• Система виділення - це сукупність виконавчих структур та апарату регуляції, що здійснюють виведення з організму: а) продуктів кінцевого метаболізму; б) чужорідних речовин; в) надлишку речовин і тим самим приймають участь у підтримці гомеостазу.

• До виконавчих структур належать:

-нирки, які шляхом утворення сечі здійснюють виведення з організму: а) продуктів кінцевого метаболізму, зокрема, білкового; б) сторонніх речовин; в) надлишку речовин і тим самим приймають участь у підтримці гомеостазу;

-шкіра, травний канал та його секреторні залози беруть участь у виділенні кінцевих продуктів азотистого обміну, деяких сторонніх речовин; легені беруть участь у виділенні летких продуктів кінцевого метаболізму та сторонніх летких речовин.

-сечовивідні шляхи й сечовий міхур, які здійснюють виведення сечі з організму.

• Нирки є головним парним органом системи виділення. Структурною і функціональною одиницею нирок є нефрон, бо утворення сечі здійснюється в нефронах. Нирки мають понад 1 млн нефронів. Сеча, яка утворюється в нефронах, надходить до сечовивідних шляхів, сечового міхура і виділяється з нього назовні завдяки довільній регуляції сечовипускання. За добу утворюється 1—1,8 л сечі (добовий діурез).

• Механізми сечоутворення в нефронах. В основі творення сечі лежать три процеси:

1. фільтрація плазми крові з капілярів клубочка в капсулу нефрона, наслідком чого є утворення первинної сечі, яка за складом є ультра- фільтратом плазми крові - майже не містить білків;

2. реабсорбція - повернення в кров з канальцевої частини нефрона речовин, які необхідні в організмі, та води;

3. секреція - транспорт з міжклітинної рідини у проксимальні та дистальні канальці речовин, які підлягають виділенню з організму, - їх екскреція. Наслідком цих процесів є утворення кінцевої сечі, яка надходить у сечовивідні шляхи.

• Апарат регуляції має нервові й гуморальні механізми, завдяки яким змінюються функції нефронів, що призводить до зміни кількості сечі та її складу в залежності від параметрів гомеостазу.

• Кінцевим наслідком нормальної функції системи виділення є підтримка гомеостазу.

Мал. 1. Будова нирки: 1 — капсула; 2 — чашечка; 3 — кіркова речовина; 4 — піраміди мозкової речовини; 5 — сечовід; 6 —ниркова миска; 7 — нирковий нерв; 8 — артерія; 9 — вена

БУДОВА І ФУНКЦІЇ НИРКИ

БУДОВА НИРКИ

Нирка людини — це парний орган бобоподібної форми, що прилягає заочеревинно до задньої стінки черевної порожнини по обидва боки від хребта. На фронтальному розрізі нирки (мал. 1) можна помітити зовнішній, світліший шар — кіркову і внутрішній, темніший шар — мозкову речовину. Шар мозкової речовини розділений прошарками кіркової речовини на 8—16 пірамід, які своїми верхівками спрямовані до ниркової порожнини — ниркової миски. Кіркова речовина складається в основному з ниркових тілець (клубочків із капсулами) і звивистої частини канальців, тоді як мозкова речовина — переважно зі збірних трубочок і прямих канальців нефрона.

Нефрон — структурно-функціональна одиниця нирки — субмакроскопічний утвір, в якому розрізняють ниркове тільце (Мальпігі), що складається з клубочка, капсули клубочка (Шумлянського — Боумена) і канальцевого апарату. Розміри нефрона: діаметр найширшої частини — капсули — 0,2 мм, довжина канальців 30 — 50 мм. У кожній нирці нараховується 1 — 1,2 млн нефронів.