- •1. Методика та апаратура петрофізичних досліджень. Петрофізичні дослідження осадових порід (6 год.) Структура лабораторної роботи
- •Теоретична частина
- •Технологія петрофізичних досліджень при вивченні фізичних властивостей осадових порід.
- •Вимірювання фізичних властивостей колекції зразків. Обробка результатів вимірювань.
- •1.1. Визначення об’ємної густини порід
- •1.2. Визначення коефіцієнту відкритої пористості
- •1.3. Визначення питомого електричного опору
- •2. Гравіметрична апаратура та методика польових зйомок Первинна обробка результатів гравіметричних досліджень (4 год.)
- •Теоретична частина
- •3. Обробка гравітаційних даних (2 год.)
- •4. Магніторозвідка та її вимірювальна апаратура та обробка польових магнітометричних даних (4 год.)
- •Теоретична частина Квантові магнітометри
- •Ферозондові магнітометри
- •2. Виконання магнітометричної зйомки магнітометром пкм-1
- •Самостійна робота
- •Обробка польових магнітометричних даних (2 год.)
- •5. Основи кількісного аналізу гравітаційних і магнітних аномалій. Обернена задача гравіметрії для тіл правильної геометричної форми. “Якісна інтерпретація гравітаційних аномалій”
- •Виконання кількісного геологічного тлумачення гравітаційних аномалій.
- •Обернена задача гравіметрії для тіл правильної геометричної форми ( на прикладі сфери )
- •6. Електророзвідувальна апаратура. Криві вез ті їх інтерпретація (4 год.)
- •Теоретична частина
- •Первинна інтерпретація результатів вез
- •Теоретична частина
- •Розрахунок пружних модулів за даними визначення швидкостей пружних хвиль
- •Типи хвиль та їх годографи.
- •8. Ядерно-фізичні методи та радіометрична апаратура. Вимірювання радіоактивності в лабораторних умовах (4 год.)
- •Прилади, що використовуються при виконанні лабораторної роботи
- •Класифікація геофізичних методів дослідження свердловин.
- •Апаратура для проведення геофізичних досліджень в свердловинах.
- •Системи інтерпретації даних гдс.
- •Визначення пористості за даними різних методів гдс
- •Структура гдс.
- •Класифікація геофізичних методів дослідження свердловин (гмдс).
- •10.Основи кількісної інтерпретації даних гдс за допомогою сучасних систем інтерпретації даних гдс (4 год.).
- •Етапи оперативної інтерпретації даних гдс
- •Практична частина
- •Список рекомендованої літератури
6. Електророзвідувальна апаратура. Криві вез ті їх інтерпретація (4 год.)
Структура лабораторної роботи
Теоретична частина:
Електророзвідка на постійному струмі. Методи опору.
Апаратура та установки методів опору.
Метод вертикального електричного зондування. Установка ВЕЗ.
Типи кривих ВЕЗ.
Практична частина:
Побудова кривих ВЕЗ та їх первинна інтерпретація.
Теоретична частина
Розв’язок геологічних задач методами опору здійснюється безпосереднім вивченнямштучно створених електричних полів постійного струму, які характеризуються такими параметрами:
потенціалом U,
напруженістю поля
щільністю струму
Електричне поле в землі створюється шляхом пропускання постійного електричного струму через електроди заземлення А і В, які називаються електродами живлення. Вивчення електричного поля здійснюється за допомогою двох інших електродів M і N, які називаються приймальними. Сукупність електродів живлення і приймальних називається польовою установкою.
Електричні зондування є основною модифікацією електророзвідки методом опорів.
Установки електричних зондувань складаються з ліній живлення і приймальних ліній і, на відміну від електричного профілювання, в процесі проведення польових досліджень відстань між електродами живлення або між живлячими і приймальними лініями збільшується, внаслідок чого збільшується глибина досліджень.
Криві, які показують залежність позірного опору від відстані між електродами живлення і приймальними електродами (або між відповідними лініями) називають кривими зондування.
Головні задачі, які вирішують вертикальні електричні зондування: визначення глибини залягання, потужності і опору окремих геоелектричних горизонтів.
Основні групи установок електричних зондувань:
а) вертикальні електричні зондування;
б) дипольні зондування.
Установки електричних зондувань розрізняють між собою взаємним розташуванням електродів живлення і приймальних електродів.
В основному застосовуються установки вертикальних електричних зондувань (ВЕЗ) і установки дипольних електричних зондувань (ДЕЗ).
Уявні (позірні) опори розраховуються за формулою
,
де - різниця потенціалів в мВ на приймальних електродах МN;
I - сила струму в сантиамперах, яка виміряна на електродах живлення АВ та k -коефіцієнт установки, який залежить від типу і лінійних розмірів установки.
Установки вертикальних електричних зондувань (ВЕЗ).
Найбільш поширені серед них є симетричні АМNВ зондування, які звичайно використовують при вивченні розрізу на глибини до декількох сот метрів.
При вивченні незначних глибин досить часто застосовують установки трьохелектродні АМN, В→оо.
Рознесення живлячої лінії АВ, як правило, збільшуються в геометричній прогресії з множником, який близький до 1.5 або 2.
Відстань між приймальними електродами МN не повинна перевищувати третини відстані АВ ( МN 1/3 АВ) і може залишатися постійною, доки вимірювальні напруги досить великі в плані їх надійної реєстрації.
Коефіцієнти k для цих установок розраховують за формулами:
,
Побудова графіків електричних зондувань.
За результатами виконаних зондувань будують криві зондувань, які, як правило, викреслюють в подвійному логарифмічному масштабі (модуль 6.25). при побудові кривих на бланку по вертикалі відкладають значення позірних опорів, а по горизонталі відстані:
а) між живлячим електродом: центром приймальних електродів (триелектродне зондування);
б) половина відстані між двома живлячими електродами (симетричне зондування);
в) між центрами живлячого і приймального диполів (дипольне азимутальне зондування);
г) половина відстані між центрами живлячого і приймального диполів (дипольне радіальне зондування);
В залежності від кількості електричних горизонтів розрізнюють дво-, три-, чотири- та багатошарові криві зондувань.
В двошаруватому розрізі розрізняють типи кривих:
верхній шар має більший опір (ρ1> ρ2)
верхній шар має меньший опір (ρ1 <ρ2) в порівнянні з опором підстилаючої товщі.
Для тришаруватого розрізу можливі чотири типи кривих:
ρІ>ρ2<ρЗ (крива типу Н);
ρ1<ρ2>ρз (крива типу К);
ρІ>ρ2>ρз (крива типу Q);
ρ1<ρ2<ρз (крива типу А).
Для чотиришаруватого розрізу існує 8 комбінацій, тобто 8 типів кривих. Найменування їх складається з двох тришаруватих кривих. Наприклад:
а) ρ1<ρ2<ρз<ρ4 (крива типу АА)
б) ρІ>ρ2<ρз>ρ4 (крива типу НК)
в) ρІ>ρ2>ρ3<ρ4 (крива типу QH) і т. п.
Аналогічна методика визначення найменування і багатошарових кривих електричних зондувань, де послідовно розглядається декілька (в залежності від кількості шарів) тришарових кривих ВЕЗ.