
- •[До змісту] [Попереднє] [Наступне]
- •Сучасний економіко-екологічний стан охорони і збереження навколишнього середовища діючими підприємствами
- •1.1. Оцінка сучасного стану навколишнього природного середовища на підприємствах та в містах України
- •1.2. Вплив зміни клімату на населення України, флору і фауну та діяльність підприємств
- •1.3. Вплив теплоенергетики на природне середовище
- •Питомі викиди шкідливих продуктів згоряння при факельному спалюванні органічних палив в енергетичних котлах
- •Р ис. 1.1. Система координат, що демонструє гаусів розподіл шкідливих викидів у атмосфері під факелом труби на тес
- •Р ис. 1.2. Зміна кислотності опадів в Криму
- •Динаміка шкідливих викидів в атмосферу Приазов’я тепловими електростанціями та кількість виробленої ними електроенергії
- •Р ис. 1.3. Залежність викидів в атмосферу забруднюючих речовин від кількості виробленої енергії тепловими електростанціями
- •Динаміка нагромадження золи у Донецькій і Запорізькій областях, що утворилася у процесі діяльності на тес і котельних, які працюють на твердому паливі, млн тонн
- •1.4. Ефективність використання основних природних ресурсів
- •Р ис. 1.5. Зменшення врожаю хлібних злакових культур від дії вітрової ерозії у Північному Приазов’ї
- •Землі Запорізької області, що зазнають водної ерозії [141]
- •Заболочені землі Запорізької області [141]
- •Динаміка водовикористання і водовідведення використаної води в м. Бердянську за 1990–1995 рр. Та 1997–2000 рр.
- •Динаміка основних статистичних показників водовикористання і водовідведення в Запорізькій області за 1990–2000 рр.*
- •Обсяги викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря в Україні від стаціонарних джерел забруднення за видами економічної діяльності
- •Динаміка зміни, викидів шкідливих речовин в атмосферу по Запорізькій області за період 1990–2000 рр.*
- •Р ис. 1.6. Діаграма визначення викидів шкідливих речовин в атмосферу по Запорізькій області за 1990–2000 рр.
- •Динаміка зміни викидів шкідливих речовин в атмосферу стаціонарними і пересувними джерелами у Запорізькій області в тис. Тонн за рік
- •Кількість підприємств у Зпорізькій області, які мали шкідливі викиди станом на 1 січня 2001 року (одиниць)
- •Лісистість по адміністративним областям в Україні на кінець 2008 року
- •1.5. Економіко-управлінські проблеми формування раціональної охорони навколишнього природного середовища на підприємствах
- •Розгорнутий зміст природоохоронного маркетингу на мікрорівні
- •Робота усiх служб на виробництвах має бути побудована з урахуванням оптимального, рацiонального використання природних ресурсiв I охорони довкілля вiд рiзного виду забруднень.
- •Капіталовкладення на охорону навколишнього середовища та раціональне використання природних ресурсів в Україні за основною спеціалізацією промислового виробництва за 1996–2000 рр. (млн грн)*
- •Капіталовкладення на охорону навколишнього середовища та раціональне використання природних ресурсів адміністративних областей Північного Приазов’я за 1996–2000 рр. (млн грн)
- •2.2. Економічні підвалини охорони і збереження навколишнього природного середовища на підприємствах, завдання, складові та основні напрями ефективної організації
- •2.3. Економіка та управління охороною довкілля в ринкових умовах господарювання
- •2.3.1. Управління охороною довкілля на мікрорівні
- •Р ис. 2.8. Схема контуру управління
- •2.3.2. Економічна оптимізація забруднення навколишнього середовища
- •Р ис. 2.10. Збільшення екологічних витрат при збільшенні виробництва
- •2.4. Теоретико-методологічні та методичні основи визначення якості навколишнього середовища на підприємствах
- •Гранично допустимі концентрації хімічних речовин у ґрунті [149, с. 293]
- •Комплексні гігієнічні показники санітарного стану ґрунту [149, c. 294]
- •Гранично допустимі рівні електромагнітної енергії
- •Гранично допустимі рівні пружності поля для населених місць [149, с. 393, 400]
- •Р ис. 3.1. Графік стрибків імперичної функції розподілу на нормальній кривій
- •Показники випуску продукції і відповідно викидів шкідливих речовин в Україні за 1990–1995 роки
- •Випуск продукції та викиди шкідливих речовин в атмосферу у м. Бердянську з 1990 по 1996 роки
- •Динаміка викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря України в залежності від випуску валового внутрішнього продукту за 2005–2009 рр.
- •Динаміка викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря Полтавщини в залежності від випуску валового внутрішнього продукту за 2000–2009 рр.
- •Кількість забруднюючих речовин, викинутих на територію площі 1 км2 в Полтавській області і в Україні
- •Показники витрат свіжої питної води та валовий внутрішній випуск продукції в Україні за період 1990–2000 рр.
- •Р ис. 3.3. Діаграма забору і скиду свіжої води в Україні р ис. 3.4. Діаграма стовпчикова забору і скиду свіжої води в Україні
- •Валовий випуск продукції (ввп) у Запорізькій області, використання свіжої води та її скиди за 1990–2000 рр.*
- •Водовикористання свіжої води у м. Бердянську за 1990–2000 рр.
- •Динаміка викидів шкідливих речовин в атмосферу м. Бердянська за період 1990–2000 рр. Тис. Тонн
- •Динаміка використання свіжої води у Полтавській області, млн м3*
- •Р ис. 3.6. Діаграма вирубки лісу в Україні
- •3.2. Впровадження бухгалтерського екологічного обліку на діючих підприємствах України
- •3.3. Удосконалення стандартизації і нормування охорони навколишнього природного середовища на підприємствах
- •3.4. Формування системи (комплексу) економіко-управлінських важелів регулювання для використання природних ресурсів на підприємствах
- •Р ис. 3.8. Логічна послідовність операційних блоків для управління водними ресурсами використовувати повторно або чим-небудь її замінити
- •3.5. Методика розрахунку економічної ефективності використання вторинних енергоресурсів [128]
- •3.6. Система організаційних, економічних, інженерно-технічних, соціальних та морально-психологічних заходів формування раціональної моделі охорони навколишнього середовища на мікрорівні
- •Р ис. 4.1. Зміст і взаємозв’язок стратегічного і маркетингового планування природоохоронної діяльності на підприємствах
- •4.2. Створення моделі науково обґрунтованої плати за використання природних ресурсів, забруднення навколишнього середовища та погіршення якості його компонентів
- •Р ис. 4.3. Район розміщення нового промислового об’єкта
- •Вилови риби та скиди забруднених стічних вод у поверхневі водойми України [143, c. 38–52]
- •Фінансування геологорозвідувальних робіт в Україні в 1995–1999 рр. [136, c. 33]
- •Оцінка частки відрахувань за геологорозвідувальні роботи у вартості мінеральної продукції* [136]
- •4.3. Організація і впровадження ефективного стимулювання, кредитування та страхування заходів по охороні навколишнього природного середовища на підприємствах
- •Зменшення викидів, тис. Т/рік
- •Зміна прибутку в результаті використання інвестиційного податкового кредиту, тис. Грн [238]
- •4.4. Екологічний податок в Україні [171]
- •Ставки податку за викиди в атмосферне повітря окремих забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення
- •Ставки податку за викиди в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення забруднюючих речовин (сполук), які не увійшли до табл. 1 та на які встановлено клас небезпечності
- •Ставки податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива
- •Ставки податку за скиди окремих забруднюючих речовин у водні об’єкти
- •Ставки податку за скиди у водні об’єкти забруднюючих речовин, на які встановлено гранично допустиму концентрацію або орієнтовнобезпечний рівень впливу
- •Ставки податку за розміщення відходів, які встановлюються залежно від класу небезпеки та рівня небезпечності відходів
- •Коефіцієнт до ставок податку, який встановлюється залежно від місця (зони) розміщення відходів у навколишньому природному середовищі
- •Коригуючий коефіцієнт, який встановлюється для експлуатуючих організацій ядерних установок (атомних електростанцій) залежно від активності радіоактивних відходів
- •Ставки податку за тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк
- •У статті 250 Податкового Кодексу України наведено порядок подання податкової звітності та сплати податку.
- •4.5. Врахування інфляції у системі природокористування
- •4.6. Визначення величини збитків заподіяних рибному господарству
- •Коефіцієнти по кормовій базі [131]
- •Приклад розрахунку збитків, заподіяних рибному господарству
- •Середні біологічні показники з основних промислових видів риб для приведеного розрахунку
- •Коефіцієнти по кормовій базі [131]
- •5.2. Методика визначення економічної та екологічної ефективності охорони навколишнього природного середовища на підприємствах
- •5.2.1. Економіко-екологічна ефективність здійснення природоохоронних заходів з усунення збитків
- •Р ис. 5.2. Економіко-екологічна ефективність на металургійних підприємствах України
- •5.2.2. Економічний ефект у сільському господарстві
- •5.2.3. Економіка природоохоронного устаткування на діючих підприємствах з різною формою власності
- •Питомі енерговитрати ресурсів на 1 000 м3 газу
- •Калькуляція собівартості очистки газу
- •5.3. Екологічна безпека харчування працюючого населення в Україні
- •5.4. Основні напрями і шляхи підвищення економічної та екологічної ефективності охорони навколишнього природного середовища на підприємствах
- •Головними напрямами захисту і оздоровлення навколишнього середовища на підприємствах має стати екологізація виробництва, формування біосферосумісної матеріально-технічної бази.
- •Висновки
- •5.2. Методика визначення економічної та екологічної ефективності охорони навколишнього природного середовища на підприємствах
- •5.2.1. Економіко-екологічна ефективність здійснення природоохоронних заходів з усунення збитків
- •Р ис. 5.2. Економіко-екологічна ефективність на металургійних підприємствах України
- •5.2.2. Економічний ефект у сільському господарстві
- •5.2.3. Економіка природоохоронного устаткування на діючих підприємствах з різною формою власності
- •Питомі енерговитрати ресурсів на 1 000 м3 газу
- •Калькуляція собівартості очистки газу
- •5.3. Екологічна безпека харчування працюючого населення в Україні
- •5.4. Основні напрями і шляхи підвищення економічної та екологічної ефективності охорони навколишнього природного середовища на підприємствах
- •Головними напрямами захисту і оздоровлення навколишнього середовища на підприємствах має стати екологізація виробництва, формування біосферосумісної матеріально-технічної бази.
- •Висновки
- •[До змісту] [Попереднє] [Наступне] [До змісту] [Попереднє] список використаних джерел
- •[До змісту] [Попереднє]
Висновки
Україна – держава з високо розвинутою промисловістю та багатогалузевим сільським господарством. Основна спеціалізація промисловості: паливне виробництво, добувна, металургійна, хімічна, машинобудівна галузі. Їх наявність, а також інтенсивне сільське господарство, що базується на нераціональному природокористуванні, надмірна хімізація, застаріле обладнання та технології – все це призвело до вкрай небезпечного стану довкілля.
Екологічна криза почала проявлятися ще з середини 50-х років [7]. Щорічно у природний обіг України вводилося близько 1,5 мільярда тонн первинної сировини. Це майже 30 тонн на кожного громадянина України. Обсяг накопичених відходів від добувної, енергетичної, металургійної та деяких інших галузей промисловості становить вже близько 15 мільярдів тонн. Набагато більше потрапило у воду і повітря, які є первинною основою життя. Причина цьому – відсутність природоохоронних інституцій та застарілі екологонебезпечні промислові технології.
В Україні найбільша у світі розораність земель, безконтрольне використання великої кількості пестицидів, дві третини яких мають чіткий мутагенний ефект. Близько 40 % усіх сільськогосподарських угідь мають надто слабку здатність до самоочищення, тобто сприяють накопиченню отруйних речовин у життєво важливому шарі орного ґрунту. Все зростаючі руйнівні дії антропогенних факторів на навколишнє середовище наблизили його до межі небезпечної кризи. Економіко-екологічний механізм використання природних ресурсів і збереження довкілля в Україні практично не діє, вимоги щодо якості навколишнього природного середовища на підприємствах не дотримуються. В Україні до цього часу не запущено економічний механізм виконання закону України «Про охорону навколишнього природного середовища». На підприємствах відсутня систематизація управління охороною навколишнього природного середовища та моніторинг його стану, а також відсутнє прогнозування стану забруднення природного середовища. Існуючі методи виховання та стимулювання, якими керуються підприємства України для покращання стану навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів малоефективні. У системі управління охороною навколишнього природного середовища значне місце має займати природоохоронний маркетинг. Спільно з екологічним маркетингом має діяти екологічний комунікаційний процес, який сприяє обміном інформації між людьми з питань екологічної ситуації на даному підприємстві чи в Україні. Для управління природоохоронною роботою на кожному працюючому підприємстві має бути затверджена до відома працюючих на виробництві структурна схема управління охороною навколишнього природного середовища на підприємствах (рис. 2.6).
На машинобудівних та металургійних виробництвах, хімкомбінатах, комбінатах будівельної індустрії, електростанціях і інших підприємствах де виділяються значні викиди в атмосферу, поки що не установлені прилади автоматичного контролю забруднення атмосферного повітря. Звідсіль витікає, що регулярний моніторинг на підприємствах не проводиться. У технологічних процесах на виробництвах по очищенню забруднюючих відходів діє застаріле устаткування, яке не забезпечує ефективного очищення, а відповідно цього наноситься еколого-економічний збиток природному середовищу.
У природі все взаємопов’язане, а тому природне довкілля підлягає всезагальному правилу збереження навколишнього природного середовища: у кожному разі взяті у природному середовищі ресурси мають бути повернені йому в тій же кількості, в якій брали, або ж у перетвореному стані – без шкідливого впливу на оточуюче нас середовище.
Працюючі на виробництві мають не достатній рівень освіти і виховання з питань економіки природокористування та охорони навколишнього середовища. Давно назріла потреба в посиленні контролю за станом збереження природного середовища. Помітно порушились природні процеси, спостерігається повна деградація деяких територій та значно погіршився стан здоров’я населення України.
Природні ресурси знаходяться під діянням закону вартості. Важливою умовою ефективного, економного природокористування на підприємствах є поєднання ринкових відносин з плануванням.
Бухгалтерський облік природоохоронної діяльності на підприємствах не ведеться, що явно є недостатнім заходом по збереженню природного середовища.
Одним із ключових елементів державної системи управління є якість навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки, а також науково обґрунтоване нормування викидів та скидів забруднюючих речовин відповідно в атмосферу і водойми.
Найбільш економічним еквівалентом міри якості навколишнього середовища і показником оцінки соціально-економічної ефективності природокористування необхідно вважати показник економічного збитку. Ліс – основний біологічний очищувач атмосфери від забруднення. У формуванні мікроклімату зв’язок лісу з природним середовищем має вирішальне значення. Зменшення лісових площ у Закарпатті призвело до екологічного лиха.
На підприємствах відсутнє екологічне страхування. Відсутність правового механізму здійснення екологічного страхування стримує створення дійового додаткового джерела фінансування природоохоронних заходів і додаткових гарантій відшкодування громадянам та юридичним особам збитків, завданих забрудненням довкілля чи природною стихією. Гарантом такого відшкодування на державному рівні має стати закон України про екологічне страхування.
Економічний ефективний механізм охорони навколишнього природного середовища на підприємствах України відсутній. Не розроблена і не вдосконалена методика визначення економічної та екологічної ефективності охорони навколишнього природного середовища на підприємствах, що утруднює визначення екологічної рівноваги при виробничому навантаженні. Із проведеного огляду і аналізу вітчизняної і зарубіжної наукової літератури, власних досліджень автора установлена проблема щодо удосконалення економіко-управлінського механізму раціонального природокористування на мікрорівні галузевих секторів економіки України. Кожне промислове підприємство істотно впливає на навколишню природу.
Найбільше викидів у атмосферний простір України здійснюється металургійною промисловістю та електроенергетикою. Нашими дослідженнями установлено, що на регіональних територіях України в її атмосферне повітря більше усього шкідливі викиди здійснюються у південній частині України та у її західній частині.
Забруднення навколишнього середовища утворюється під дією цілого ряду факторів. Визначення і прогнозування величини економічного збитку від забруднення дає можливість отримати своєчасні матеріали для розробки довгострокової стратегії і тактики охорони навколишнього природного середовища. Екологічна оцінка матеріального виробництва ґрунтується на таких поняттях, як критерії і показники оцінки.
Цінним показником екологічності технологічних процесів є коефіцієнт ефективності використання природної сировини. Незмінним скарбом і джерелом збагачення людства є ґрунт. Вміст гумусу у ґрунті є одним із найбільших чітких показників впливу господарчої діяльності людини на ґрунт, на його родючість. Середньозважений вміст гумусу в ґрунтах Запорізької області є набагато меншим ніж в інших регіонах України та сягає 3,31 %, що значно менше у порівнянні з попереднім періодом.
Основною причиною істотного зменшення ґрунтового гумусу є посилена мінералізація ґрунтів, втрата його при змиваннях верхнього, більш гумусового горизонту і недостатнє поповнення за рахунок надходження у ґрунт органічних речовин з перегноєм і рослинними залишками. Великої шкоди у збереженні гумусу, а відповідно і врожаю, наприклад, у Північному Приазов’ї завдає вітрова ерозія.
Пилова ерозія ґрунтів розповсюджена у районах з недостатньою вологою (випаровується вологи більше, ніж випадає опадів), високою весняною і літньою температурою і відносно низькою вологою повітря.
До природних факторів, які впливають на зменшення потужності земельних горизонтів або їх знищення і порушення будови ґрунтового профілю, відноситься водна ерозія. Води підвищеної мінералізації і особливо лужні води викликають вторинне осолонцювання ґрунтів. Головною причиною деградації ґрунтів є бездренажне зрошення, великі витрати води на фільтрацію, будівництво зрошувальних каналів у землі без гідроізолювання, зрошування мінералізованою водою. На півдні країни площа вторинно осолонцьованих ґрунтів сягає понад 1 млн га, а це свідчить про те, що поливні землі стають безплідними. Особливо значної шкоди землі завдають відкриті розробки корисних копалин та науково необґрунтована меліорація. Майже 50 тис. га орних земель підтоплені. Двадцять два відсотки території України можна характеризувати як сильно і дуже сильно уражені і непридатні до повного використання.
Велика кількість площ земельних ресурсів уражена забрудненням важкими металами, пестицидами і мінеральними добривами. 200 тис. гектарів родючих земель України насичені 10 мільярдами тонн шкідливих промислових відходів. Така ситуація значно погіршує умови життя населення, особливо негативно впливає на стан його здоров’я.
Вода користується великим попитом як для населення, так і для виробництва.
В Україні, на потреби виробництва найбільше використовувалося води у 1990–1996 рр., а найбільше водовідведення забрудненої води здійснювалось з 1993 по 1998 рр.
При зниженні валового внутрішнього продукту, що виробляється підприємствами України, кількість забраної свіжої води зменшується, але кількість скидів забрудненої води, яка попадає у водойми, майже не зменшується. Тобто підприємства показують менший обсяг забору води на потреби виробництва, але скиди забрудненої води увесь час залишаються високими. Це свідчить про те, що підприємства працюють у тіньовій економіці та використовують водні ресурси на повну потужність.
На території України є 1 500 підприємств, залишками виробництва яких є шкідливі відходи. В Україні (за офіційними даними) обладнано природоохоронним устаткуванням лише 50 відсотків джерел викидів. Повільно проводиться реконструкція й модернізація шкідливих виробництв. Найбільше забруднення атмосферного повітря характерне для півдня України, а також навколо обласних центрів. Одним із чинників зростання обсягу викидів шкідливих речовин у простір атмосфери є зростання кількості підприємств, які сприяють збільшенню викидів забруднюючих речовин при здійсненні виробничих процесів. Потрібно впроваджувати новітні екологонебезпечні технології, нові пило- і газоочисні пристрої і устаткування, а також здійснювати постійний моніторинг за станом навколишнього природного середовища. Сучасний рівень можливості в Україні зумовлений різноманітністю фізико-географічних умов і взаємодією суспільства з природою протягом певного історичного періоду, що становить у середньому 14,3 %. Лісистість, внаслідок впливу людини, зменшилась у 2–3 рази (зона лісостепу – в 4–5 рази).
Великої шкоди лісам завдають пожежі.
У степах України ліси займають всього 3,8 % території, що явно є недостатнім. Тут потрібно вирощувати засухостійкі деревостої. Стійкість лісових насаджень до забруднення атмосфери при незмінному рівні забруднення значною мірою залежить від екологічних умов.
Кар’єри видобутку корисних копалин стають місцем накопичення поверхневих та дощових вод, побутових та промислових відходів і, як наслідок, – джерелом забруднення водоносних горизонтів. Потрібно здійснити комплекс заходів щодо захисту водоносних горизонтів від забруднення.
На підприємствах України відсутня систематизація управління раціонального природокористування. Суттєвим недоліком системи природоохоронного планування є відсутність комплексного взаємозв’язку між показниками основної і природоохоронної діяльності. Не враховується позитивний вплив природоохоронної діяльності на показники роботи підприємства при складанні бізнес-планів. Заплановані заходи трактуються здебільшого тільки як природоохоронні і не пов’язані з основною діяльністю підприємства. Випуск продукції планується без урахування можливостей знешкодження забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферу під час випуску продукції.
У природоохоронному плануванні на підприємствах не досить широко застосовуються такі методи, як нормативний, економіко-математичний, метод системного підходу та ін.
Однією із значних і актуальних проблем екологічного дослідження в області природокористування є удосконалення планових системних показників щодо охорони природи, обліку і контролю [115]. В умовах ринкової економіки господарювання виникає необхідність вдосконалити організаційну структуру з охорони природи на підприємствах та впровадження структури показників охорони навколишнього природного середовища, яка б давала можливість прогнозувати валову кількість викидів шкідливих речовин у атмосферу або у водний басейн в залежності від плану випуску продукції. Прогнозуванню стану навколишнього середовища в Україні, має надаватись першочергове значення місцевою владою, у регіонах і на державному рівні. На кожному підприємстві (фірмі) мають бути розроблені, узгоджені з трудовими колективами та затверджені поточні плани (на 1 рік) і довготривалі (на 5 років) плани з охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів. Довготривалі (на 10 років) плани з охорони навколишнього природного середовища на підприємствах впроваджувати недоцільно в зв’язку з нанесенням довкіллю значного збитку, який виявиться не відтвореним, тому що підприємство може бути з часом ліквідовано, як банкрут, без компенсації завданого ж ним цього збитку. В природоохоронній роботі на підприємствах має передбачатись показник загальної економічної ефективності природоохоронних витрат. При удосконаленні прогнозування природоохоронних заходів на підприємствах необхідно визначати рентабельність природоохоронних заходів. Для довгострокових прогнозів у регіоні і виконання природоохоронних заходів доцільно виконувати за допомогою комп’ютерних програм операцію по дисконтуванню. При розв’язуванні таких задач використовується коефіцієнт дисконтування, який оснований на складних процентах.
Для діючих підприємств має діяти перше правило збереження довкілля в Україні: кількість шкідливих відходів залежить від кількості перероблених природних ресурсів, необхідних для тієї або іншої продукції.
При прогнозуванні витрат природних ресурсів необхідно виконувати друге правило збереження довкілля: у кожному разі взяті у природному середовищі водні і повітряні ресурси або корисні копалини мають бути повернені йому в тій же кількості у відповідному стані без шкідливого впливу на оточуюче нас середовище.
Установлено, що валові викиди в атмосферу залежать від обсягу випуску валового внутрішнього продукту. Для прогнозування викидів шкідливих речовин в атмосферу України можна здійснювати за рівнянням регресії (3.5).
Витрати води, як і електроенергії, свідчать про реальний випуск продукції, а відповідно збільшення скидів стічної забрудненої води дає підстави стверджувати про те, що реальний випуск продукції знаходиться у тіньовому секторі економіки. Витрати води були значно більшими, ніж було представлено у річних звітах по формі 2-тп (водгосп.).
Об’єми скидів забрудненої стічної води в Азовське море підприємствами дещо зменшувались з 1995 року. Це пояснюється зупиненням більшості машинобудівних підприємств, що діяли на початок 1991 року та значним зменшенням обсягу випущеної продукції підприємствами, які працюють. Новітні технології по зменшенню скидів забрудненої стічної води в басейн Азовського моря та по зменшенню викидів в атмосферу підприємствами впроваджується дуже мало.
На всій території України частка вкритих лісом земель складає 15,6 %, що значно менше розрахунково-оптимального показника (21–22 %), необхідного для досягнення збалансованості між лісосировинними запасами, обсягами лісокористування і економічними вимогами. Серед регіонів України найменша ступінь заліснення у Запорізькій області, якої становить 3,9 % із всієї території області. Необхідно зупинити нищівну вирубку стиглих деревостоїв. Площі вирубки часто залежать від випуску валового внутрішнього продукту в Україні чи регіоні.
Стандартизація є одним із атрибутів державності. Основним результатом стандартизації є нормативні документи. На підприємствах мають бути розроблені свої стандарти підприємств по збереженню та раціональному використанню довкілля. На кожному підприємстві мають бути розроблені нормативи гранично допустимих викидів в атмосферу (ГДВ) і заходи щодо їх досягнення. Обов’язковим для підприємств, цехів і дільниць мають бути екологічні паспорти. Для будь-якого населеного пункту кількість інгредієнтів, які забезпечують 95 % економічної шкоди має бути не більше 10 найменувань.
Показники якості господарчо-питної води на підприємствах мають відповідати ГОСТ 2874-82 «Вода питьевая» і ГОСТ 17.1.3.03-77 «Охрана природы. Гидросфера, Правила выбора и оценка качества источников централизованного хозяйственного питьевого водоснабжения» та затвердженим Міністерством охорони здоров’я України наказом № 400 від 15.05.2010 р. державні санітарні норми та правила, «Гігієнічні вимоги до питної води, призначеної для споживання людиною» ДСані ПІН 2.2.4-400-10.
Первинною ланкою водного господарства країни є наявність малих річок. Особлива увага в Україні має бути приділена відродженню та оздоровленню малих річок. Єдиним власником і господарем водних ресурсів є держава, а їх розпорядником – Державний комітет України з водного господарства. Основу системи управління водогосподарською діяльністю суспільства має бути покладений не адміністративно-територіальний поділ, а басейновий принцип управління водними ресурсами та її регулювання.
В управлінні природокористуванням має бути покладена Кейнсіанська модель екологічної політики держави. В Україні ще немає чіткої моделі використання природних ресурсів і збереження довкілля. На підприємствах має діяти планове регулювання економіки, зокрема природокористування. Провідним і визначаючим має бути державне планування.
Правові методи управління природним середовищем на підприємствах стримують розбазарювання природних ресурсів, тому в системі організації охорони природного середовища на підприємствах мають діяти правові методи в управлінні охороною навколишнього природного середовища. Підприємства (фірми) мають забезпечувати екологічну безпеку в регіонах, а держава має здійснювати чітке регулювання у використанні природних ресурсів і зобов’язувати здійснювати компенсування витрачених природних ресурсів шляхом їх відтворення. Орієнтація на розширення металургійної промисловості з використанням застарілих методів виплавки сталі, чавуну є згубною для довкілля. Для ефективного очищення відхідних газів у технологічних процесах нами запропоновані порувані волоконні фільтри із текстурованого волокна, які підлягають багатократній регенерації. Розроблені фільтруючі установки впровадженні у ливарних виробництвах машинобудівних підприємств м. Бердянська. Названі установки можуть бути застосовані у технологічних процесах будівельної індустрії, харчової промисловості і давати економічний прибуток за рахунок повернення уловленого продукту у технологічний цикл. Економічний ефект від впровадження у ливарних виробництвах машинобудівних підприємств Приазовського регіону становив 420 тис. грн.
Нашими дослідженнями установлено, що на виробництві, у збереженні довкілля, часто становить поведінчата Я-концепція. До об’єктів природокористування часто допускаються працюючі з низькою освітою і особистою непорядністю. Самосвідомість проявляється рідко.
За допомогою психолога необхідно виявляти Я-концепцію кожного працюючого, щоб регулювати склад бригад. Працюючих необхідно періодично навчати. На підприємствах необхідно через визначений період проводити тестування працюючих по збереженню природного середовища та проводити атестацію і переатестацію працюючих відповідно до знань охорони навколишнього природного середовища і раціонального природокористування. Річні плани підприємств по випуску продукції не комплектуються відповідними планами з охорони навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів. На державному рівні і на підприємствах не існує єдиної методики і єдиних вимог щодо розробки заходів з охорони навколишнього природного середовища. Важливим напрямком удосконалення планування по збереженню природного середовища при плануванні на державному рівні має бути функціонування економічного методу на основі контрольних цифр, гнучких економічних нормативів і державних замовлень. Контрольні цифри повинні відображати суспільні потреби і природоохоронної діяльності підприємств матеріального виробництва і економічної сфери, а також мінімальний рівень економічної ефективності природокористування. Для регулювання природокористування на підприємствах мають діяти основні складові економічного механізму: розвиток ринку екологічних товарів і послуг; функціонування системи платного природокористування середовища в процесі становлення ринкових відносин; можливість введення системи екологічного страхування.
Держава повинна найближчим часом надати можливість підприємствам створювати у себе природоохоронні фонди, котрі доцільно звільнити від оподаткування і витрачати тільки на природоохоронні заходи без права залучення їх керівниками на інші цілі. Утворення природоохоронних фондів на підприємствах і напрямки їх витрат повинні бути відображені у Статуті підприємства, чітко контролюватись за їх використанням. Верховна Рада України повинна найближчим часом доповнити природоохоронне законодавство пакетом документів про екологічне підприємства, в тому числі законами «Про екологічне страхування», «Про фінансові механізми для реалізації програми про охорону навколишнього середовища», «Про підтримку технологій і досліджень для збереження навколишнього середовища», «Про спеціальні екологічні фонди на підприємствах».
Створення екологічного банку в Україні надасть можливість тримати під контролем екологічні фонди на підприємствах та використовувати їх за призначенням.
В Україні має бути розроблений і діяти державний національний стандарт якості атмосферного повітря та постійний моніторинг. Установлено, що обсяги вилову риби у водоймах залежать від обсягу скинутої забрудненої води у водоймища. Обсяги вилову риби у рибних водоймах можна визначити за рівнянням регресії, що пропонуються у четвертому розділі. Землевласники і землекористувачі мають платити за використання земельних ресурсів згідно з економічною оцінкою земель. Ціна землі пов’язана з рентою.
При витратах води відсутня належна система обліку в житловому секторі, а на підприємствах – система обліку усередині підприємств. В основі взаємовідношень між споживачами і галуззю «водне господарство» має бути покладено комерційний розрахунок. Головними оцінюючими показниками діяльності має стати економія природної води і покращання її якості. Система платного водокористування передбачає плату за використання водних ресурсів та плату за забруднення. Ціни, тарифи на нормативне споживання водних ресурсів повинні диференціюватись за басейнами та ділянками річок з урахуванням розвитку і розміщення продуктивних сил регіонів.
Відповідно до Лісового кодексу України всі ліси України без винятку декларуються як державна власність. Існує реальна потреба поступово перетворити нинішній Державний лісовий фонд у національний лісовий фонд України. Для використання лісових ресурсів та користуванням земельними ділянками лісового фонду в Україні має бути налагодженим ефективний фінансово-економічний механізм. Необхідно створити еколого-економічну орієнтовану систему плати за лісові ресурси на міжгалузевій основі. Аналізуючи сутність плати за лісові ресурси можна зазначити, що фактично вона прийняла форму фіксованого податку. Ціна лісу на корені, що відпускається на пні в даному випадку замінена ставкою податку, що суперечить чинному законодавству. Плата (орендна плата) за лісові ресурси повинна регулюватися не принципами податкового законодавства, а визначатися ринковими важелями, зокрема попитом і пропозицією. Плата за лісові ресурси, як і за землі лісового фонду, має рентну основу і повинна встановитися за правилами ринку в процесі конкуренції. Найбільш досконалою мірою ціни деревини на корені є торги в умовах конкуренції. Перш ніж виставити деревину як товар на торг, потрібно визначити її стартову ціну, в даному випадку ціну лісопродукції та витратами на її виробництво з урахуванням нормативного прибутку представляє собою рентний доход, який є основою встановлення ціни лісу на корені. Така форма визначення ціни лісу на корені має стати основою організації раціонального лісокористування стосовно до умов ринкової економіки. Відповідно до ціни лісу на корені, встановленої за кінцевими цінами, замість існуючих лісових такс доцільно встановити два види платежів: рентні платежі та платежі за відтворення лісових ресурсів, що використовуються. Визначення ренти слід проводити від ціни кінцевої продукції, яка реалізується споживачам внутрішнього і зовнішнього ринку. Це дозволить уникнути не тільки диспаритету цін, але і стане перешкодою проникнення ренти у тіньову економіку і до зарубіжного споживача. Така форма ренти хоч і ускладнена, але необхідність її впровадження в лісогосподарське виробництво обґрунтована, це основне завдання державної лісової політики на новому етапі економічного розвитку.
Нормативи плати за користування лісом повинні бути науково обґрунтовані, оскільки їх зниження завдає шкоди лісовласникам, не сприяє раціональному лісокористуванню. Не всі ресурси лісу використовуються на платній основі. Одержані платежі за лісові ресурси не перекривають витрати на їх збереження, охорону і відтворення, в результаті постійно зростає збитковість лісового господарства. Лісове господарство стало дотаційним, безпосередньою причиною чого є недосконалість чинного законодавства з питань ведення лісової політики в Україні. У лісовому господарстві, крім основної плати за лісові ресурси є резерви для розширення джерел фінансування галузі. Це зокрема, такі джерела: запровадження плати за використання лісових насаджень природоохоронного призначення (протиерозійні, водоохоронні, водорегулюючі тощо); удосконалення плати за землі лісового фонду як територіально-просторової бази, що використовується для розвитку рекреації, туризму, мисливства, заготівлі природних рослинних ресурсів (дикоросла продукція, лікарсько-технічна сировина тощо); узаконення плати за землі лісового фонду; встановлення плати за деревину, одержану від рубок, пов’язаних з веденням лісового господарства; введення плати за перестійні лісові насадження, які не відповідають умовам місцезростання та нездатні в повній мірі виконувати природозахисні функції; справляння плати за забруднення лісів промисловими відходами підприємств і розміщення їх на землях лісового фонду; використання коштів за лісогосподарські заходи (лісорозведення, охорона і захист лісів тощо), відрахування частки прибутку підприємств лісового комплексу а інших організацій за право переробки продукції лісозаготівель (круглі лісоматеріали, дрова), платежів підприємств за понадлімітне і некомплексне використання лісових ресурсів та одержання від них сировини; організації страхування лісів від екологічних катастроф тощо. Без реформування фінансової системи лісового господарства його подальший розвиток стає проблематичним. Проблема створення власної фінансової системи фінансування набуває особливої уваги. В найближчі роки в Україні повинна бути здійснена експериментальна перевірка функціонування лісового господарства на принципах самофінансування і самоокупності, перш за все, на підприємствах Полісся, Карпат і окремих районах Лісостепу. Пільгове оподаткування прибутку підприємств з лісорозведення і лісовирощування можуть стати вагомим фактором зниження їх фінансової напруги. Економічна оцінка лісових ресурсів зараз не здійснюється, що є причиною зниження зацікавленості в їх охороні, відтворенні і раціональному використанні.
Платежі за видобуток корисних копалин типу роялті дозволяє виробити нову концепцію встановлення економічних санкцій за порушення законодавства про надра – в одних випадках через стягнення роялті у кратному розмірі, в інших – через облік недоотриманих платежів. Виникнення екстерналій є одним з недосконалих явищ ринку. Ціни на ринку не передають точної інформації про рівень забруднення довкілля і споживання ресурсів суспільної власності. Для зменшення шкідливого впливу на довкілля підприємствами і суспільством держава має видавати приписи, стимулювати штрафами, здійснювати екологічне оподаткування на забруднення довкілля. Податки мають стимулювати або стримувати забруднюючі виробничі процеси. Важливим є постійний і жорсткий контроль за станом природного середовища, привчати населення до виконання вимог екологічного законодавства. Щоб подолати екологічну кризу, необхідно повсюдно перебудувати природокористування за соціоекологічним принципом, який дає змогу обмежувати господарську діяльність виходячи із реального стану природних (ресурсів) та антропогенно-природних територіальних комплексів – геоекосистем. Відповідно до цього головним завданням у системі природокористування на сучасному етапі розвитку економіки України стає розробка економічного механізму оптимізації природокористування. Нами установлено, що економічні важелі є значно ефективнішими ніж адміністративні методи регулювання природокористуванням.
Головним економічним важелем, спроможним перетворити нераціональне природокористування на раціональне, слід вважати не спорадичні штрафи, а постійну обов’язкову плату за природні ресурси та пошкодження навколишнього середовища. Ця плата повинна бути достатньо високою, щоб економічно змушувати підприємства впроваджувати у виробництво ресурсозбережні, мало- та безвідхідні технології, ефективні очисні споруди, пристрої тощо.