3. Васюренко о. В. Банківські операції: Навч. Посібн. / о. В. Васюренко. - к.: т-во "Знання", коо, 2006. - 255 с.

4. Савлук м. І. Гроші та кредит: Підручник / м. І. Савлук, а. М. Мороз, і. М. Лазепко. - к.: кнеу, 2006. - 744 с.

1. Формування власних ресурсів банку

Власні кошти банку представляють собою грошові кошти, внесені акціонерами та засновниками банку, а також ті, що утворюються в процесі його подальшої діяльності.

Призначення власних ресурсів банку полягає в забезпеченні інтересів вкладників в більшій мірі і в меншій мірі – для фінансового забезпечення його оперативної діяльності на відміну від не фінансових організацій.

Призначення власного капіталу виражається в його функціях:

1) захисній;

2) забезпечення оперативної діяльності;

3) регулюючій.

НБУ доводить до виконання всіма банками такі економічні нормативи в частині формування власних ресурсів:

1) мінімальний розмір регулятивного капіталу;

2) норматив адекватності регулятивного капіталу або норматив платоспроможності;

3) норматив адекватності основного капіталу.

Капітал банку включає основний та додатковий. В свою чергу до основного капіталу входять:

1) підписний зареєстрований сплачений (статутний);

2) розкриті резерви (оприлюднені), які створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку;

3) надбавки до курсу акцій (емісійний дохід);

4) додаткові внески акціонерів у капітал.

Додатковий капітал включає:

1) нерозкриті резерви, тобто ті, що не відображаються в опублікованому балансі банку;

2) резерви, переоцінка, а також вартості резервів переоцінки в результаті довгострокового перебуванні у власності цінних паперів;

3) гібридні капітальні інструменти – це кошти, які є незабезпеченими і можуть бути використані банком на власний розсуд, і не бути погашеними за ініціативи їх власника;

4) субординований борг – це незабезпечені боргові інструменти, які за умовою контракту не можуть забрані з банку раніше 5 років, а у випадку банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору лише після погашення претензії всіх інших кредиторів.

Процес формування статутного капіталу має ряд особливостей,серед яких є:

1) організаційно-правова форма створюється в банку, яка визначає порядок формування статутного капіталу банку перш за все відкритої підписки на акції;

2) статутний капітал банку формується за рахунок грошових коштів в національній валюті (для українських банків) та у вільно конвертованій іноземній валюті для нерезидентів;

3) мінімальний розмір статутного капіталу встановлюється законодавчо;

4) слід виокремити сплачену и неоплачену частину статутного капіталу;

5) банки можуть продавати акції первинного розміщення за ціною не нижчого від номінальної вартості.

Резервний фонд комерційного банку утворюється за рахунок відрахувань від прибутку і використовується для покриття втрат від операційної діяльності, поповнення статутного фонду (капіталу) і виплат дивідендів при умові, що поточного прибутку виявляється для цього недостатньо. Наявність резервного фонду забезпечує стабільність роботи комерційного банку, зміцнення його фінансової та матеріально-технічної бази, що, у свою чергу, сприяє підвищенню гарантій виконання банком своїх зобов'язань перед кредиторами та суттєво зменшує імовірність банкрутства банківської установи.

Джерела, порядок утворення і використання резервного фонду визначаються, як правило, у статутах комерційних банків.

Основним джерелом утворення резервного фонду банку є відрахування з прибутку, величина якого визначається загальними зборами акціонерів банку і фіксується у його статуті. Якщо резервний фонд буде частково або повністю витрачений на покриття непередбачених витрат і збитків, то відрахування до нього відновлюються і проводяться до досягнення встановленого розміру.

Джерелом формування резервного фонду може також бути засновницький прибуток, який отримують засновники банку у вигляді різниці між сумою, одержаною від реалізації акцій, і реальною вартістю активів

Страховий фонд, що створюється за рахунок розподіленого прибутку, також є цільовим резервом грошових коштів, що призначаються для фінансування витрат щодо усунення наслідків стихійного лиха й неочікуваних для банку обставин. Він утворюється за рахунок відрахувань від прибутку за затвердженими нормативами.

Кошти фонду використовуються для:

1) фінансування витрат щодо ліквідації руйнівних наслідків стихійного лиха і при відбудові знищених при цьому основних засобів;

2) надання матеріальної допомоги працівникам банку у разі втрати ними працездатності та інших непередбачених обставин;

3) збільшення статутного фонду (капіталу) за рішенням ради банку.

Комерційні банки утворюють також інші фонди, які призначаються для розширення матеріально-технічного забезпечення діяльності банків, вирішення соціальних питань. Порядок і розміри формування цих фондів визначаються загальними зборами акціонерів (учасників). Фонди і загальні резерви банку створюються згідно з установчими документами.