- •Затверджено на засіданні ради університету:
- •Лабораторна робота №2 алкани
- •Лабораторна робота № 3 алкени
- •Дослід 4. Одержання ацетиленіду міді (I)
- •Лабораторна робота № 4 арени
- •Лабораторна робота № 5
- •Дослід 1. Нітрування нафталіну
- •Дослід 2. Сульфування нафталіну
- •Дослід 3. Властивості алізарину
- •Дослід 4. Одержання фенолфталеїну
- •Лабораторна робота № 6 гідроксисполуки
- •Дослід 5. Взаємодія етиленгліколю та гліцерину з гідроксидом міді (іі)
- •Дослід 6. Властивості фенолу
- •Лабораторна робота № 7 оксосполуки Дослід 1. Окислення формальдегіду (якісні реакції на альдегіди):
- •Дослід 2. Відношення ацетону до гідроксиду міді (іі)
- •Дослід 3. Взаємодія альдегідів і кетонів із гідросульфітом натрію
- •Лабораторна робота № 8 карбонові кислоти Дослід 1. Властивості оцтової кислоти:
- •Дослід 2. Одержання складних ефірів:
- •Дослід 3. Властивості щавлевої кислоти:
Лабораторна робота №2 алкани
Дослід 1. Відношення алканів до водного розчину
У пробірку наливають 1 мл гексану, 1 мл 10%-го розчину , а потім по краплях при збовтуванні 0.1%-й розчин .
Дослід 2. Відношення алканів до бромної води
До 1 мл гексану доливають 1 мл бромної води (1:5) і перемішують, не закриваючи пробірку.
Дослід 3. Відношення алканів до концентрованої
У суху пробірку наливають 1 мл гексану і 1 мл концентрованої . Вміст пробірки перемішують протягом 2-3 хв.
Дослід 4. Відношення алканів до концентрованої
У суху пробірку наливають 1 мл гексану і 1 мл концентрованої , суміш перемішують протягом 2-3 хв.
Дослід 5. Горіння алканів
У фарфорову чашку наливають 1 мл гексану і підпалюють його.
Лабораторна робота № 3 алкени
Дослід 1. Одержання етилену і його взаємодія з бромною водою
У суху пробірку наливають 6 мл суміші для одержання етилену ( і в об'ємному відношенні 1:2).
У реакційну суміш уміщують кілька кип'ятильників (шматків битого фарфору) для рівномірного кипіння реакційної суміші, закривають пробірку пробкою з газовідвідною трубкою і закріплюють її у штативі. У середину газовідвідної трубки вставляють хлоркальційову трубку з натронним вапном, яке вміщене між двома нещільними ватними тампонами. Натронне вапно повинно бути у вигляді шматочків, щоб газоподібні речовини вільно проходили крізь нього. Кінець газовідвідної трубки опускають у пробірку з бромною водою (1:5). Пробірку із сумішшю для одержання етилену обережно нагрівають, слідкуючи за тим, щоб рідина не потрапила у хлоркальцієву трубку.
Дослід 2. Реакція етилену з водним розчином (реакція Є.Є. Вагнера)
У пробірку наливають 2 мл 2%-го розчину , додають 0,5 мл 10%-го розчину соди і пропускають етилен.
Дослід 3. Горіння етилену
Підпалюють етилен біля кінця газовідвідної трубки. У полум'я етилену вносять кришку від тигля.
АЛКІНИ
Дослід 1. Одержання ацетилену і його горіння
У пробірку вміщують шматочок карбіду кальцію, доливають приблизно 1 мл води і відразу ж закривають її пробкою з газовідвідною трубкою, що має відтягнутий кінець. Підпалюють ацетилен, що виділяється, біля кінця газовідвідної трубки. Спостерігають характер полум'я. Потім міняють газовідвідну трубку: закривають пробірку, із якої виділяється ацетилен, зігнутою газовідвідною трубкою з широким отвором і знову підпалюють ацетилен. Уносять у полум'я кришку від тигля.
Дослід 2. Реакція ацетилену з бромною водою
Пробірку з карбідом кальцію і водою закривають пробкою із зігнутою газовідвідною трубкою й пропускають ацетилен через бромну воду (1:5).
Дослід 3. Окислення ацетилену водним розчином
У пробірку наливають 1 мл 2%-го розчину , додають такий же об'єм 10%-го розчину , а потім пропускають крізь одержаний розчин ацетилен.