3. Основні складові інформаційної безпеки

Мета заходів в галузі інформаційної безпеки — захистити інтереси суб’єктів інформаційних відносин. Інтереси ці різноманітні, але всі вони концентруються навколо трьох основних аспектів:

• доступність;

• цілісність;

• конфіденційність.

Перший крок при побудові системи ІБ організації — ранжування і деталізація цих аспектів.

Важливість проблематики ІБ пояснюється двома основними причинами:

• цінністю накопичених інформаційних ресурсів;

• критичною залежністю від інформаційних технологій.

Руйнування важливої інформації, крадіжка конфіденційних даних, перерва в роботі внаслідок відмови — все це виливається в матеріальні втрати, завдає збитку репутації організації. Проблеми з системами управління або медичними системами загрожують здоров’ю і життю людей.

Сучасні інформаційні системи складні і, значить, небезпечні вже самі собою, навіть без урахування активності зловмисників. Постійно виявляються нові вразливі місця в програмному забезпеченні. Доводиться брати до уваги надзвичайно широкий спектр апаратного і програмного забезпечення, численні зв’язки між компонентами.

Міняються принципи побудови корпоративних ІС. Використовуються численні зовнішні інформаційні сервіси; отримало широке поширення явище, що позначається суто російським словом “аутсорсінг”, коли частина функцій корпоративної ІС передається зовнішнім організаціям. Розвивається програмування з активними агентами.

Підтвердженням складності проблематики ІБ є паралельне (і досить швидке) зростання витрат на захисні заходи і кількість порушень ІБ в поєднанні зі зростанням середнього збитку від кожного порушення. (Остання обставина – ще один привід на користь важливості ІБ.)

Успіх в галузі інформаційної безпеки може принести тільки комплексний підхід, що поєднує заходи чотирьох рівнів:

• законодавчого;

• адміністративного;

• процедурного;

• програмно-технічного.

Проблема ІБ — не тільки (і не стільки) технічна; без законодавчої бази, без постійної уваги керівництва організації і виділення необхідних ресурсів, без заходів управління персоналом і фізичним захистом вирішити її неможливо. Комплексність також ускладнює проблематику ІБ; потрібна взаємодія фахівців з різних галузей.

В якості основного інструменту боротьби зі складністю пропонується об’єктно-орієнтований підхід. Інкапсуляція, спадкоємство, поліморфізм, виділення граней об’єктів, варіювання рівня деталізації — все це універсальні поняття, знання яких необхідне всім фахівцям з інформаційної безпеки.

Тема 3. Інформація як об’єкт інформаційного права

1. Особливості інформації з точки зору інформаційного права

Під інформацією як об’єктом права розуміють створювані в процесі інтелектуальної діяльності відомості (дані) про навколишній світ і процеси, що в ньому відбуваються, або повідомлення, що інформують про положення справ.

Інформація – об’єкт багатофункціональний, вона створюється, обертається й застосовується у всіх сферах діяльності і ніби забезпечує виконання чисельних функцій і завдань, що стоять перед різними суб’єктами - органами державної влади, місцевого самоврядування, перед фізичними і юридичними особами.

При обігу інформація в державі й суспільстві може виступати:

• як товар у процесах її створення, зберігання й використання, передачі й поширення;

• як засіб, за допомогою якого здійснюються правова координація й керування поведінкою суб’єктів (через офіційні документи й судові рішення);

• як джерело для прийняття рішень;

• як джерело знань при освіті й вихованні в процесах здійснення конституційного права на освіту;

• як засіб сповіщення суспільства про події, що відбуваються, і явища (через ЗМІ) у порядку застосування конституційного права на інформацію;

• як засіб звітності про діяльності юридичних і фізичних осіб (податкова, бухгалтерська, статистична звітність тощо);

• як засіб реалізації прав і свобод особи через надання відомостей про особистості різним структурам (право на життя, право на житло, право на медичну освіту; право на виховання, право на працю тощо) [5: 7-15].

Варто звернути увагу на те, що інформація одночасно може виступати й у якості джерела, що несе певне функціональне навантаження, і як товар. Наприклад, нормативні правові акти, виконуючи основну функцію – поширення правових норм і доведення їх до кожного – одночасно виступають і як товар при продажу інформаційних продуктів і наданні інформаційних послуг, побудованих на їхній основі.

Те ж саме можна сказати й про персональні дані, які за кордоном продаються й здаються в оренду для реалізації прямого маркетингу. Продаються також різні інформаційні ресурси, що містять відомості про корисні копалини, про науковий й технічний розвиток суспільства, про його творчий потенціал тощо.

Особливості і юридичні властивості інформації.

На відміну від відомих, традиційних для права об’єктів, інформація має специфічні особливості і юридичні властивості, які в більшості визначають і відносини, що виникають при її обігу між суб’єктами та характер їх поведінки.

До таких особливостей і властивостей можна віднести наступні:

• інформація при включенні в обіг уособлюється від її автора або власника, упредметнюється у вигляді символів або знаків і внаслідок цього існує окремо й незалежно від автора або власника. Звідси виникає юридична властивість інформації – можливість виступати як об’єкт, що передається від одного суб’єкта до іншого й потребує юридичного закріплення факту її належності суб’єктам, що беруть участь у такому її обігу;

• інформація, що передається від одного суб’єкта до іншого, одночасно належить двом учасникам інформаційних відносин. Це основна відмінність інформації від речі. Юридична властивість інформації у зв’язку з цим – її фізичне невідчуження від автора, власника й споживача. Така властивість вимагає розробки й застосування до інформації при її обігу особливих правових механізмів, що заміняють механізм відчуження речі;

• інформація при включенні в оборот документується й відображається на матеріальному носії. Існує дві групи носіїв: тверді – до яких інформація прив’язана жорстко (папір, лазерні диски тощо), і віртуальні, до яких інформацію не можна прив’язати жорстко, якими вона ніби “сковзає” (дискети й лазерні диски з перезаписом, оперативна пам’ять ПК тощо). Юридична властивість, що випливає з цієї особливості, укладається у двоєдності інформації й матеріального носія, на якому ця інформація закріплюється;

• інформація представляється в певних організаційних формах – окремі дані (відомість), документ, масив (база даних документів), бібліотека, фонд документів, архів тощо. Звідси юридична властивість – можливість відносити до інформаційних даних як окремі вихідні документи, так і складні організаційні структури, що містять інформацію. Це інформаційні системи, банки даних, інформаційні мережі, бібліотеки, архіви тощо. [9: 47-51].