3.Виробничі системи

Виробничі системи включають підкласи середніх і великих інтегрованих систем. Ці системи, у першу чергу, призначені для управління і планування виробничого процесу. Облікові функції, хоч і глибоко опрацьовані, виконують допоміжну роль і іноді неможливо виділити модуль бухгалтерського обліку, тому що інформація в бухгалтерію надходить автоматично з інших модулів.

Виробничі системи значно більш складні в установці (цикл упровадження може займати від 6-9 місяців до півтора і більш років (табл. 9.2). Це обумовлено тим, що система покриває потреби усього виробничого підприємства і це потребує в значних загальних зусиль співробітників підприємства і постачальника програмного забезпечення.

Виробничі системи часто орієнтовані на одну або декілька галузей і/або типів виробництва: серійне складальне (електроніка, машинобудування), дрібносерійне і дослідне (авіація, важке машинобудування), безперервне (металургія, хімія, нафто — і газовидобуток).

Мають місце також і різноманітні типи організації самого виробничого процесу. Наприклад, для дискретного виробництва можливо: а) циклічне повторне виробництво (repetitive manufacturing) — планування виконується на певний строк (квартал, місяць, тиждень); б) виробництво за замовленнями (make-to-order) — планування тільки при надходженні замовлення; в) розробка за замовленнями (engineering-to-order) — самостійна розробка кожного нового замовлення з таким виробництвом; г) виробництво на склад (manufacture-to-stock), д) змішане виробництво (mixed mode manufacturing) — для виробництва кінцевого продукту використовується декілька типів організації виробничого процесу.

Така спеціалізація відбивається як у наборі функцій системи, так і в існуванні бізнес-моделей даного типу виробництва. Наявність вмонтованих моделей для визначених типів виробництва відрізняє виробничі системи одну від іншої, у кожній із цих систем є глибоко пророблені напрямки і функції, розробка яких тільки починається.

Виробничі системи за багатьма параметрами значно більш жорсткі, чим фінансово-управлінські. Виробниче підприємство повинно, у першу чергу, працювати як добре налагоджений годинник, де основними механізмами керування є планування й оптимальне управління виробничим процесом, а не урахування кількості рахунків-фактур за якійсь період. Ефект від упровадження виробничих систем стає суттєвим на верхніх рівнях управління підприємством, коли видно усю взаємозалежну картину роботи, що включає планування, закупівлі, виробництво, запаси, продаж, фінансові потоки і багато інших аспектів. При збільшенні складності і широти охоплення функцій підприємства системою ростуть вимоги до технічної інфраструктури і комп’ютерної платформи. Всі без винятку виробничі системи розроблені за допомогою промислових баз даних. У більшості випадків використовується технологія ‘‘клієнт-сервер’’, що припускає поділ опрацювання даних між виділеним сервером і робочою станцією. Технологія ‘‘клієнт-сервер’’ виправдує себе при обробці великих обсягів даних і запитів, тому що дозволяє оптимізувати інтенсивність передачі даних по комп’ютерній мережі.

Таблиця 2

Впровадження, співвідношення витрат і вартісні оцінки

	Локальні системи	Малі інтегровані системи	Середні інтегровані системи	Великі інтегровані системи
Впровадження	Просте, коробковий варіант	Поетапне або коробковий варіант	Тільки поетапне Більше 6-9 місяців	Поетапне, складне Більше 9 — 12-ти місяців
Функціональна повнота	Облікові системи (по напрямку)	Комплексний облік управління фінансами	Комплексне управління: облік, управління виробництвом
Співвідношення витрат ліцензія/ впровадження / установка/	1/0,5/2	1/1/1	1/2/1	1/ 1-5/ 1
Орієнтована вартість	5-50 тисяч USD	50-300 тисяч USD	200-500 тисяч USD	500 тисяч, >1 мільони USD

Основу кожної виробничої системи складають рекомендації по управлінню виробництвом. На даний момент існує декілька груп таких рекомендацій (стандартів). Вони являють собою опис насамперед загальних правил, по яким повинні здійснюватися планування і контроль різноманітних стадій виробничого процесу: потреб у сировині, закупівель, завантаження потужностей, розподіли ресурсів і ін. Вихідним стандартом, що з’явився в середині 60-х років, був стандарт MRP (Material Requirements Planning), що включав тільки планування матеріалів для виробництва. Цей стандарт був розширений до MRP-II (Manufacturing Resource Planning). MRP-II дозволяв планувати усі виробничі ресурси підприємства (сировина, матеріали, устаткування і т.ін.). Подальшим розвитком став стандарт ERP (Enterprise Resource Planning), що дозволив об’єднати всі ресурси підприємства, в такий засіб збільшуючи керованість замовленнями, фінансами і т.ін. Зараз практично усі виробничі системи відповідають рекомендаціям стандарту ERP.

Нарешті, останній за часом стандарт CSRP (Customer Synchronized Resource Planning) охоплює також і взаємодію з клієнтами: оформлення наряду-замовлення, технічне завдання, підтримка замовника на місцях і ін. Таким чином, якщо MRP, MRP-II, ERP орієнтувалися на внутрішню організацію підприємства, то CSRP вийшов «за межі» підприємства і включив у себе повний цикл від проектування майбутнього виробу з урахуванням вимог замовника до гарантійного і сервісного обслуговування після продажу.

На підставі вище викладеного можна дати такі висновки (рис.1):

1. Для малих підприємств, торгових фірм і компаній, що надають послуги, по співвідношенню ціна/якість більше усього підійдуть фінансово-управлінські системи, тому що основні розв’язувані ними задачі — це бухгалтерський облік, управління складами продукції, управління кадрами. Фінансово-управлінські системи також можуть бути використані на невеличких виробничих підприємствах, процес виробництва на яких не є складним.

2. Для малих і середніх виробничих підприємств, із невеличкою кількістю юридичних осіб і взаємозв’язків, найбільш ефективними будуть середні інтегровані системи або прості конфігурації інтегрованих систем. Для таких підприємств основним критерієм є власне управління виробництвом, хоча облікові задачі залишаються важливими.

3. Для великих холдингових структур, фінансово-промислових груп, що управляють компаніями, для яких першорядне значення має управління складними фінансовими потоками, трансферними цінами, консолідація інформації, у багатьох випадках найбільш прийнятними будуть великі інтегровані системи. У цих системах є наявні можливості для рішення проблем управління виробництвом і вони можуть задовольняти увесь комплекс вимог великого холдингу. Для автоматизації гігантських підприємств у світовій практиці також часто використовуються великі, середні і навіть дрібні інтегровані системи в комплексі, коли на рівні управління всією структурою працює, наприклад, SAP/R3, а виробничі компанії користуються пакетами середнього класу. Створення електронних інтерфейсів спрощує взаємодію між системами і дозволяє уникнути подвійного ведення даних.

Рис. 1. Єфективність застосування систем. Співвідношення вартості/ якості.

Відповідно до світової практики при необхідності більш тонкого аналізу декількох систем одного або близьких класів етапу вибору надається велике значення. Кожний проект в області автоматизації, який повинен розглядатися підприємством як стратегічна інвестиція засобів, повинен окупитися за рахунок поліпшення управлінських процесів, підвищення ефективності виробництва, скорочення витрат. У виборі правильного рішення повинно бути в першу чергу зацікавлене керівництво підприємства. Такий проект повинен ставитися на один рівень із придбанням, наприклад, нової виробничої лінії або будівництвом цеху.

В першу чергу підприємство повинно визначити, а що ж власне очікується від нової системи: яка функціональна область і які типи виробництва вона повинна охоплювати, яку технічну платформу використовувати, які звіти готувати.

При виборі тієї або іншої системи для підприємства необхідно розуміти, що автоматизація заради автоматизації не має сенсу. Основною ціллю повинна бути якість управління. Найкраща у світі комп’ютерна система не виконає ролі чарівної палички, що магічно вирішує всі проблеми, що накопичилися.

Будь-яка із систем — тільки механізм для підвищення ефективності управління, прийняття правильних стратегічних і тактичних рішень на підставі своєчасної і достовірної інформації, що видається керівному персоналу за допомогою інформаційної системи.

Розглянемо детальніше деякі із систем, перелік яких наведено в табл.9.1.