* Починається від сечового міхура внутрішнім вічком сечівника, відкривається у присінок піхви зовнішнім вічком сечівника. Довжина 3 —4 см
* Має дві кривини, три звуження і три розширення
** Відкриваються сім'явипорскувальні протоки і збоку - проточки (15 — 20) передміхурової залози.
Практичне заняття № 8
ТЕМА: СИСТЕМА ВИДІЛЕННЯ. МЕХАНІЗМ. РЕГУЛЯЦІЯ.
У процесі обміну речовин у клітинах тіла відбувається окиснення і розщеплення органічних енерговмісних речовин до кінцевих продуктів, які підлягають виведенню з організму. Цю функцію виконують як спеціалізовані органи виділення, так і інші органи чи системи, для яких видільна функція може бути побічною, другорядною.
Підтримання сталості внутрішнього середовища організму є умовою нормальної діяльності всіх органів і тканин і значною мірою залежить від того, як функціонує система виділення.
КІНЦЕВІ ПРОДУКТИ ОБМІНУ РЕЧОВИН І ШЛЯХИ ВИВЕДЕННЯ ЇX З ОРГАНІЗМУ
Кінцеві продукти обміну вуглеводів і ліпідів. У молекулі вуглеводів і ліпідів містяться карбон (вуглець), оксиген (кисень) і гідроген (водень). Унаслідок їх окислення утворюються вода і вуглекислий газ. Вода виводиться через нирки, меншою мірою через шкіру, легені та кишки, а вуглекислий газ переважно через легені. Фосфати, що входять до складу фосфоліпідів, багаторазово використовуються в організмі в реакціях фосфорилування, накопичення і перенесення енергії, а виводяться з оріанізму лише в міру надходження з їжею нових кількостей фосфатів.
Кінцеві продукти обміну білків. Білки крім перелічених вище карбону, оксигену і гідрогену містять нітроген (азот), який виводиться з організму у вигляді різних орга-нічних речовин, головним чином аміаку, сечовини і сечової (уратної) кислоти. Аміак, що утворюється внаслідок дезамінування амінокислот і є дуже токсичною речовиною, входить до менш токсичних сполук сечовини чи сечової кислоти.
Із сечею нітроген (азот) виділяється у вигляді сечовини. Сечовина менш токсична, ніж аміак, добре розчинна і легко виводиться з організму. Синтезується в печінці шляхом приєднання до орнітину двох молекул аміаку і однієї молекули СО2 з подальшим відщепленням від утвореного аргініну молекули сечовини. Азотисті речовини виводяться з організму переважно через нирки, шкіру (потові залози) і кишки.
Зародок, що розвивається в утробі матері, добре захищений від несприятливих чинників зовнішнього середовища і має змогу виводити свої кінцеві продукти азотистого обміну через кров і нирки матері.
Крім поживних речовин разом з їжею до організму потрапляють неорганічні солі, які виводяться з водою через нирки і шкіру. А солі важких металів: купруму (міді), плюмбуму (свинцю), цинку, які випадково потрапили з їжею до травного каналу і є отрутами, а також токсичні продукти метаболізму чи гниття в кишках надходять до печінки. Там шляхом окиснення чи приєднання до них інших сполук (сульфатів, амінокислот, глюкуронової кислоти) ці отруйні речовини знешкоджуються і в складі жовчі виводяться через кишки назовні. Так само за допомогою печінки виводяться з організму деякі лікарські препарати.
Система виділення забезпечує підтримання сталості внутрішнього середовища організму шляхом виведення продуктів обміну речовин, а також інших речовин, якщо вони непотрібні або шкідливі для організму.
Порушення діяльності системи виділення і особливо нирок як головних видільних органів призводить до значних змін у організмі. Виключення функцій нирок протягом короткого часу супроводжується накопиченням у крові речовин, які містять азот (таких, як сечовина), що може спричинити смерть.