний стан мозку. Падає працездатність, опірність організму до різних інфекцій, швидко настає стомлюваність. Чим молодша дитина, тим більша у неї потреба у сні. Тривалість сну залежить від стану здоров”я дитини і фізичного розвитку. Тому, встановлюючи тривалість сну,слід також враховувати і індивідуальні особливості дитини.
Для повноцінного відпочинку організму дитини важливо забезпечити не тільки тривалість нічного сну, але і достатню його глибину.
У людей похилого віку часто спостерігається порушення сну. Вони можуть дрімати з перервами на протязі доби. При цьому загальна тривалість сну звичайно не збільшується, так як вночі старі люди сплять менше. В нічну годину вони часто читають, ходять по кімнаті,вживають їжу і навіть готують їжу.
Відомо, що у процесі сну частково встановлюється енергетичний потенціал клітин ЦНС, котрий витратився у період неспання. В цьому охоронне значення сну.
Денний сон на першому році життя:
- до 5 місяців - 4 рази
- з 5 міс. до 10 міс. - 3 рази
- з 10 міс. до 1,5 року - 2 рази
- з 2-х до 3-х років - 1 раз
- - 11 до 12 років - встановлюється за медичними показаннями.
Сон є життєвою потребою організму. У людини при позбавленні сну на третю добу розвивається емоційна нестійкість, стан депресії, різко знижується увага, пам”ять, розумова працездатність. На кінець 7-ї доби спостерігаються розлад свідомості, психомоторне збудження, емоційна байдужість, зникає реальне уявлення про навколишнє оточення тощо.
Основна функція сну - це відновлення фізичних та психічних сил, яка дозволяє максимально адаптуватися до змін умов зовнішнього і внутрішнього середовищ. Сон становить собою чергування різних функціональних станів головного мозку.
Сон - це сукупність двох якісно різних станів - так званого повільного і швидкого сну. Повільний сон у свою чергу ділиться на 4 стадії: перша - дрімота, друга - характеризується періодичним виникненням “сонних веретен”, третя й четверта - відповідають глибокому сну. Під час повільного сну збільшується екскреція анаболічних гормонів (гормони росту, пролактину). Підвищується тонус парасиппатичної нервової системи тощо, знижується м”язовий тонус, стають різними частота дихання і пульс.
Швидкий сон - протягом нічного сну буває 4-5 разів (приблизно через 1,5 год.) і триває 6-20 хвилин. У дорослих на швидкий сон припадає приблизно 20%, у дітей - 30%, у новонароджених - 50% загальної тривалості сну. Під час сну різко пригнічуються спинномозкові рефлекси. В той же час мозковий кровоток посилюється. Характерними проявами швидкого сну є швидкі рухи очей (60-70 за одну хвилину) при закритих повіках, зміни ЕЕГ, нерегулярне збільшення частоти серцевих скорочень, артеріального тиску, посилення гормональної активності. При пробудженні зі швидкого сну 80-90% пацієнтів розповідають про сновидіння.
Таким чином, весь нічний сон складається із 4-5 циклів. Кожен з них розпочинається з перших стадій повільного сну і закінчується швидким сном. Тривалість циклу становить 80-100 хвилин.