4. Одиниці часу

1 середня доба = 24 сер.години;

1 сер.година = 60 сер.хв;

1 сер.хв = 60 сер.с;

1сер.с = 10³мс = 10⁶ мкс.

1 секунда = 1/86400 частина середньої доби.

З 1955 року за основу для визначення тривалості «1 с» беруть уже не тривалість середньої доби, а тривалість тропічного року.

Тропічний рік (365 діб 5 год 48 хв 46 с) – період обертання Землі навколо Сонця відносно точки весняного рівнодення.

У тропічному році зоряної доби міститься рівно на одну добу більше.

1 троп.рік = 365,2422 сер.доби = 366,2422 зор.доби

1 сер.доба = 1,002738 зор.доби = 24г 03хв 56,6 с зор.од.

1 зор.доб. =0,997270 сер.доби = 24г 56хв04,1 сер.од.

Рік – проміжок часу, протягом якого Земля робить один повний оберт навколо Сонця відносно будь-якого орієнтира (точки).

Зоряний рік – сидеричний (зоряний) період обертання Землі навколо Сонця, що дорівнює 365, 256320… середньої сонячної доби.

5. Календарем прийнято називати певну систему рахунку великих проміжків часу з розділенням їх на окремі періоди – роки, місяці, тижні, дні. Слово «календар» походить від латинських слів «калео» - проголошую і «календаріум» - «боргова книга». Перше нагадує про це, що в Стародавньому Римі, звідки запозичен наш календар, початок кожного місяця проголошувався окремо. Друге ж – про те, що першого числа кожного місяця там платили за борги.

Астрономічними прообразами календарних одиниць – місяця і року – стали відповідно тривалості синодичного місяця S = 29,53059 діб і тропічного року Tᵧ= 365,24220 діб.

Виходячи з своїх традицій, способу життя і релігійних уявлень, людини у минулому розробили різні типи календарів: місячні, місячний-сонячні, сонячні.

Місячний календар – в його основу покладено синодичний місячний місяць тривалістю 29, 5 середньої сонячної доби. Виник понад 30000 років тому.

Сонячний календар, в основу якого покладено тропічний рік. Виник понад 6000 років тому.

Місячно – сонячний календар – у ньому рух Місяця узгоджується з річним рухом сонця. Рік складається з 12 місячних місяців по 29 і по 30 діб у кожному, до яких для обліку руху Сонця періодично додаються «високосні», роки, що містять додатковий 13-й місяць.

IV. Закріплення вивченого матеріалу

Варіанти проведення: тести з підручника, фронтальне опитування, розв'язування кросворда тощо.

Підсумовуючи заняття, викладач звертає увагу студентів на те, що сучасні знання про Всесвіт накопичувались протягом тисячоліть.

VI. Домашнє завдання

§3 Виготовити сонячний годинник за схемою у підручнику і виконати лабораторну роботу № 2.

Тема 5. Закони руху небесних тіл

Мета. Зрозуміти, чому планети змінюють своє положення серед зір; вивчити основні конфігурації планет — сполучення, протистояння та елонгації; довести, що у космосі діє тільки один закон, який керує рухом планет, — це закон всесвітнього тяжіння; по­казати, як за допомогою горизонтального паралакса визначають відстань до тіл в Сонячній системі.

Обладнання. Карти зоряного неба, комп'ютерні програми, кінофільми, астрономічний календар.

Тип. Комбінований.

Поняття. Конфігурації планет, перигей, сполучення, апогей, елонгація, ексцентриситет орбіти, протистояння, велика піввісь орбіти, перигелій, закони Кеплера, афелій, збурений рух.

Очікувані результати. Після цього заняття студенти зможуть пояснити: чому планети ру­хаються серед зір в зодіакальних сузір'ях; чому планети Венера і Меркурій видно тільки поблизу Сонця ввечері або вранці, а всі інші планети можна спостерігати в будь-який період ночі; коли Земля перебуває найближче до Сонця і коли найдалі; як за допомогою закону всесвітнього тяжіння можна збагнути суть законів Кеплера.