4 Оборотність оборотних коштів, показники оборотності

Показники оборотності мають велике значення для оцінки фінансового стану підприємства, оскільки швидкість оборота коштів підприємства впливає на платоспроможність підприємства. Прискорення швидкості обороту коштів відображує підвищення виробничо-технічного потенціалу підприємства.

На практиці використовуються слідуючі показники використання оборотних коштів

1. Коефіцієнт оборотності активів. Показує, скільки разів за звітній період відбувся повний цикл виробництва та обігу.

Коб.а.=	Виручка від реалізації продукції
	Середньорічна вартість майна підприємства

(10)

2. Коефіцієнт завантаження „К_зав” – величина, обернена коефіцієнту оборотності, показує ту кількість продукції, яка прилягає на одну гривню вартості оборотних засобів.

К_зав = , (11)

3. Тривалість обороту дає розрахункову кількість днів для погашення кредиту, отриманого дебіторами. Можна визначити ефективність кредитного контролю на підприємстві, а також отримати уяву про надійність дебіторів.

Тоб..=	Кількість днів у периоді
	Коб

(12)

Ефективне використання оборотних коштів є важливим завданням підприємства і повинно забезпечуватись приско­ренням їх оборотності на всіх стадіях кругообігу.

На стадії створення виробничих запасів — раціональне використання матеріальних ресурсів, удосконалення норму­вання, ліквідація наднормативних запасів, налагодження ро­боти транспорту, оптимальний вибір постачальників та ін.

На стадії незавершеного виробництва - скорочення тривалості виробничого циклу, впровадження прогресивної техніки і технологій, розвиток стандартизації та уніфікації, вдосконалення системи економічного стимулювання тощо.

На стадії обігу - раціональна організація збуту продук­ції, прискорення документообороту, дотримання договірної платіжної дисципліни, використання маркетингових важе­лів активізації продажу (реклама) та ін.

У конкретних умовах виробництва і збуту кожне під­приємство самостійно обирає найбільш прийнятні шляхи прискорення оборотності оборотних коштів, що дає змогу зекономити значні суми і збільшити обсяги виробництва і реалізації продукції без залучення додаткових фінансових ресурсів.

5 Джерела та шляхи економії матеріальних ресурсів

Вони можуть бути зовнішніми і внутрішніми. До зовнішніх джерел відносяться матеріальні ресурси, що поступають від постачальників відповідно до укладених договорів. Внутрішні джерела - це скорочення відходів сировини, використання вторинної сировини, власне виготовлення матеріалів і напівфабрикатів, економія матеріалів в результаті упровадження досягнень науково-технічного прогресу. Реальна потреба в завезенні матеріальних ресурсів із сторони - це різниця між загальною потребою в певному виді матеріалу і сумою власних внутрішніх джерел її покриття.

Перевіряється також якість одержаних матеріалів від постачальників, відповідність їх стандартам, технічним умовам і умовам договору і у випадках їх порушення пред'являються претензії постачальникам. Особлива увага надається перевірці виконання поставок матеріалів, виділених підприємству по держзамовленню.

Велике значення надається виконанню плану за термінами поставки матеріалів (ритмічності). Порушення термінів поставки веде до недовиконання плану виробництва і реалізації продукції.

Особлива увага надається стану складських запасів сировини і матеріалів. Розрізняють запаси поточні, сезонні і страхові. Величина поточного запасу залежить від інтервалу поставки (у днях) і середньодобової витрати матеріалу.

На підставі даних про фактичну наявність матеріалів в натуральних одиницях і середньодобовій їх витраті розраховують фактичну забезпеченість матеріалами в днях і порівнюють її з нормативною.

Вивчають також стан запасів сировини і матеріалів з метою виявлення зайвих і непотрібних. Їх можна встановити за даними складського обліку шляхом порівняння приходу і витрати. Якщо за якими-небудь матеріалами немає витрати протягом року і більш, то їх відносять в групу неходових і підраховують загальну вартість.

Зменшити витрату сировини на виробництво одиниці продукції можна шляхом спрощення конструкції виробів, вдосконалення техніки і технології виробництва, заготівки якіснішої сировини і зменшення його втрат під час зберігання і перевезення, недопущення браку, скорочення до мінімуму відходів, підвищення кваліфікації працівників і т.д.

Основна увага надається вивченню причин зміни питомої витрати сировини на одиницю продукції і пошуку резервів його скорочення. Кількість витрачених матеріальних ресурсів на одиницю продукції може змінитися за рахунок якості матеріалів, заміни одного вигляду іншим, техніки і технології виробництва, організації матеріально-технічного постачання і виробництва, кваліфікації працівників, зміни норм витрати, відходів і втрат і т.д. Ці причини встановлюються по актах про упровадження заходів, сповіщень про зміну нормативів витрат від упровадження заходів і ін.

Вартість сировини і матеріалів залежить також від їх якості, внутрішньогрупової структури, ринків сировини, зростання цін на них у зв'язку з інфляцією, транспортно-заготовчих витрат і ін.