Оптимальність величини залишку грошових коштів

Оптимальність величини залишку грошових коштів визнача­ється за оцінкою доцільності формування їх запасів на операцій­ну діяльність, забезпечення резерву, інвестиційну діяльність та компенсаційну заставу.

Залишок коштів на операційну діяльність повинен забезпечи­ти поточні платежі підприємства, пов'язані з придбанням ресур­сів, виплатою заробітної плати, сплатою податків та поверненням позик відповідно до платіжного календаря. Необхідність форму­вання страхового запасу обумовлюється ризиками несвоєчасного надходження грошових коштів та потребою підтримки постійної платоспроможності підприємства. Інвестиційний залишок гро­шових коштів формується з метою здійснення ефективних корот­кострокових фінансових інвестицій та депозитних операцій, які забезпечують підприємству більший відсоток прибутку, ніж їх використання для створення об'єктів діяльності. Компенсаційний залишок постійної величини коштів на рахунках може формува­тися на вимогу банківських установ, як умова для одержання підприємством кредиту.

Основною метою аналізу грошових коштів підприємства є оцінка сум і рівня середнього залишку грошових активів з пози­цій забезпечення платоспроможності підприємства, а також ви­значення ефективності їх використання.

На першому етапі аналізу оцінюють ступінь участі грошових активів у оборотному капіталі. Оцінка здійснюється на основі ви­значення коефіцієнта участі грошових активів у оборотному капіталі

У процесі аналізу руху грошових коштів потрібно вивчати ди­наміку залишків готівки на рахунках у банку, період надходжен­ня капіталу в даному виді активів (період обороту грошових кош­тів) та кількість оборотів середнього залишку грошових коштів (оборотність грошових коштів).

Період обороту грошових коштів визначають так:

Кількість оборотів середнього залишку грошових коштів (оборотність грошових коштів) обчислюють за формулою

Для визначення оборотності грошових коштів можна викорис­тати таку формулу:

Використання останньої формули, на наш погляд, дасть більш точний результат, оскільки загальний видаток грошових кош­тів – це кредитовий оборот по рахунку «Розрахунки в національ­ній валюті» за період, а загальна сума обороту від реалізації в бух­галтерському обліку відображує не тільки кошти, які фактично отримані за реалізовану продукцію, а й дебіторську заборгова­ність за відвантажену, але не оплачену продукцію.

Зміст аналізу дебіторської заборгованості

Аналіз стану дебіторської та кредиторської заборгованості має велике значення, їх розмір має значний вплив на фінансовий стан підприємств. Небезпечним є стрімке накопичення взаємних вало­вих боргів між підприємствами, які призводять до необгрунтова­ного банкрутства багатьох підприємств.

Особливе значення має аналіз і управління дебіторською та кредиторською заборгованістю в умовах інфляції, оскільки така іммобілізація власного оборотного капіталу стає найбільш неви­гідною для підприємств, тому що більшість з них відчувають го­стру нестачу оборотного капіталу.

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фі­нансовій звітності визначаються П(С)БО 10 «Дебіторська забор­гованість». Дебіторською заборгованістю вважають суму за­боргованості дебіторів підприємству на певну дату. Уся дебі­торська заборгованість поділяється на довгострокову й поточ­ну. Відповідно до п. 6 П(С)БО 10 у разі відстрочення платежу за продукцію, товари, роботи, послуги з утворенням від цього різниці між справедливою вартістю дебіторської заборгованості та номінальною сумою грошових коштів та/або їх еквівалентів, що підлягають отриманню за продукцію, товари, роботи, по­слуги, така різниця визнається дебіторською заборгованістю за нарахованими доходами (процентами) у періоді її нарахування.

Довгострокова дебіторська заборгованість – сума дебітор­ської заборгованості, яка не виникає у ході нормального опера­ційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.

Поточна дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка не виникає у ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати ба­лансу.

Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, ро­боти, послуги, щодо якої існує невпевненість у її погашенні бор­жником, називається сумнівним боргом. Поточна дебіторська за­боргованість, щодо якої існує впевненість у її неповерненні боржником або за якою минув строк позовної давності,- це безнадійна дебіторська заборгованість.

Для аналізу дебіторської заборгованості розраховують коефі­цієнт відволікання оборотних активів у дебіторську заборго­ваність, який дорівнює відношенню суми дебіторської заборго­ваності за певний період до загальної суми оборотних активів підприємства. Коефіцієнт розраховують у динаміці.

Проаналізуємо середній період інкасації дебіторської заборго­ваності та кількість оборотів дебіторської заборгованості за ви­значений період.

Середній період інкасації дебіторської заборгованості обчис­люють як відношення середнього залишку дебіторської заборго­ваності в періоді, що аналізується, до одноденної виручки від ре­алізації в цьому періоді.

Кількість оборотів дебіторської заборгованості характери­зує швидкість обороту інвестованих у неї коштів протягом ви­значеного періоду і визначається як відношення загальної суми виручки від реалізації за період до середнього залишку дебітор­ської заборгованості за період, що аналізується.

Важливим є аналіз строку виникнення дебіторської заборго­ваності та розгляд складу простроченої дебіторської заборгова­ності, у межах якої виділяється сумнівна та безнадійна заборго­ваність.

Відповідно до облікової політики підприємства нормальною вважають дебіторську заборгованість зі строком погашення до 3-х міс., а зі строком погашення більше від 3-х міс. – простроченою. Коефіцієнт простроченої заборгованості розраховують як суму дебіторської заборгованості, несплаченої в строк, до загальної суми дебіторської заборгованості підприємства.

Середній «вік» простроченої дебіторської заборгованості визначають як відношення середнього залишку дебіторської за­боргованості, неоплаченої в строк у період, що аналізується, до суми одноденного обороту по реалізації в цьому періоді.

Досить показовим при аналізі дебіторської заборгованості є порівняння наявного рівня заборгованості покупців з оптималь­ним її розміром.

Оптимальний розмір дебіторської заборгованості визнача­ють за формулою

де ОР – плановий обсяг реалізації продукції з наданням комер­ційного кредиту;

Кс/ц – коефіцієнт співвідношення собівартості та ціни продукції;

Сп.о – середній період обороту дебіторської заборгованості в минулому періоді;

СПП – середній період про­строчення платежів.

19