5. Мотивація персоналу

Однією з головних задач для підприємств різних форм влісності є пошук ефективних засобів управління працею, забеспечуючих активізацію людського фактору. Визначальним фактором результативності діяльності працівників є їх мотивація.

Отже, мотивація – це сукупність взаємозв’язаних заходів, які стимулюють працівника до досягнення індивідуальних та спільних цілей діяльності підприємства.

Для формування належного ставлення до праці необхідно тсворювати такі умови, щоб персонал сприцмав свою працю як свідому діяльність , що є джерелом самовдосконалення, основою професійного та службового зростання. Система мотивації повинна розвивати почуття належності до конкретної організації. Відповідне ставлення до праці та свідома поведінка визначаються системами цінносей працівника, умовами праці, застосовуваними стимулами.

При розгляданні мотивації слід сконцентрувати увагу на факторах, котрі примушують людину діяти та посилювати його дії. Основні з них: потреби, мотиви, стимули.

Мотиваційний процес можна уявити у вигляді таких етапів:

1. Осознання робітником своїх потреб (потреби бувають первинні (іжа, вода) та вторинні(успіх, повага, влада));

2. Вибір найкращого засобу задоволення потреби;

3. Здійснення дій;

4. Задоволення потреби

В залежності від груп потреб розрізняють мотивацію трудову, матеріальну та статусну.

Матеріальна мотивація – стремление к достатку, більш високому рівню життя, залежить від рівня особистого доходу, системи матеріальних стимулів в організації.

Трудова мотивація – це внутрішня мотивація людей, сукупність внутрішніх сил поведінки, безпосередньо пов’язаних з роботою. Кожен працівник відчуває потребу в цікавій та корисній роботі.

Статусна мотивація пов’язана з стремлением зайняти більш високу посаду, працювати в рестижних, соціально значущих сферах організації.

Система мотивації на рівні підприємства має базуватись на певних вимогах, а саме:

• Надання однакових можливостей щодо зайнятості та посадового просування за крітерієм результативності праці;

• Узгодження рівня оплати праці з іі результатами та визнання особистого внеску в загальний успіх;

• Створення належних умов для захисту здоров’я, безпеки праці та добробуту всіх працівників;

• Забеспечення можливостей для зростання професійної майстерності, реалізації здібностей працівників;

• Підтримування в колективі атмосфери довіри, заінтересованості в реалізації загальної мети, можливості двосторонньої комунікації між керівниками і працівниками.

Методи мотивації праці робітників

1. Прямі економічні

   • Відрядна оплата;

   • Почасова оплата;

   • Премії за раціоналізацію;

   • Участь у прибутках;

   • Оплата навчання;

   • Виплати за максимальне використання робочого часу.

2. Непрямі економічні

• Пільгове харчування;

• Доплати за стаж;

• Пільгове користування житлом, транспортом тощо.

3. Негрошові

• Збагачення праці;

• Гнучкі робочі графіки;

• Охорона праці;

• Програми підвищення якості праці;

• Просування по службі;

• Участь у прийнятті рішень на більш високому рівні.