Законодавче і нормативне забезпечення

Необхідність робіт з законодавчого забезпечення розвитку національного дизайну та ергономіки зумовлена вкрай недостатнім представленням в законодавчих актах України різних аспектів проблем "людського чинника", оптимізації середовища життєдіяльності людини, підвищення конкурентоспроможності промислової продукції, стимулювання розвитку і прискорення інтеграції українського дизайну в європейські дизайнерські структури. Посилення можливості регулювання дизайн-ергономічних питань безпечності та якості продукції вимагає поступовий перехід на принцип добровільного використання стандартів, більш широке використання суб'єктами господарювання посилань на дизайнерські стандарти в договорах щодо розробки та впровадження об'єктів та іншій комерційній діяльності.

Існує нагальна необхідність розроблення доповнень та поправок до чинних законів України з урахуванням вимог дизайну та ергономіки. До них, в першу чергу, відносяться закони: "Про охорону праці", "Про захист прав споживачів", "Про рекламу", "Про авторське право та суміжні права", "Про охорону прав на промислові зразки" тощо.

Необхідність розширення та активізації робіт зі стандартизації в галузі дизайну та ергономіки також пов'язана, насамперед, з вимогами більш повного врахування "людського чинника" в господарській діяльності.

З урахуванням уже діючого пакету нормативних документів розроблення державних стандартів необхідно проводити за такими пріоритетами:

- дизайнові та ергономічні вимоги до безпеки життєдіяльності людини;

- дизайнові та ергономічні вимоги до основних видів промислової продукції;

- дизайн-ергономічне оцінювання (експертиза) промислової продукції;

- дизайн-ергономічні показники якості середовища життєдіяльності людини (виробничого, побутового, офісного, навчального, виставкового тощо);

- дизайн-ергономічні показники якості, декоративно-захисних покриттів, тари та паковання;

- дизайн-ергономічні вимоги до систем візуальної інформації та орієнтації в середовищі життєдіяльності людини;

- процедури засвідчення відповідності параметрів продукції дизайн-ергономічним вимогам, які зафіксовані в нормативній чи технічній документації (сертифікація дизайн-ергономічних характеристик).

Роботи з дизайн-ергономічної стандартизації повинні передбачати здійснення ефективного контролю з боку держави за виконанням вимог дизайну та ергономіки і основуватися на сукупності принципів, які притаманні вітчизняній та зарубіжній практиці в цій сфері діяльності.

З переходом на повністю добровільний статус стандартів державний контроль повинен трансформуватися в нагляд за дотриманням технічних регламентів за всією номенклатурою обов'язкових для дотримання суб'єктами господарювання вимог дизайну та ергономіки.

Регіональна і галузева політика

Необхідна гнучкість дизайн-ергономічної системи, її адаптованість до нових форм і умов господарської діяльності повинна забезпечуватися за рахунок формування служб дизайн-ергономічного забезпечення на базі провідних дизайнерських установ промислових центрів, регіональних структур Спілки дизайнерів України та Всеукраїнської ергономічної асоціації. Завдяки такому підходу буде забезпечено раціональне використання професійного дизайнерського потенціалу в інтересах регіону, області, галузі.

Для здійснення робіт з дизайну та ергономіки у структурі галузей, що випускають вироби машинобудування, товари культурно-побутового і господарського призначення, необхідно забезпечити збереження і подальший розвиток галузевих дизайн-служб. До них відносяться галузеві дизайн-центри, головні організації з дизайн-ергономічного забезпечення НІОКР (спеціальні дизайнерські підрозділи при головних НДІ галузі), базові дизайнерські організації в галузях (дизайн-підрозділи НДІ, КБ,НПО, які здійснюють розроблення чи модернізацію виробів), дизайнерські підрозділи підприємств та організацій.

Під час створення та організації діяльності регіональних дизайнерських структур важливо врахувати чинники, що визначають специфіку відповідного регіону. Це вид і характер базової (основної, переважної)промисловості; товаровиробнича спрямованість промислового комплексу, етнічні, національні і соціо- культурні особливості населення регіону, його традиції тощо.

До складу регіональних дизайн-ергономічних структур повинні входити: обласні дизайн-центри; міжгалузевий дизайн-ергономічний центр еталонів кольорів, декоративно-захисних покриттів; комп'ютерна дизайн-ергономічна мережа; регіональні навчальні заклади підготовки і перепідготовки кадрів; підрозділи галузевих дизайн-ергономічних центрів (служб).

Основні напрямки роботи регіональних та галузевих дизайн-центрів:

- дизайн-ергономічне забезпечення діяльності організацій і підприємств регіонального (галузевого) підпорядкування, підприємств недержавної форми власності;

- дизайн-ергономічне забезпечення проектування середовища населених пунктів, вирішення екологічних задач тощо;

- розроблення дизайн-програм, дизайн-ергономічне забезпечення розвитку регіону, галузі.

Обласні дизайн-центри мають створюватися при обласних державних адміністраціях, галузеві при відповідних міністерствах і відомствах.

Дизайн-ергономічні структури, створені у різних галузях і регіонах країни, мають входити в національну систему дизайну та ергономіки. Під час формування таких структур доцільно дотримуватись корпоративного підходу, що не жорстко обумовлює вертикальні зв'язки між загальнодержавними та регіональними суб'єктами дизайн-ергономічної діяльності.