Тема 4. Інформаційне суспільство в Україні (3 години)

1. Поняття «інформаційного суспільства»

Визначення поняття «інформаційного суспільства» є одним з ключових. У 50-70 рр. ХХ ст. стало очевидним, що людство вступає в нову епоху, дорогу до якої проклав бурхливий розвиток техніки і, у першу чергу, комп’ютерів, і НТР у цілому. Проблема існування і буття людини в цілком «технізованому» й «інформатизованому» світі не могла не займати філософів, що викликало до життя концепцію «інформаційного» суспільства. Жоден з філософів, що писали про дану проблему, не сумнівався в радикальному відновленні всього життя людства в рамках цієї нової формації, але більшість з них аналізували проблему односторонньо, будь то з політичної, економічної чи соціальної точки зору. Це породило величезну кількість різноманітних назв і визначень, про які говорить У.Дайзард. Очевидно, що не можна обмежуватися у визначенні чисто економічним аспектом, як це зробив А.Турен, чи соціальними факторами, як це вийшло в Ж.Елюля, оскільки комплексні і багатонапрямлені зміни охоплять практично всі галузі людської життєдіяльності. Таким чином, «інформаційне суспільство» – це цивілізація, в основі розвитку й існування якої лежить особлива нематеріальна субстанція, умовно іменована «інформацією», що володіє властивістю взаємодії як з духовним, так і з матеріальним світом людини. Остання властивість особливо важливо для розуміння сутності нового суспільства, тому що, з одного боку, інформація формує матеріальне середовище життя людини, виступаючи в ролі інноваційних технологій, комп’ютерних програм, телекомунікаційних протоколів тощо, а з іншої, слугує основним засобом міжособистісних взаємин, постійно виникаючи, видозмінюючись і трансформуючись в процесі переходу від однієї людини до іншої. У такий спосіб інформація одночасно визначає і соціокультурне життя людини й її матеріальне буття. У цьому і полягає принципова новизна інформаційного суспільства.

Інформатизація суспільства – це новий рівень його розвитку, якого не можна досягти без державної інформаційної політики, заснованої на вивченні інформаційного середовища та соціального замовлення.

При всій різноманітності поглядів на хід історичного розвитку можна простежити ряд загальних характерних рис у всіх авторів:

1. Історія поділяється на три основні глобальні етапи, що умовно можна назвати сільськогосподарським (аграрним), індустріальним і постіндустріальним (інформаційним);

2. Розмежування між етапами проводиться за ознакою виробничих відносин взаємодії людини з природою, що лежать в основі розглянутої формації (відповідно – через знаряддя, через машину чи техніку та через інформацію);

3. Перехід до наступного етапу здійснюється шляхом науково-технічної революції, у ході якої змінюється середовище проживання, що тягне трансформації у свідомості людей;

4. Завершальним історичним етапом, що, на думку одних філософів, уже наступив, а, на думку інших, наступить у найближчому майбутньому, є «інформаційне суспільство».

Таким чином, можна помітити, що за своєю суттю концепція розвитку історії у авторів «інформаційного суспільства» набагато ближче до «формаційної» теорії, ніж може здатися на перший погляд. Що стосується проблем «інформаційного суспільства», то тут кілька глобальних є причиною дрібніших. Перша з них – принципова невизначеність сутності інформації, як з матеріальної, так і з філософської точки зору. Інша – взаємодія техніки та природи – перша є продовженням другої чи її антиподом. Нарешті, третя – взаємини техніки, інформації та людини – чи належно людина пристосовується до бурхливо зростаючого шквалу інформації та стрімко мінливої техніки чи загальмовує розвиток і шукає інший шлях. В принципі, питання про бюрократично-інформаційну систему та тотальний контроль є похідними від цих трьох.