Зміни приголосних при їх збігу

1. При словотворенні приголосні звуки часто змінюються:

а) -цьк- на -чч- при творенні іменників із суфіксом -ин (а): донецький - Донеччина, вояцький - вояччина, ко- зацький - козаччина, німецький - Німеччина, гайдамаць- кий - гайдамаччина, турецький - Туреччина Сале га- лицький - Галичина);

б) -ськ-, -ск- на -щ- за аналогічних умов: полтавський - Полтавщина, луганський - Луганщина, віск - вощина;

в) -ск-, -шк- на -щ- при творенні іменників та прикмет- ників із суфіксом -ан- (-ян-): віск - вощанка - воща- ний, піски - піщаний, дошка - дощаний;

г) -ск-, -ст- на -щ- при творенні форм дієслів II дієвідміни: вереск - верещати, верещу, верещить і т. ін.; простити - прощу, прощаю, прощаєш і т. ін. (але: простиш, про- стять і т. ін.);

д) -зк- на -жч- за аналогічних умов: брязк - бряжчати, бряжчу, бряжчиш і т. ін.;

е) -ськ-, -зьк- на -щ-, -жч- при творенні прізвищ на -енко, -ук: Васькд - Ващенко, Ващук, Ісько - Іщенко, Іщук, Онйсько - Онйщенко, Онищук, Кузько - Кужченко, Водолазький - Водолажченко.

₀

Примітка. Зубні д, т перед свистячими й шипля­чими на письмі зберігаються: учиться, коротший, льот­чик, молодший, погодься.

2. При творенні прикметників за допомогою суфікса -ськ-від географічних назв і назв народів приголосні на стику їх із твірною основою змінюються, змінюючи й самі суфікси:

Приголосні	Суфікс	Змінюються
або групи		на	Приклади
приголосних
г ж	-ськ(ий)	-зьк(ий) -дзьк(ий)	Кривий Ріг - криворізький Рига - ризький
3 (ДЗ)			Прага - празький Запоріжжя - запорізький Париж - паризький Кавказ - кавказький француз - французький Лодзь —лодзький
к ц	-ськ(ий)	-цьк(ий)	турок - турецький Ніцца - ніццький
ч			грек - грецький Суец — суецький Вінниця - вінницький Гадяч - гадяцький
с	-ськ(ий)	-ськ(ий)	Одеса - одеський
x			волох - волоський
ш			чех - чеський Сиваш - сиваський латиш - латиський

_©

Винятки: банґкокський, баскський, даккський, ка­захський, ла-маншський, меккський, нью-йоркський, тюркський, цюрихський.

3. Якщо твірна основа закінчується на д або т, то у вимові відбуваються зміни, які, проте, на письмі не позначаються: людсь­кий, людство, заводський, братський, братство, інтелі­гентський, багатство, кельтський, солдатський, солдатчи­на, рекрутчина, юннатський (юннат), але: хвацький (хват), міський (місто), соцький (сотня).

₀

Примітка. Якщо в кінці твірної основи після при­голосного є суфікс -к-, то при творенні прикметника цей суфікс випадає: П'ятихатки - п'ятихатський, Звени-городка - Звенигородський, Камчатка - камчатський.

4. У вищому ступені прикметників і прислівників:

а) г, ж, з із суфіксом -ш (ий) дає сполучення -жч (ий): дорогий - дорожчий, дорожче; дужий - дужчий, дужче; вузький - вужчий, вужче Сале легкий - легший, легше);

б) с змінюється на -щ (ий): високий - вищий, вище.

Це стосується й дієслів, утворених від прикметників ви­щого ступеня: ближчати, вужчати, кращати й ін. та похідних від них іменників: підвищення від підвищити, подорожчання від подорожчати;

в) к, ц (ь) - приголосні основи перед суфіксом -н- зміню- ються на ч, утворюючи -чн-: безпека - безпечний, без- печність, безпечно; вік - вічний, вічність, вічно; моло- ко - молочний; кінець - кінечний; сонце - сонячний, сонячність, сонячно; серце - сердечний, сердечно; око- лиця - околичний; яйце - яєчня, яєчний.

Винятки: дворушник, мірошник, рушник, рушни­ця, соняшник, торішній, сердешний (бідолашний).

1. Прн словозміні та словотворенні

Г—Ж, К—Ч, X—ш
у Кл. відмінку	друг - друже, козак - козаче, волох — волоше
при словотворенні	друг - дружба, дружний, дружній, дружно, вік — вічність, вічний, вічно, пастух - пастушка, пастуший
у дієслівних формах	берегти - бережу, ткати — тчу, колихати - колишу
Г—3, Г—ДЗ, К—Ц, X—с
у відмінкових формах іменника	нога - нозі, лузга - луззі, дзиґа - дзйдзі, Мекка - Мецці, муха - мусі
при словотворенні	убогий - убозтво, грек — Греція, Карабах - карабаський

Чергування приголосних