П

Мал. 16. Рецептори присінкового апарату:

а — слухова пляма мішечка і маточки; б — ампульний гребінь; 1 — статоконії (отоліти); 2 — отолітова мембрана (мембрана статоконія, драглистий купол); 3 — волоски сенсорних клітин; 4 — волоскова сенсорна клітина; 5 — підтримувальна клітина; 6 — нервові волокна до присінкового вузла

рисінковий лабіринт (перетинчастий) розміщений у кістковому присінку кісткового лабіринту. Складається з двох частин: маточки, куди відкриваються 5 отворів перетинчастих півколових проток, і мішечка, який сполучається із завитковою протокою. Маточка і мішечок з'єднуються маточко-мішечковою протокою, яка переходить у тонку ендолімфатичну протоку, що сполучається з ендолімфатичним мішком.

На внутрішній поверхні мішечка і маточки помітні слухові плями білястого кольору. Тут розміщені рецептори гравітаційної системи — волоскові сенсорні епітеліоцити (мал. 16, а), які сприймають подразнення, спричинені особливими кристалічними тілами (кришталики кальцію карбонату) — отолітами, трансформують їх у нервовий імпульс, що прямує до ЦНС.

Отоліти (статоконії) закладені в драглистій оболонці — отолітовій мембрані, яка вкриває плями. Під впливом сил гравітації відбувається переміщення мембрани, згинання волосків і деполяризація волоскових клітин. Максимальне збудження аферентних нейронів виникає, коли вектор гравітації спрямований по дотичній до отолітової мембрани.

Півколові перетинчасті протоки (передня, задня і бічна) та їхні ампули повторюють форму кісткових півколових каналів з ампулами. На внутрішній поверхні кожної перетинчастої ампули розміщений ампульний (слуховий) гребінь, на якому також містяться волоскові сенсорні клітини (див. мал. 16, б), принцип функціонування яких полягає в тому, що під час руху тіла з певним кутовим прискоренням (обертання) ендолімфа у певному каналі внаслідок інерції відстає від руху самих каналів і ніби рухається у протилежному до руху тіла напрямку. При цьому волоски клітин слухових гребенів згинаються і в них генерується РП.

Обробка інформації присінкових рецепторів. Присінкові ядра отримують інформацію від волоскових сенсорних епітеліоцитів присінкового лабіринту обох боків тіла, пропріорецепторів шиї і тулуба, ядер окорухового нерва. Оброблена інформація надходить прямо чи через сітчастий утвір до рухових нейронів спинного мозку і до мозочка. Частина сигналів від присінкових ядер надходить до гіпоталамуса, де формується відчуття кінетозу (закачування), і через таламус до кори великого мозку, де створюється свідоме відчуття положення тіла у просторі.

Н

авіть під час повного спокою у присінковому нерві реєструється спонтанна імпульсація. Частота ПД в окремих волокнах нерва залежить від положення голови і тіла у просторі, змінюється під час руху тіла з лінійним чи кутовим прискоренням. Зокрема, частота ПД підвищується під час повертання голови в один бік і знижується — у протилежний. Нейрони присінкових ядер довгастого мозку і моста реагують також на зміну положення кінцівок, повороти тіла, сигнали від внутрішніх органів.

Таким чином, імпульси, які виникають у присінково-завитковому лабіринті, рефлекторно можуть впливати на тонус окремих м'язів і навіть без участі свідомості викликати їх скорочення (ритмічні звуки полегшують ходьбу, танцювальна мелодія допомагає танцювати).

ХЕМОРЕЦЕПЦІЯ

Чутливість до хімічних подразників є одним із найдавніших видів рецепції, оскільки вона тісно пов'язана з процесами обміну речовин, які становлять основу всіх проявів життя. Хімічну чутливість поділяють на три основні категорії. Так, хеморецептори, що мають дуже високу чутливість і специфічність, здатні до збудження внаслідок впливу навіть кількох молекул пахучої речовини, є дистантними і називаються нюховими. Хеморецептори середньої чутливості, які збуджуються відносно малими кількостями розчинених речовин, є контактними і називаються смаковими. Малочутливі й малоспецифічні рецептори, подразнення яких викликає захисні реакції, називаються рецепторами загального хімічного відчуття. Хеморецептори є первинно чутливими рецепторами — це біполярні нейрони, короткий відросток яких проходить між епітеліальними клітинами на хемочутливу поверхню і закінчується чутливими війками. Потрапляння хімічного подразника на мембрану війки спричинює виникнення генераторного потенціалу і ПД, які через аксон цього ж нейрона прямують до відповідних центрів.

Хеморецептори виявлено в органах травлення, у кровоносній системі (рецептори сонних клубочків), у нижніх дихальних шляхах, нирках, сечовому міхурі, а також у статевих органах жіночої статі.

НЮХОВА РЕЦЕПЦІЯ