- •Розділ і Мова документів
- •Розділ III Орфографія
- •Іменникові суфікси 155
- •Прикметникові та дієприкметникові суфікси 158
- •Розділ IV Морфологія і правопис
- •Розділ V Графіка
- •Розділ VI Усне ділове мовлення
- •Роль і значення мови в суспільному'житті
- •Українська мова серед інших мов світу
- •Функції мови
- •Мовна норма
- •4Ітнктуащйні
- •Офіційно-діловий стиль
- •1 Євангеліє від Матвія 7. 18.
- •2 Євангеліє від Марка 14.
- •1 Див. Розділ «Особливості використання дієслівних форм у ділових паперах». 1 Див. «Російсько-український словничок типових мовних зворотів» — Додаток 3.
- •1 Дивергенція (від латин, divergere — відхилятися, розходитися) — тут утворення самостійних стилів.
- •1 Конвергенція (від латин, convergentio на грунті converge — сходжусь, наближаюсь) — тут розвиток подібних рис у різних стилях унаслідок тісних і тривалих контактів.
- •Загальні вимоги до укладання та оформлення
- •1 Реквізит (від латин, requisitum — необхідне, потрібне) — тут обов'язкові (вихідні) дані як елемент правильного оформлення офіційних документів.
- •2 Формуляр (нім. Formuler, від фр. Formulaire, на грунті латин, formula) — форма.
- •1 Деякі документи мають однакову назву (акт, протокол та ін), але різне призначення і зміст не дозволяють віднести їх до однієї групи.
- •Вимоги до укладання та оформлення документів
- •1 Документ (від латин, сіосшпепішп) — доказ, свідоцтво, взірець, повчальний приклад.
- •Оформлення сторінки
- •Текст і його оформлення
- •1 Виняток становлять документи, текст яких складається з одного речення (напр., заява на відпустку тощо).
- •Скорочування слів і словосполучень
- •6. Прикметники й дієприкметники, що закінчуються на:
- •Стандартизація ділового тексту
- •Реквізити ділових паперів
- •61049, Харків-491
- •Професійна лексика
- •Організаційні документи
- •Розпорядчі документи
- •2. У наказах про переведення на іншу роботу зазначають:
- •Довідково-інформаційні документи
- •30.11.2002 (Підпис)
- •1 Кореспонденція (від латин, саггеяропсіео — відправляю, повідомляю) —
- •1 Автобіографія (відгрец. Autos — сам, bios — життя, grapho — пишу) — опис свого життя.
- •Зміни приголосних при їх збігу
- •2. У коренях дієслів
- •2. Прикметникові
- •Твердої групи
- •М'якої та мішаної груп
- •Складні випадки правопису слів іншомовного походження
- •Іменник
- •2„ Рахівниця — прилад для лічби (не фах).
- •13. Іменники з дієсловами відмовлятися, ухилятися слід уживати в р. Відмінку з приймеником, наприклад:
- •1 Про вживання присвійних прикметників у діловій мові див. Тему «Особливості використання прикметників у ділових паперах».
- •Числівник
- •Займенник
- •2. До II дієвідміни належать дієслова, що в закінченнях усіх осіб, крім 1-ї особи однини і 3-ї особи множини, мають -и (-ї), а в 3-й особі множини - закінчення -ать (-ять)
- •Дієприслівник
- •Неправильно правильно
- •Прислівники (складні)
- •Прийменники (складні)
- •1. Разом пишуться
- •Основи культури мовлення
- •Культура усного ділового мовлення
- •1 Лекція (від латин, lectio — читання) — публічний виступ на яку-небудь тему.
- •Ділова бесіда
- •Ділове спілкування
- •Синтаксис1 усного й писемного ділового мовлення
- •1 Синтаксис (від грец. 5г/«іал:іх — побудова, устрій, зв'язок) — розділ граматики, що вивчає будову і значення словосполучень та речень, способи зв'язку слів у словосполученні й реченні.
- •Яка сфера використання та призначення художнього стилю?
- •Які основні ознаки й мовні засоби художнього стилю?
- •- Внутрішніх справ ввс
- •Уленшпїгель Тіль
Реквізити ділових паперів
Для оформлення організаційно-розпорядчих документів використовують такі реквізити:
Державний Герб України (для державних організацій).
Емблема (логотип, фірмовий знак) організації.
Зображення нагород.
Код організації за класифікатором підприємств і організацій (УКПО).
Код форми документа за класифікатором управлінської документації (УКУД).
Назва міністерства чи відомства (для державних організацій).
Назва організації автора документа.
Назва структурного підрозділу.
Індекс підприємства зв'язку, поштова й телеграфна адреса, номер телетайпа (абонентського телеграфу), номер телефону (факсу), вихідні дані електронних засобів зв'язку, номер рахунка та назва банку.
Назва документа.
Дата.
12.Індекс (вихідний номер документа).
13.Посилання на індекс та дату вхідного документа.
Місце укладання та видання.
Гриф обмеження доступу до документа. 16.Адресат.
17.Гриф затвердження.
Резолюція.
Заголовок до тексту.
Позначка про контроль.
Текст.
22.Позначка про наявність додатка.
Підпис.
Гриф погодження.
Віза.
26=Відбиток печатки.
Позначка про засвідчення копії.
Прізвище виконавця та номер його телефону.
Позначка про виконання документа та направлення його до справи.
ЗО.Позначка про перенесення даних на машинний носій. Зі.Позначка про надходження.
Сукупність певних реквізитів, розміщених у встановленій послідовності, називається формуляром.
Реквізити бувають постійні (для виготовлення уніфікованих форм чи бланків документів) і змінні (які використовують під час їх безпосереднього укладання).
Наявність того чи іншого реквізиту документа зумовлена назвою його виду, призначенням, змістом та підпорядкуванням вищому органу.
Реквізити в документі розміщують з урахуванням послідовності операцій його підготовки, оформлення й виконання.
Більшість документів умовно можна поділити на три частини:
заголовна (до неї відносять усі реквізити, що передують тексту);
основна (текст і додатки до нього);
оформлення (реквізити, що розміщують нижче від додатків).
Дата
Дата — обов'язковий реквізит усіх документів; оформляється арабськими цифрами в одному рядку в такій послідовності: день місяця, місяць, рік.
Якщо день місяця або порядок місяця позначається цифрою до 10, то перед нею пишеться 0 (нуль). Рік зазначають лише двома останніми цифрами без крапки після них (якщо це не кінець речення), без слова «рік» і без скороченої позначки «р.», напр.: 27.09.99, 01.12.98, але 10.07.2000, 02.10.2003. Подібний уніфікований і спрощений спосіб датування не потребує кодування дат під час обробки документів за допомогою обчислювальної техніки.
У міжнародній практиці листування та в документах, що містять відомості фінансового характеру, дату зазначають словесно-цифровим способом, тобто назва місяця пишеться літерами, а цифри року — повністю зі скороченою позначкою слова «рік» ір.) із крапкою, наприклад: 4 травня 1999 р. або 24 лютого 2005 р.
Дати на певну тривалість події, заходу, роботи тощо зазначають у такий спосіб:
10—15.07.99 (у межах одного місяця); з 16.09 до 09.10.99 (протягом двох місяців, у межах одного року);
на 07.12.99 — 07.04.2000 (протягом п'яти місяців, у межах двох років).
Роки, що не збігаються з календарними, слід подавати за таким шаблоном: 1999/02 бюджетний рік; 2002/03 навчальний рік.
Позначення десятиріч і сторіч слід подавати за таким шаблоном: у 60-ті роки XX ст.; у ХІ-ХУ сторіччях.
Для акта, протоколу датою є час здійснювання зафіксованих у них фактів або вчинків. Для звіту, інструкції, плану датою є день їх затвердження, датою наказу, листа — день написання. Розпорядчі документи набувають чинності в день одержання (ознайомлення) адресатом, якщо в документі не обумовлено інший термін.
Увага! Коли визначається час за роком, слід користуватися Р. відмінком іменника, а не прийменником у (в).
Наприклад: народився 1979 р. (року)...; 1999 р. (року) закінчив вступив ... була зарахована.
Індекс
Індекс документа є необхідним реквізитом, що дозволяє забезпечити оперативний довідково-інформаційний пошук та обробку документа, його збереження й контроль виконання. Три пари арабських цифр індексу № 07-14/89 для вхідного документа означають:
07 — шифр структурного підрозділу автора документа;
14 — номер справи, де зберігається копія вихідного документа (за номенклатурою для підрозділу);
89 — порядковий реєстраційний номер документа за журналом обліку вхідних документів та канцелярії.
Індекс документа розташовують у верхній частині сторінки ліворуч.
Літери ВК, що стоять через дефіс після номера наказу, означають — відділ кадрів.
Заголовок до тексту
Цей реквізит відображає головну ідею документа; має бути лаконічним, точним, але якнайповніше розкривати зміст тексту. Розміщують заголовок під назвою документа (посередині або зліва). Найчастіше він починається з прийменника «про...» (малими літерами).
Адресат
Кожний елемент цього реквізиту подають із нового рядка, бажано без перенесення. Якщо документ адресовано службовій особі (керівникові), то назва установи є складовою назви посади адресата.
у Н. відмінку Міністерство у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Відділ розселення потерпілих
у Д. відмінку п. Корнієнку В. К.
У документах (циркулярних листах), адресованих декільком однорідним організаціям чи службовим особам, які обіймають однакові посади, можна написати узагальнене значення.
у Д. відмінку мн. Інспекторам у справах неповнолітніх у Р. відмінку Тернопільської обл.
Якщо до складу реквізиту «адресат» входить і поштова адреса, то вона зазначається в документі після назви організації, структурного підрозділу й прізвища службової особи (для офіційної зовнішньої кореспонденції).
у Д. відмінку Директорові
у Р. відмінку Харківської СШ №14
у Д. відмінку п. Зеленцеві Ярославу Юрійовичу
у Н. відмінку вуЛі Космічна, 194