5. Методи прогнозування

1. . Класифікація методів прогнозування

Прогнозування – це метод, у якому використовується як накопичений в минулому досвід, так і поточні припущення щодо майбутнього з метою його визначення. Тобто, прогнозування це науково обґрунтоване передбачення перспектив розвитку тої чи іншої системи або явища.

Важливе значення має прогнозування, зокрема, в менеджменті для прийняття раціональних рішень, у соціоекології для передбачення стійких змін у навколишньому середовищі, що пов’язані з впливом людини на довкілля.

Наприклад, економічні прогнози використовують для передбачення стану економіки, об’єму збуту для організації в цілому або щодо конкретного продукту. Прогнози розвитку технології дозволяють передбачити, які нові технології з^/являться і коли, наскільки вони будуть прийнятні для даної організації. В ринкових умовах життєво важливе значення набувають прогнози розвитку конкуренції, які передбачають стратегію і тактику конкурентів. В складній ситуації, при необхідності врахування великої кількості факторів застосовують прогнози на основі опитувань (наприклад, ринок збуту нової продукції можна оцінити лише з урахуванням майбутніх змін економіки, соціальних цінностей, політичного стану, рівня науки і техніки, вимог екології та інших факторів). Для передбачення змін в соціальній поведінці людей та стану суспільства використовується соціальне прогнозування.

За метою та задачами передбачення можна виділити такі види екологічних прогнозів:

- прогноз дії на середовище, тобто, науково обґрунтоване передбачення видів, шляхів і чинників антропогенного впливу на довкілля, що здійснюється внаслідок будівництва та введення в експлуатацію нових будівель, виробничих потужностей і технологій;

- прогноз реакції середовища, що являє собою науково обґрунтоване передбачення стійких змін у природному середовищі, які викликані прямою або побічною дією антропогенних чинників;

- прогноз зміни середовища, що передбачає інтегровані зміни у природному середовищі під дією всієї сукупності природно-антропогенних чинників.

За масштабами передбачуваних явищ екологічні прогнози поділяють на:

- глобальні (фізико-географічні);

- регіональні (в межах кількох країн, одного материка, океану тощо);

- національні (в межах країни);

- локальні (для невеликих територій).

За своєю сутністю методи прогнозування можна поділити на неформальні, кількісні і якісні.

Неформальне прогнозування може базуватися на вербальній інформації, яку отримують з радіо – та телепередач, від консультантів, конкурентів, споживачів продукції або послуг, юристів щодо змін законодавства; письмової інформації з газет, журналів, інформаційних бюлетенів і т. д. В умовах загострення конкуренції одним з ефективних методів збору даних для розробки ефективної стратегії і тактики розвитку є промислове шпигунство.

До кількісних методів прогнозування відноситься причинно – наслідкове моделювання. Це метод прогнозування шляхом дослідження статистичної залежності між даним фактором та іншими змінними. Основою цього методу є кореляційний аналіз і він використовується в умовах дії багатьох факторів.

Аналіз часових рядів базується на припущенні, що явища, які траплялися у минулому, можна з деяким наближенням перенести на оцінку майбутнього.

Думка журі є якісним методом прогнозування і полягає в об^/єднанні та усередненні думок експертів в конкретних сферах діяльності. Різновидом цього методу є “мозковий штурм”, коли учасники спочатку генерують ідеї, а потім піддають їх оцінці.

Іншим якісним методом є метод експертних оцінок, який базується на системі правил для забезпечення надання обгрунтованих оцінок подіям або об’єктам досліджень.

Зупинимося на найбільш розповсюджених методах.