2 Депозитні операції комерційних банків

Банки залучають вільні грошові кошти юридичних та фізичних осіб через виконання депозитних операцій, з допомогою яких використовують різні види банківських рахунків.

Депозит (вклад) – це грошові кошти в національній та іноземній валюті, передані їх власником або іншою особою за його дорученням у готівковій або безготівковій формі на рахунок власника для зберігання на певних умовах. Операції, пов'язані з залученням грошових коштів на вклади, називаються депозитними.

Практично усі клієнтські рахунки є депозитними. Депозитним може бути будь-який відкритий клієнту у банку рахунок, на якому зберігаються його грошові кошти. За формою використання рахунків вони поділяються на: депозити (вклади) до запитання; термінові, або строкові, депозити; умовні депозити.

Депозитні операції комерційних банків – це операції із залучення грошових коштів на депозитні рахунки. Під час їх здійснення виконуються такі операції: відкриття та реєстрація депозитного рахунку, залучення грошових коштів на депозит, вилучення коштів з депозиту, нарахування відсотків за депозитом та їх сплата клієнтам, повернення коштів з депозиту та закриття депозитного рахунку.

Комерційний банк відкриває клієнту депозитний рахунок на підставі таких документів:

1) депозитної угоди;

2) картки зі зразками підписів та відбитком печатки (для юридичних осіб);

3) паспорта або документа, що його замінює, і зразка підпису (для фізичних осіб).

Депозитна угода укладається між банком та юридичною (фізичною) особою в двох примірниках, один із яких зберігається  у банку, а інший у клієнта. В депозитній угоді передбачається:

1) дата внесення депозиту,

2) сума депозиту,

3) форма зарахування коштів на депозитний рахунок,

4) відсоткова ставка за користування депозитом,

5) періодичність сплати відсотків,

6) порядок повернення депозиту та відсотків після закінчення строку зберігання коштів,

7) права, зобов’язання та відповідальність сторін тощо.

В угоді проставляється номер відкритого особового депозитного рахунку.

Депозити класифікуються за такими ознаками:

1) за категоріями вкладників депозити поділяються на:

а) депозити суб’єктів господарської діяльності;

б) депозити фізичних осіб;

в) депозити банків.

2) за строками використання коштів депозити поділяються на:

а) депозити до запитання – це кошти, що залучені на депозит без визначеного строку погашення та поповнюються і використовуються власниками залежно від потреби в цих коштах. Депозити до запитання розміщуються у банку на поточних, кореспондентських та бюджетних рахунках клієнтів і використовуються ними для здійснення поточних розрахунків. Депозити до запитання є нестабільними: у будь-який час кошти з цих рахунків за вимогою клієнтів можуть бути вилучені шляхом видачі готівки, виконання платіжних доручень, сплати чеків або векселів.

б) строкові депозити – це кошти, що зберігаються на окремих депозитних рахунках у банку протягом строку, який визначається у депозитній угоді. Такі строкові депозити відкриваються усім клієнтам банку: суб’єктам господарської діяльності, центральним і місцевим органам влади, бюджетним установам, комерційним банкам і приватним особам.

Строкові депозити мають такі особливості:

1) чітко встановлений строк зберігання;

2) оформлюються депозитною угодою;

3) не використовуються для здійснення поточних платежів;

4) при достроковому вилученні депозиту банк застосовує штрафні санкції.

За строковими депозитами сплачується високий депозитний процент, рівень якого залежить від терміну вкладу, виду внеску, облікової ставки НБУ, загальної динаміки ставок грошового ринку та інших факторів.

3 Кредитні операції комерційних банків

До ресурсів, які формуються недепозитним шляхом, належать кошти, отримані в результаті випуску банком облігацій; міжбанківський кредит та кредити, отримані від центрального банку.

Банки можуть випускати облігації для залучення позичкових коштів лише за умови повної сплати усіх випущених ним акцій.

Міжбанківський кредит банки залучають для розширення своєї кредитної діяльності з клієнтами, а також у зв’язку з необхідністю регулювання банківської діяльності. Укладаючи договір про міжбанківський кредит, банк мусить повідомити банку-кредитору значення своїх економічних нормативів (зокрема платоспроможності та ліквідності).

Центральний банк застосовує такі механізми рефінансування банків:

1) проведення операцій на відкритому ринку;

2) надання стабілізаційного кредиту;

3)здійснення біржових і позабіржових операцій з купівлі і продажу державних цінних паперів на відкритому ринку.

Операції на відкритому ринку НБУ проводить через кількісний та процентний тендер, а також через постійно діючу лінію рефінансування (кредит “овернайт”).

Також НБУ може надавати стабілізаційний кредит банк, який переведений у режим фінансового оздоровлення або який узяв на себе борг банку, що перебуває у режимі фінансового оздоровлення.

Ще одним засобом рефінансування банків є операції РЕПО. Банки, які потребують підтримки своєї короткострокової ліквідності, можуть звертатися до НБУ щодо здійснення операцій “прямого“ РЕПО.

НБУ може продавати з власного портфеля державні цінні папери через операції “зворотного” РЕПО на відповідний час за умови викупу цих самих паперів надалі в установлений строк. Це відбувається як за допомогою безпосередньої домовленості з банками, так і через проведення тендера заявок банків на участь в операціях РЕПО. Банки подають до Департаменту монетарної політики НБУ заявки на участь у тендері, у яких пропонують свої умови щодо ціни купівлі-продажу державних цінних паперів. НБУ, проводячи тендер, відбирає заявки з дешевшими при купівлі і дорожчими при продажу цінні папери або конкретними, необхідними для свого портфеля.

Розрізняють:

1) нічне РЕПО (термін дії один день);

2) відкрите РЕПО (термін операції в договорі не визначається, кожна із сторін договору може вимагати виконання операції в будь-який час, але з обов’язковим повідомленням про дату завершення дії цього договору);

3) строкове РЕПО (термін операції чітко визначений).

Питання для самоконтролю:

1. Що таке капітал банку?

2. Які особливості формування статутного капіталу акціонерного банку?

3. Яка структура капіталу банку?

4. Які основні функції виконує капітал банку?

5. Як розрахувати норматив адекватності регулятивного капіталу?

6. Які операції банків належать до депозитних?

7. Що таке банківський сертифікат?

8. У чому сутність ощадного вкладу?

9. Як нараховуються прості та складні проценти з банківських депозитів?

10. Що таке ефективна річна процентна ставка?

11. Які операції банків належать до не депозитних?

12. У чому сутність проведення операції РЕПО?