Лекція 1. Соціологія як наука

1. Виникнення соціології як окремої науки.

2. Етапи формування соціологічного знання.

3. Предмет і об’єкт соціології.

4. Класифікація соціальних законів. Основні групи категорій соціології.

5. Місце соціології в системі суспільствознавства, її зв’язок з іншими науками.

6. Основні завдання сучасної вітчизняної соціології

1. Виникнення соціології як науки

На протязі всієї історії свого існування людина намагалась зрозуміти світ, який її оточує. Зрозуміти не тільки суть того чи іншого явища, але й з’ясувати причини його виникнення, а також можливі варіанти його подальшого розвитку. Саме цей потяг людей до пізнання світу і став причиною виникнення та становлення соціології як науки про суспільство.

В першу чергу слід сказати, що соціологія – досить молода наука, оформлення якої як самостійної науки приписується на середину 19-го століття.

Вперше термін «соціологія» впровадив до наукового вжитку у 30-х роках XIX ст. французький філософ, соціолог Огюст Конт (1798-1857 рр.). Термін «соціологія» походить від латинського слова «societas» (суспільство) та грецького «logos» (слово, вчення). Огюст Конт являвся представником нового філософського напряму – позитивізму. Він вважав, що людське мислення пройшло три етапи:

Перший – релігійний етап (теологічний), коли всі явища пояснювались діями богів;

Потім мислення людей (за Контом) стало філософським (метафізичним), і виводило все із умодосяжних ідей та сутностей. Після епохи Відродження в так званий Новий час мислення людини стало науковим, коли воно робить висновки про те чи інше явища на основі обґрунтованих, емпірично перевірених доказів, відкриваючи закони природи. Таке мислення людей затверджувалось спочатку в вивченні природи, а потім в вивченні суспільства. Спочатку виникли такі суспільні науки як астрономія, фізика, хімія, біологія і т.д. Тому повинна з'явитись наука, вивчаюча суспільство загалом. Для такої науки Огюст Конт запропонував назву «соціологія», яка в буквальному перекладі означає «наука про суспільство».

Філософія О. Конта, будучи одним із провідних напрямів тогочасного суспільствознавства, отримала назву «позитивізм». Позитивізм – філософська течія, представники якої єдиним джерелом знання вважали емпіричні (засновані на чуттєвому досвіді) дані, заперечували пізнавальну цінність теоретичного мислення, філософських знань.

Сформувався він на противагу абстрактному соціально-філософському теоретизуванню. Головне для позитивізму – відмова від абстрактних тлумачень суспільства, створення позитивної (ґрунтованої на досвіді людини) соціальної теорії, такої ж доказової та загальнозначущої, як і природничі теорії.

Першим застосував «вузьке» трактування соціології як науки Еміль Дюркгейм (1858-1917 рр.) – французький соціолог і філософ, який створив так звану французьку соціологічну школу. Завдяки йому соціологія зосередилася на вивченні соціальних процесів і соціальних явищ суспільного життя, тобто оформилася як галузь знань, що межує з іншими суспільними науками – історією, філософією, політекономією тощо.

Підходячи до визначення поняття «соціологія» слід сказати, що дискусії по цьому питанню продовжуються до сьогоднішнього дня. Свідченням чого є майже 100 її визначень. Використаємо визначення, запропоноване відомим російським соціологом Генадієм Васильовичем Осиповим в «Енциклопедичному соціологічному словнику»: «соціологія – наука про загальні та специфічні закони та закономірності розвитку та функціонування історично визначених соцієнтальних систем, про механізми дії і форми прояву цих законів в діяльності особистостей, соціальних груп, класів, народів» (с.698).