2. Методологічні основи фінансового обліку в банках

Методологічно й організаційно бухгалтерський облік поділяється на фінансовий та управлінський. Фінансовий облік надає своєчасну та значущу інформацію про фінансовий стан банку та результати його діяльності. Коло користувачів цієї інформації, досить широке: керівництво банку, його службовці, дійсні чи потенційні інвестори й кредитори, регулятивні органи та інші.

Об'єкти фінансового обліку, що відображаються як на синтетичних, так і на аналітичних рахунках, такі:

•активи банку — готівкові кошти, кошти на кореспондентських рахунках, депозити в інших банках, портфель цінних паперів, нематеріальні й матеріальні активи, кредити та фінансовий лізинг, надані клієнтам та іншим банкам, інші активи;

•зобов'язання — кошти на кореспондентських рахунках банків, депозити та кредити інших банків, кошти до запитання клієнтів, строкові депозити клієнтів, цінні папери власного боргу, інші зобов'язання, кредити, отримані від міжнародних фінансових організацій;

•капітал — статутний капітал, нерозподілені прибутки (нерозподілені прибутки минулих років, прибутки (збитки) минулого року, що підлягають затвердженню), інші фонди та загальні резерви, результати переоцінювання.

Фінансовий облік є складним обліковим процесом, який забезпечує комплексну облікову характеристику господарської діяльності банку. Організація фінансового обліку має забезпечити суцільне, повне й безперервне відображення всіх господарських операцій, виконуваних протягом звітного періоду, а також складання встановленої фінансової звітності. Такі категорії, як актив, зобов'язання, капітал є постійними об'єктами фінансового обліку. Скажімо, актив - це будь-який об'єкт, що контролюється банком і задовольняє принаймні одну з таких вимог: сам дає дохід; його можна обміняти на інший об'єкт, що дає дохід. Інакше кажучи, активи - це ресурси, котрі є в розпорядженні банку як наслідок минулих подій і в майбутньому дадуть економічну вигоду, яка забезпечить приплив грошових коштів до банку.

У системі фінансового обліку акумулюється інформація, необхідна для аналізу якості активів, зобов'язань та капіталу, що зрештою, визначає фінансовий стан банку.

Управлінський облік є процесом визначення, оцінювання, нагромадження, аналізу, підготовки, інтерпретації та передавання інформації, використовуваної керівництвом для планування, оцінювання й контролю діяльності, а також для прийняття рішень щодо напрямів використання банківських ресурсів.

Розглянувши основні характеристики фінансового та управлінського обліку як двох галузей єдиної системи обліку, зазначені, що набуття чинності з 1 липня 1998 року Законом «Про оподаткування прибутку підприємств», зумовило потребу запровадити поняття податкового обліку, або обліку для цілей оподаткування. Такий облік базується на правилах, виконання, котрих законодавчо регламентовано і які розроблено для державного регулювання платежів до бюджету.

2. Особливості обліку господарських операцій банку у за принципом нарахування

Принцип нарахування є засадним принципом міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та підготовки фінансової звітності суб'єктами господарювання. Принцип нарахування визначає відповідний метод, що базується на таких правилах:

1) доходи фіксуються в той період, коли їх було зароблено;

2) витрати фіксуються в той період, коли вони були понесені;

3) час, коли грошові кошти було фактично отримано (дохід) або сплачено (витрати), до уваги не береться.

Принцип нарахування впливає на фінансову звітність, а саме:

• операції та події фіксуються в міру того, як вони проводяться або відбуваються;

• право на отримання грошових коштів або інших фінансових ресурсів фіксується як актив у балансовому звіті;

• зобов'язання зі сплати грошових коштів або надання послуг фіксується як зобов'язання в балансовому звіті;

• доходи та витрати фіксуються у звіті про фінансові результати за відповідний період.

Найважливіша перевага обліку за принципом нарахування - це приведення у взаємну відповідність доходів і витрат, завдяки чому фінансова звітність відбиває реальні результати фінансово господарської діяльності банківської установи.

За принципом нарахування вирівнюються витрати і доходи. Наприклад, проценти на депозити юридичних і фізичних осіб сплачуються, як правило, один раз на квартал, а нараховуються й відображаються на відповідних рахунках фактичних витрат щомісяця.

Тому можна виділити такі види операцій:

1. Витрати понесені, але не сплачені

2. Витрати сплачені, але не понесені

3. Доходи зароблені, але не отримані

4. Доходи отримані, але не зароблені.