- •Анотації лекцій з курсу “Основи економічної теорії” Тема 1. Економічна теорія як наука
- •Тема 2. Рушійні сили економічного розвитку
- •Тема 3. Економічні системи суспільства
- •Тема 4. Відносини власності в економічній системі
- •Тема 5. Форми організації суспільного виробництва
- •Тема 6. Сутність і еволюція грошей
- •Тема 7. Ринок і механізм його функціонування
- •Тема 8. Ринкова інфраструктура
- •Тема 9. Підприємництво і підприємство (фірма) в системі ринкових відносин
- •Тема 10. Домогосподарство як суб’єкт ринкових відносин
- •Тема 11. Витрати виробництва і прибуток
- •Тема 12. Особливості підприємництва в агропромисловому комплексі
- •Тема 13. Відтворення і економічне зростання на макрорівні
- •Тема. 14. Циклічність – загальна закономірність ринкової економіки
- •Тема. 15. Доходи населення
- •Тема. 16.Фінансово-кредитна система
- •Тема. 17. Економічна роль держави в ринковій економіці
- •Тема 18. Закономірності формування та сутність світового господарства
- •Тема 19. Проблема інтеграції економіки України у світове господарство
Тема 18. Закономірності формування та сутність світового господарства
Світове господарство — внутрішньо суперечлива єдність національних економік, пов'язаних міжнародним поділом праці, торговельно-виробничими, фінансовими та науково-технічними зв'язками. Виділяють три етапи розвитку світового господарства: І — кінець XIX — початок 20-х років XX ст., II — друга третина 20-х років — кінець 80-х років XX ст., III — кінець 80-х — початок 90-х років XX ст. і продовжується нині.
Світове господарство характеризується: зростанням інтернаціоналізації економіки на основі поглиблення міжнародного поділу праці,
н
Економічні засади функціонування світового господарства включають міжнародний поділ праці, інтернаціоналізацію економіки та міжнародну конкуренцію. Міжнародний поділ праці передбачає спеціалізацію країн на виробництві певних видів товарів відповідно до їхніх природно-кліматичних, історичних та економічних умов.
Основними формами міжнародного поділу праці є загальний поділ праці ґрунтується на галузевій спеціалізації окремих країн (сільськогосподарське виробництво, переробні галузі тощо), Частковий поділ праці ґрунтується на спеціалізації у виробництві готових виробів (мед-апаратура, взуття, меблі тощо) та одиничний поділ праці ґрунтується на подетальній спеціалізації (виробництво шарико-підшипників, шин, двигунів тощо).
Інтернаціоналізація економіки – це формування, розвиток та поглиблення економічних взаємовідносин між країнами завдяки відкритості економік. Основними формами інтернаціоналізації економіки є: інтеграційна – така, що передбачає об’єднання ринків, а згодом і виробництв окремих країн у зону вільної торгівлі та підприємництва та транснаціональна, яка передбачає взаємо переплетення економік різних країн у результаті функціонування транснаціонального капіталу. Міжнародна економічна інтеграція – це процес зближення та взаємопроникнення національних господарств груп країн, спрямований на створення єдиного господарського механізму. Основними формами міжнародної економічної інтеграції є: торгівельна (створення зон вільної торгівлі), валютно-фінансова (зняття обмежень на переміщення капіталів всередині угрупування, єдина валютна політика тощо) створення єдиного економічного простору (усунення нетарифних бар’єрів у взаємній торгівлі).
Систему міжнародних економічних відносин утворюють такі складові: світова торгівля, міжнародний рух капіталів, міжнародні валютно-фінансові відносини, міграція робочої сили, науково-технічне співробітництво. Світова торгівля – форма МЕВ, що ґрунтується на глибокому міжнародному розподілі праці, спеціалізації окремих країн на виробництві окремих товарів та послуг згідно з їх техніко-економічним рівнем, природним, географічним та іншими умовами. Світовий ринок – розвинена сфера товарного обміну, що ґрунтується на міжнародному поділі праці.
Міжнародний рух капіталів - це переміщення засобів за кордон (або) з-за кордону з метою отримання прибутку. Основними формами міжнародного руху капіталів виступають: за суб’єктами – приватний і державний, за об’єктом – грошовий і товарний, за строками – довгостроковий і короткостроковий, за способом отримання доходу на капітал – позичковий і підприємницький. Позичковий капітал вивозиться у формі позик, кредитів, банківських депозитів тощо, підприємницький капітал вивозиться у формі прямих та портфельних інвестицій.
Міжнародне науково-технічне співробітництво проявляється у такиї формах: створення спільних науково-дослідних центрів, бюро, лабораторій для використання новітніх, оригінальних ідей у галузі науки, техніки, маркетингу тощо. До форм міжнародного науково-технічного співробітництва відносяться також консультації та координація дій у галузі науково-технічної політики, спільні дослідження в галузях організації виробництва і праці, організація підготовки кваліфікованого персоналу дослідників.
Міжнародна валютна система складається з національних валютних систем. Під останніми розуміють форми організації валютних відносин країн, що визначаються національним законодавством. Структура національної валютної системи складається з національної грошової одиниці, золотовалютних резервів країни, умов конвертованості національних валют. Режиму ринку валют, режиму ринку золота, статусу національних установ, що регулюють валютні відносини країн. В своєму розвитку міжнародна валютна система пройшла три етапи: системи „золотого стандарту”, Бреттон-Вудської системи та Ямайської валютної системи.
Ще однією формою міжнародних економічних відносин є міжнародна міграція робочої сили. Під останньою розуміють переміщення працездатного населення з однієї країни в іншу з метою пошуку роботи. Нових сфер застосування своїх здібностей, кращих умов життя. Основними причинами міжнародної міграції робочої сили є національні відмінності у рівнях заробітної плати, міжнародні відмінності у вартості життя, нерівномірність інвестиційних процесів у різних країнах, відмінності у рівнях безробіття, суттєві відмінності у рівнях життя населення., потреба у використанні іноземної робочої сили національними державами тощо. На сучасному етапі спостерігаються такі тенденції міжнародної міграції робочої сили головний напрям міграції: з країн, що розвиваються, та країн із перехідними економіками у більш розвинуті країни, активізація міграційних процесів із однієї розвинутої країни в іншу, посилення міждержавних переселень у межах країн, що розвиваються, пожвавлення маятникової міграції між країнами із перехідними економіками, поширення міграції науково-технічних кадрів, посилення тенденції „втечі умів” з країн з перехідною економікою та країн, що розвиваються, зростання частки молоді, розширення обсягів нелегальної міграції, утворення нових привабливих міграційних центрів на близькому сході (Саудівська Аравія Бахрейн, Кувейт, Ізраїль), у Латинській Америці (Аргентина, Бразилія, Венесуела), у Південно-Східній Азії (Японія, Гонконг, Тайвань, Сінгапур) тощо.