3. Зміст Дисципліни за модулями і темами

модуль 1

Філософія як універсальний тип знання. Історія філософії

Тема 1: Філософія: предмет, функції, значення

Світогляд як духовно-практичний феномен. Історичні типи світогляду – міф, наука, мистецтво, релігія та філософія. Філософія як найвищий теоретичний рівень світогляду. Предмет філософії. Філософія як метод. Головні питання (проблеми) філософії. Структура філософського знання. Функції філософії. Теоретичне та практичне значення філософії.

Тема 2: Філософія Стародавнього Сходу: Індія, Китай

Історія філософії. Основні етапи розвитку та загальні риси філософії Стародавньої Індії: 1) Ведичний період. Веди та їх складові частини (самхіти, брахмани, араньяки, упанішади). Веди, які дійшли до наших днів (рігведа, самаведа, яджурведа, атхарваведа). 2) Епічний етап (махабхарата і рамаяна). Опозиційні до Вед філософські вчення (буддизм, джайнізм, чарвака-локаята). Філософські школи, які розвивають ведичне вчення (даршани): йога, веданта, вайшешика, ньяя, міманса, санкх’я. 3) Ера Сутр (короткі філософські трактати, що аналізують окремі філософські проблеми). Значення філософії Стародавньої Індії для сучасної філософії.

Основні етапи розвитку та загальні риси філософії Стародавнього Китаю. Перший етап – конфуціанство (Конфуцій, головні поняття: жень, лі, сяо, цзин, шень, інь та ян). Даосизм (Лао-цзи, головні поняття – дао, де, у-вей) та менш відомі філософські школи – легізм, моїзм. Другий етап – філософія Стародавнього Китаю після проникнення в Китай буддизму (чань-буддизм). Значення філософії Стародавнього Китаю для сучасної філософії.

Тема 3: Філософія Стародавніх Греції та Риму

Передумови формування і розвитку античної філософії. Головні періоди розвитку та характерні риси античної філософії: досократівський період (Мілетська школа, Геракліт Ефеський, атомісти, Елейська школа). Особливості філософії досократівського періоду: критичне переосмислення міфологічних уявлень про першопричини світу, космоцентризм, вчення про логос і хаос, рання діалектика, декларування як метод філософії, атомістична теорія світу, наївний матеріалізм. Класичний сократівський період (софісти, Сократ, Платон, Арістотель). Особливості класичного періоду: антропологічна філософія, об’єктивний ідеалізм, «лінія Демокріта» та «лінія Платона», доведення як метод філософії, метафізика, категорії, інтерес до проблеми держави та суспільства, пропаганда філософських знань. Елліністичний період (кініки, скептики, Епікур, стоїки), його особливості: криза моральних і філософських цінностей, захист приватних інтересів, індивідуальне щастя, апатія, атараксія, евдемонія. Римський період (Сенека, Марк Аврелій, Тіт Лукрецій Кар, неоплатонізм, раннє християнство). Особливості римського періоду: домінування етики та естетики, розквіт стоїцизму, еклектизм, домінування ідеалізму, розвиток ідей християнства та поєднання їх з філософією (теологія).

Тема 4: Філософія Середньовіччя

Соціальні та духовні передумови розвитку філософії Середньовіччя. Етапи історичного розвитку: апологетика, патристика, (класична патристика), схоластика. Найвідоміші представники: Тертулліан Карфагенський, Августин Блаженний, Альбер Великий, Фома Аквінський, Ансельм Кентерберійський, П’єр Абеляр. Реалізм, номіналізм, концептуалізм. Головні досягнення й характерні риси (теоцентризм, креаціонізм, есхатологія, провіденціоналізм, теодіцея, особистісність, ревеляціонізм, двоїсте трактування людини, суперечка про природу загальних понять (універсалій), догматизм). Значення філософії Середньовіччя для сучасної філософії.

Тема 5: Філософія Відродження та Реформації

Соціальні та духовні передумови розвитку філософії Відродження та Реформації. Головні напрями і представники: 1) гуманістичний (Данте Аліг’єрі, Франческо Петрарка, Лоренцо Валла); 2) неоплатонічний (Микола Кузанський, Піко делла Мірандола, Парацельс); 3) натурофілософський (Микола Копернік, Джордано Бруно, Галілео Галілей); 4) реформаційний (Мартін Лютер, Томас Мюнцер, Жан Кальвін, Еразм Роттердамський); 5) політичний (Нікколо Макіавеллі); 6) утопічно-соціалістичний (Томас Мор, Томмазо Кампанелла). Головні досягнення і характерні риси (антропоцентризм, гуманізм, опозиційність до церкви і схоластики, пантеїзм, нова натурфілософія, інтерес до держави й суспільства, індивідуалізм, ідея соціальної рівності). Значення філософії Відродження та Реформації для сучасної філософії.

Тема 6: Філософія Нового часу та доби Просвітництва.

Соціальні та духовні передумови філософії Нового часу та доби Просвітництва. Головні напрями і представники філософії Нового часу: 1) початковий етап філософії Нового Часу (Френсіс Бекон, Рене Декарт, Томас Гоббс); 2) сенсуалістична філософія Нового часу (Джон Локк, Джордж Берклі, Девід Юм); 3) раціоналістична філософія Нового часу (Бенедикт Спіноза, Ґотфрід Вільгельм Лейбніц). Головні риси (природоцентризм, раціоналізм, емпіризм, етичний раціоналізм, критика схоластики й вільнодумства, механістичне світорозуміння).

Головні напрями філософії Просвітництва: 1) деїзм (Франсуа Вольтер, Шарль Монтеск’є, Жан - Жак Руссо, Етьєн Кондільяк); 2) атеїстично-матеріалістичний напрям (Жюльєн Ламетрі, Дені Дідро, Клод Гельвецій, Поль Гольбах); 3) утопічно-соціалістичний напрям (Габріель Маблі, Мореллі, Гракх Бабеф, Клод Сен-Сімон). Головні досягненняй характерні риси (раціоналізм, антропоцентризм, історичний оптимізм, секуляризація релігії й церкви, атеїзм, матеріалізм). Значення філософії Нового часу та доби Просвітництва для сучасної філософії.

Тема 7: Німецький класичний ідеалізм

Соціально-економічні і духовні передумови німецького класичного ідеалізму. Головні напрями і представники німецької класичної філософії: 1) об’єктивний ідеалізм (Іммануїл Кант, Ґеорг Геґель, Фрідріх Шеллінґ); 2) суб’єктивний ідеалізм (Йоган Фіхте); 3) матеріалізм (Людвіґ Фоєрбах). Головні досягнення (внесок у розвиток діалектики, методології, онтології, гносеології; дослідження проблеми “мікрокосмосу”, зокрема його моральної складової, дослідження співвідношення пізнавальних, вольових, діяльних можливостей людини і суспільства; розкриття зв’язку між об’єктивними законами історії та діяльністю різних суб’єктів історичного процесу, дослідження взаємозв’язку людини і суспільства у перспективі подолання релігійного відчуження). Значення німецької класичної філософії для сучасної філософії.

Тема 9: Посткласична філософія

Соціальні та духовні передумови посткласичної філософії. Напрями пост класичної (сучасної світової) філософії: позитивізм, неопозитивізм (логічний, семантичний, лінгвістичний позитивізм), прагматизм, “філософія життя”, фрейдизм, неофрейдизм, екзистенціалізм, феноменологія, персоналізм, філософська антропологія, християнський еволюціонізм, герменевтика, неопротестантизм, російський релігійний ідеалізм, російський космізм, постмодернізм, неотомізм та ін. Головні досягнення і характерні риси: критика раціоналізму, критика класичної та некласичної філософії, сприйняття людського буття як неповторного та індивідуального у своїх засадах.

Марксизм (Карл Маркс, Фрідріх Енгельс): теоретичні джерела, соціально-економічні та природничо-наукові передумови. Головні проблеми: філософська антропологія, філософія історії, концепція методу, натурфілософія. Головні досягнення й характерні риси: синтез матеріалізму і діалектики, матеріалістичне розуміння історії, гуманізм, проблема сутності людини, концепція соціального відчуження, поняття перетворюючої практики, ідея революційності суб’єкта історичного процесу, вчення про суспільно-економічні формації, роль власності на засоби виробництва в процесі зміни історичного часу, концепція діалектичного методу.

Тема 8: Українська філософська думка

Особливості формування світогляду Київської Русі. Міфологічні уявлення східних слов’ян у дохристиянський, язичницький період. “Слово о полку Ігоревім” як явище історичного, художньо-естетичного значення в культурі східних слов’ян. Вплив антично-візантійської, західноєвропейської культури на становлення києворуської культури. Розуміння філософії як “любові до мудрості”. Проблема відношення людини до Бога. Християнський антропоцентризм. Творчість Іларіона, Володимира Мономаха, Кирила Туровського, Даниїла Заточника.

Відображення ідей рівноправності, політичної самостійності, незалежності в народній творчості, в творчості мислителів-“книжників” у період формування української нації (ХІV–ХV ст.). “Києво-Печерський патерик”. Філософсько-гуманістична думка українського Ренесансу. Розповсюдження ідей гуманізму в Україні. Творчість Франциска Скорини. Зародження професійної філософії. Творчість І. Вишенського, С. Зизанія, З. Копистенського, Й. Борецького, Г. Смотрицького.

Класична доба розвитку української філософії (ХVІІІ–ХІХ ст.). Києво-Могилянська академія, її вплив на філософську думку українського та інших народів (Ф. Прокопович. Г. Кониський, Г. Бужинський, Я. Горка та ін.). Проблеми відношення людини і бога, природи і духу, простору і часу. Місце людини у Всесвіті. Раціоналістичний напрям філософських пошуків у Києво-Могилянській академії, їх морально гуманістична проблематика. Становлення Просвітництва в Україні. Г.С.Сковорода, його життя та філософія. Співвідношення теорії і практики. Самопізнання. Тлумачення Біблії. Антитетичний метод у філософії Г.С. Сковороди. Теорія пізнання. Світ, матерія, Бог. “Філософія серця”, її вплив на світову філософську думку. “Внутрішня людина”. Концепція “сродної праці”. Есхатологічні погляди Г.С.Сковороди. Філософія українського романтизму (М. Гоголь, М. Максимович, М. Костомаров, П. Куліш та ін.). Проникнення ідей німецької класичної філософії в Україну (П. Лодій, І. Шад, Д. Велленський (Кавунник) та ін.). Академічна філософія в Україні (А. Дудрович, О. Новицький, С. Гогоцький, О. Козлов, П. Юркевич та ін.). “Філософія серця” П. Юркевича, його ставлення до антропологічного матеріалізму Л. Фейєрбаха та М. Чернишевського. Екзистенціальні мотиви в творчості П. Юркевича. Проблеми людини та нації в творчості Кирило-Мефодіївського товариства. Т. Шевченко як філософ. М. Костомаров про український народний характер. Соціально-філософські ідеї М. Драгоманова, їх вплив на ровиток слов’янського менталітету.

Особливості української духовності на межі ХІХ–ХХ ст. Філософія І. Франка, вплив марксизму та позитивізму на її формування. Проблема поступу, людини та свободи. Філософські погляди Л. Українки, П. Грабовського і М. Коцюбинського. Вплив “філософії серця” на формування “російського космізму”, філософії всеєдності В. Соловйова, “філософії спільної справи” М. Федорова на філософські погляди С. Подолинського, К. Ціолковського, О. Чижевського, М. Холодного. В. Вернадський про феномен життя, Всесвіт, людство й ноосферу. Вплив поглядів В. Вернадського на світову філософську думку. Соціально-політичні погляди М. Міхновського, В. Липинського, Дм.Донцова.

Філософія України в радянський період: втрати й досягнення. Логіко-методологічні школи у Львові та Києві (Львівсько-Варшавська, “червоного позитивізму”). Розробка філософських проблем у пострадянській Україні.