4. Основні митні процедури і порядок їх здійснення

Митний кодекс України передбачає відповідно до світової практики 15 митних режимів: випуск для вільного обертання (імпорт); транзит; митний склад; магазин безмитної торгівлі; переробка на митній території; переробка під митним контролем; тимчасове ввезення (вивезення); вільна митна зона; вільний склад; переробка поза митною територією; експорт; реекспорт; знищення; відмова на користь держави.

Обкладання зовнішньоторговельних вантажів митом (адвалерним) здійснюється відповідно до угоди з застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) - так званого Кодексу митної вартості.

Під митною вартістю товару розуміють специфічну величину, що визначається у встановленому законодавством порядку і використовується з метою митного оподаткування.

Визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється шляхом застосування таких методів:

• за ціною договору угоди щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

• за ціною договору щодо ідентичних товарів;

• за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

• на основі віднімання вартості;

• на основі додавання вартості (обчислена вартість);

• резервного.

Основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (ст. 267 МК). Відповідно до цього методу в митній вартості враховуються також доповнення, наприклад, комісійні продавця, вартість упаковки, можливі інші витрати у зв'язку з придбанням даного товару, що не знайшли відображення в ціні товару (тобто в контрактній ціні). Якщо основний метод не може бути вико­ристаний, застосовується послідовно кожний із перелічених вище методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Розходження національних методик митної оцінки звичайно зараховується до групи адміністративних бар’єрів, тому що дозволяє використовувати мито як інструмент протекціонізму.

На практиці більшість країн застосовують для митної оцінки в основному контрактну ціну, виступаючи за обмеження числа компонентів вартості, що можуть бути додані до контрактної ціни.

Країна походження товару як елемент митно-тарифно­го регулювання визначається з метою застосування тариф­них та нетарифних заходів регулювання ввезення товару на митну територію України та вивезення товару з цієї те­риторії, а також забезпечення обліку товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Правила визначення походження товарів є важливою частиною торговельних правил, оскільки існує ряд заходів, які ставлять країни, що експортують товари, у нерівне ста­новище, як-от: квоти, преференційні тарифи, антидемпін­гові та компенсаційні заходи тощо. Визначення походжен­ня товару ускладнюється в умовах глобалізації виробництва, коли продукт може піддаватися переробці в декількох країнах, допоки буде готовий для пропонування на ринку.

Визначення країни походження товару здійснюється на основі принципів міжнародної практики. Порядок визна­чення країни походження товару визначений постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2002 р. № 1864.

Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених розділом XII МК. При цьому під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою виз­начення походження товару.