МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

Національний медичний університет імені О. О. Богомольця

Кафедра загальної та медичної психології і педагогіки

Зав.кафедрою:

академік НАПН України, професор, докт. психол. наук

Максименко С.Д.

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

« ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПОЛОГОВОГО ТА ПІСЛЯПОЛОГОВОГО ПЕРІОДІВ»

Студентки

IV курсу 2 групи

медико-психологічного факультету

Нерознак К.П.

Науковий керівник: кандидат психол. наук

Коваль І. А.

Київ 2012

План

Вступ 3

Розділ 1.        Вагітність та пологи. Їх психологічні та 5

фізіологічні аспекти.

1. Мотиви збереження вагітності. 5

1.2. Фізіологічні і психологічні особливості під час вагітності. 7

1.3. Природні пологи. 8

1.4. Вплив підтримки на стан жінки під час пологів. 9

1.5.  Актуальні питання післяпологового періоду. 12

1.6. Етапи проходження післяпологового періоду. 16

1.7.  Післяпологова депресія 17

Розділ 2: Дослідження психологічного стану вагітних 22

жінок та жінок у післяпологовому періоді.

2.1. Шкала Гамільтона. 22

2.2. Госпітальна шкала тривоги і депресії. 29

2.3. Методика визначення рівня тривожності (Шкала Дж. Тейлора) 32

2.4. Опитувальник САН 35

Вступ

Проблема збереження здоров'я матері та дитини є однією з фундаментальних проблем сучасного суспільства. Материнство як індивідуальний феномен вивчене досить докладно.

Узагальнюючи основні напрямки досліджень, Л.Б. Шнейдер (2000) виділяє дві позиції розгляду материнства: як психосоціального феномена (материнство як забезпечення умов для розвитку дитини) і як частини особистісної сфери жінки.Роль матері у виникненні порушень психічного розвитку дитини вивчалася як зарубіжними, так і вітчизняними дослідниками.

У сучасній психології значне місце відводиться задоволеності жінкою своєї материнської роллю, як стадії особистісної і статевої ідентифікації (Вітакер К., Коваленко Н.П., Овчинникова Р.В., Філіппова Г.Г., Хорварт Ф. та ін. Самостійним напрямком психології сьогодні вважається перинатальна психологія, що займається вивченням проблем вагітності, пологів, післяпологового періоду (Абрамченко В.В., Добряков І.В., Коваленко Н.П., Філіппова Г.Г. та ін.).

Особливої уваги заслуговує вивчення третього триместру вагітності, як найбільш тривожного періоду. Тривогу відчуває перед пологами кожна жінка, крім психологічного аспекту (занепокоєння за перебіг пологів і здоров'я дитини), є і фізіологічна причина такого стану, пов'язана зі зміною гормонального фону (Добряков І.В., Коваленко Н.П., Свєчникова М.Є. ).

Об’єкт дослідження: вагітні жінки та жінки у післяпологовому періоді.

Предмет дослідження: психологічні стани у вагітних жінок та жінок післяпологового періоду.

Мета: дослідити зміни стану жінок у пологовому та післяпологовому періоді.

Завдання, які необхідно виконати:

1. Провести теоретичний аналіз проблеми.

2. З’ясувати психологічні особливості вагітних та жінок у післяпологовому періоді.

3. З’ясувати, які фізіологічні зміни можуть впливати на психологічний стан під час вагітності.

4. Визначити об’єкт і методи дослідження.

Розділ 1.         Вагітність та пологи. Їх психологічні та фізіологічні аспекти.

Особливості психічного стану жінки під час вагітності впродовж багатьох років, привертають увагу фахівців. При цьому наголошується як емоційно негативна так і позитивна роль вагітності. Про сприятливий вплив вагітності на різні психічні розлади писав ще Гіппократ, вказуючи на те, що: «Істеричним дівчатам я рекомендю заміжжя, щоб вони вилікувалися вагітністю». [1]

1.1. Мотиви збереження вагітності.

Е. Д. Фергюсон (E. D. Ferguson) вважає, що мотив визначає ціль, направленість, настирність, енергію поведінки, і інакше кажучи відповідає на запитання: «чому людина веде себе так, а не інакше (Ferguson E. D., 1996). Вивчаючи, як можна краще мотиви зачаття, перинатальний психолог повинен враховувати, що відповіді на прямі запитання, які він задає чоловіку і жінці на цю тему,далеко не завжди відображають об’єктивно реальність, а нерідко можуть вводити в оману, або бути не правильно розтлумачені.

Н. В. Боровикова і С. А. Федоренко виділили наступні мотиви збереження вагітності 2000р.

• Вагітність «заради дитини» (6 %) – найбільш позитивний мотив, який відображає психологічу потребу жінки стати мамою. Він характерний для соціально зрілих, особистісно установлених, а також для одиноких жінок в віці.

• Вагітність від коханої людини (3 %) сприяє створенню високого рівня адаптивності жінки до вагітності. Майбутня дитина, як частинка коханої людини, символ «світлого» минулого або теперішнього, який жінка хоче пронести через все життя.

• Бажання відповідати соціальним очікуванням чоловіка, потенційних бабусь та дідусів,навколишніх(24 %). На їхню думку, цей мотив найбільш характерни для молодих жінок, які вийшли заміж через розрахунок.

• Протестуючий мотив, при якому жінка хоче завагітніти «наперекір» чоловіку або батькам(12 %). Цей мотив може як і увідомлюватися жінкою, так і не усвідомлюватись. В останньому випадку жінка якби символічно говорить своїм батькам про те, що вона вже доросла і може розпоряджатися своїм тілом сама(Pines D. A., 2001). Така поведінка властива молодим дівчатам. Вагітність носить характер виклику, протиборства світу дорослих, являється для жінки драматичною і часто тяжко травмує її психіку. Майбутня дитина використовується в якості об’єктивного аргументу, який пояснює неможливість повернутися до старих відносин.

• Вагітність заради збереження відносин (16 %), коли жінка вирішує народити дитину, щоб внести дещо нове в близькі відношення з чоловіком і утримати його поруч з собою.

• Вагітність, як відмова ві минулого (8 %) – в цьому випадку вагітність може оцінюватись самою жінкою, як бажання відчути себе особистістю, набути жіночу індивідуальність, закреслити своє минуле. Не рідко символізує початок нового етапу в житті і найбільш часто зустрічається у жінок з «туманним і бурхливим» минулим.

• Вагітність, як відалення від теперішнього (5 %) переважає у одиноких жінок, які втратили надію на особисте щастя. Вони стараються втікти від особистих проблем в свою дитину, замістити своє життя, життям дитини.

•Вагітність заради збереження свого здоров’я 26 %) – мотив обумовлений страхом причинити шкоду своєму здоров’ю абортом, або втратити можливість народити в майбутньому.

Н. В. Боровикова і С. А. Федоренко вважають, що перші два мотиви проявляються як на безсвідомому так і на свідомому рівні, інші зазвичай не увідомлюються жінами. [2]

2. Фізіологічні і психологічні особливості під час вагітності.

Багато особливостей в психологічному стані жінки під час вагітності можна розглядати як прояв адаптації організму і особистості жінки до вагітності, що настала, і оцінювати ці прояви з позиції різних рівнів адаптації.

На біологічний рівень адаптації в першу половину вагітності помітний вплив надає один з яєчників, в другу — матка. Тонус вегетативної нервової системи у міру розвитку вагітності підвищується стрибкоподібно, виявляючи існування своєрідних критичних періодів для материнського організму. Так, в терміни до 12 тижнів переважає тонус симпатико-адреналової системи, в другу половину — 28-30 тижнів посилюється тонус обох відділів, але з деяким переважанням холінергічних реакцій. З позицій аналізу нейродинамічних процесів емоційний стан вагітних характеризується тим, що за наявності позитивного емоційного фону в останні місяці вагітності має місце активний стан кіркових процесів, що приводить до збільшення порогу больової чутливості. В результаті негативних емоцій, перенапруження центральної нервової системи слабшає функціональна активність кори, знижується поріг до больових відчуттів. Як правило, ці стани залежать від очікування бажаної або незапланованої дитини, позитивного або негативного настрою.

Відмічається типова динаміка психологічних проявів під час вагітності. Зазвичай в перші місяці вагітна відчуває себе невпевнено, залишається амбівалентной відносно майбутнього материнства. Страх перед невідомістю може привести до пригніченості. Вагітній подобається (більш менш усвідомлено) її стан, їй хочеться бути об’єктом уваги і турбот, в той же час, вона відчуває, що дорослішає, в ній борються дві тенденції — інфантильність і дорослішання. Ця подвійність, часто викликає тривогу, може стати причиною зміни настрою не завжди зрозумілою для оточуючих. У другому триместрі спостерігається відносний спокій в стані вагітної, ускладнення — у здорових жінок — виключення. Основна риса третього триместру — «занурення в дитину», дитина стає ценром думок, інтересів і занять майбутньої матері. Безпосередньо перед пологами наростає тривога, проявом якої може бути гіперактивність вагітної, що бажає прискорити події. Психологічні розлади в останньому триместрі спостерігаються в 60-80% випадків. [1]