3.2. Відповідність аналізованого видання видавничими стандартами

Відповідальність за оснащення видання апаратом лежить на головному редакторі. Йому доводиться враховувати всі фактори, що пов'язані з підготовкою апарату, пам'ятаючи при цьому, що апарат є найважливішим елементом культури видання.

Редактор бере до уваги жанрову специфіку твору і вид видання, характер інформації, галузь науки, до якої належить видання, що склалися в книговиданні традиції, вимоги, стандарти, роль апарату в роботі з книгою, наукової комунікації й інформаційному пошуку. Такий елемент апарату, як вихідні відомості, є в будь-якому виданні.

Оформляються вихідні зведення відповідно до ДЕРЖСТАНДАРТУ 7.4-95 і традицій певного наукового видавництва.

Редакційно-видавничий процес від прийому авторського оригіналу до виходу видання у світ зайняв менше чотирьох місяців.

Це стало можливим насамперед завдяки розпочатої в 70-і роки корінної перебудови редакційно-видавничого процесу на основі його раціоналізації, впровадження сучасних технічних засобів і перерозподілу функцій між друкарнею та видавництвом. Внаслідок цього додрукарські процеси стали виконуватися у видавництві і до того ж на новому, більш високому рівні за якістю і в більш короткі терміни.

3.3. Недоліки аналізованого видання

При аналізі поданого видання були виявлені:

1. помилки, пов'язані з порушенням точності і ясності:

- несумісність слів («Предмет пошуків загинув», а треба «Предмет пошуків знищений», і т. п.);

2. зайві слова:

- канцелярські штампи і стійкі конструкції необов'язкового характеру («Як ... виступає ...», «... дає ефект безпеки ...», «... включає в себе ряд ...» тощо);

- розщеплення присудка («... має своїми наслідками ...», «... для успішного виконання такого роду діяльності ...» і т. д.);

- слова «питання», «момент», «ряд», що вживаються без потреби («... в ряді випадків ...»;

- уточнення «на нашу думку» вживається дуже часто, хоча воно тут взагалі недоречно.

3. помилки в узгодженні членів речення («... внаслідок ушкодження воно змінилося настільки, що не може бути використаний (використано) за прямим призначенням ...»). Виявлено багато помилок в синтаксисі і пунктуації. Так, багато пропозицій можна було б розбити на окремі частини. Разом з тим, не вистачає безлічі розділових знаків.

Висновки

Сучасний стан мовного оформлення технічної літератури потребує вдосконалення. І основна роль у цьому належить редактору. Його завдання – забезпечити дотримання норм стандартизації викладу, досягти чіткої лінгвістичної структури технічного твору, сприяти покращенню розуміння та засвоєння матеріалу.

Таким чином, для редакторського вдосконалення якості мовного оформлення як конкретного технічного видання, так і технічної книги загалом, потрібно:

• стежити за логічністю, ясністю та точністю змісту;

• зберігаючи науковий стиль викладу та риси авторської манери письма, забезпечити належний рівень емоційного забарвлення тексту шляхом доцільного використання образних елементів, метафоризації мовлення з метою покращення читацького сприйняття;

• уникати використання термінів-дублетів, досягти однозначності й уніфікованості терміносистеми;

• вилучити іншомовні елементи, до яких існують відповідники в українській мові;

• перевіряти точність визначень понять за галузевими термінологічними словниками та державними стандартами.

Серед основних ознак науковго історичного видання є сухість і чіткість викладу. Проте на сучасному етапі становлення наукової термінології виникає питання доцільності використання чи вилучення елементів експресії в тексті, адже засоби образності часто допомагають автору емоційно й цікаво подати тему, активізувати сприйняття читачем складного матеріалу. Однак встановленої міри вживання художніх елементів у науковому історичному тексті не існує, тому редактор покликаний забезпечити стандартизацію та доступність викладу водночас.

Використання засобів образності в науково-історичному тексті принципово відрізняється від їх використання в художній літературі: у художньому творі метафора – це важливий елемент системи образів; у науковій мові вона виступає в допоміжній функції – для пояснення, популяризації. Засоби образності є «своєрідними інструкціями, не зв’язаними із загальною мовленнєвою системою; їх використовують як прикрасу; вони є чужорідними елементами і вживаються не гармонійно до стилю, а всупереч йому». Перевагою використання засобів образності в науково-історичних текстах є відображення всієї динаміки живого функціонування мови в науковій сфері спілкування, полегшення сприйняття та засвоєння матеріалу. А недоліком є спокуса автора до надмірного охудожнення технічного тексту та, як наслідок, нечіткість змісту, відхилення від принципів наукового стилю викладу.