- •[До змісту] [Попереднє] [Наступне]
- •Сучасний економіко-екологічний стан охорони і збереження навколишнього середовища діючими підприємствами
- •1.1. Оцінка сучасного стану навколишнього природного середовища на підприємствах та в містах України
- •1.2. Вплив зміни клімату на населення України, флору і фауну та діяльність підприємств
- •1.3. Вплив теплоенергетики на природне середовище
- •Питомі викиди шкідливих продуктів згоряння при факельному спалюванні органічних палив в енергетичних котлах
- •Р ис. 1.1. Система координат, що демонструє гаусів розподіл шкідливих викидів у атмосфері під факелом труби на тес
- •Р ис. 1.2. Зміна кислотності опадів в Криму
- •Динаміка шкідливих викидів в атмосферу Приазов’я тепловими електростанціями та кількість виробленої ними електроенергії
- •Р ис. 1.3. Залежність викидів в атмосферу забруднюючих речовин від кількості виробленої енергії тепловими електростанціями
- •Динаміка нагромадження золи у Донецькій і Запорізькій областях, що утворилася у процесі діяльності на тес і котельних, які працюють на твердому паливі, млн тонн
- •1.4. Ефективність використання основних природних ресурсів
- •Р ис. 1.5. Зменшення врожаю хлібних злакових культур від дії вітрової ерозії у Північному Приазов’ї
- •Землі Запорізької області, що зазнають водної ерозії [141]
- •Заболочені землі Запорізької області [141]
- •Динаміка водовикористання і водовідведення використаної води в м. Бердянську за 1990–1995 рр. Та 1997–2000 рр.
- •Динаміка основних статистичних показників водовикористання і водовідведення в Запорізькій області за 1990–2000 рр.*
- •Обсяги викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря в Україні від стаціонарних джерел забруднення за видами економічної діяльності
- •Динаміка зміни, викидів шкідливих речовин в атмосферу по Запорізькій області за період 1990–2000 рр.*
- •Р ис. 1.6. Діаграма визначення викидів шкідливих речовин в атмосферу по Запорізькій області за 1990–2000 рр.
- •Динаміка зміни викидів шкідливих речовин в атмосферу стаціонарними і пересувними джерелами у Запорізькій області в тис. Тонн за рік
- •Кількість підприємств у Зпорізькій області, які мали шкідливі викиди станом на 1 січня 2001 року (одиниць)
- •Лісистість по адміністративним областям в Україні на кінець 2008 року
- •1.5. Економіко-управлінські проблеми формування раціональної охорони навколишнього природного середовища на підприємствах
- •Розгорнутий зміст природоохоронного маркетингу на мікрорівні
- •Робота усiх служб на виробництвах має бути побудована з урахуванням оптимального, рацiонального використання природних ресурсiв I охорони довкілля вiд рiзного виду забруднень.
- •Капіталовкладення на охорону навколишнього середовища та раціональне використання природних ресурсів в Україні за основною спеціалізацією промислового виробництва за 1996–2000 рр. (млн грн)*
- •Капіталовкладення на охорону навколишнього середовища та раціональне використання природних ресурсів адміністративних областей Північного Приазов’я за 1996–2000 рр. (млн грн)
- •2.2. Економічні підвалини охорони і збереження навколишнього природного середовища на підприємствах, завдання, складові та основні напрями ефективної організації
- •2.3. Економіка та управління охороною довкілля в ринкових умовах господарювання
- •2.3.1. Управління охороною довкілля на мікрорівні
- •Р ис. 2.8. Схема контуру управління
- •2.3.2. Економічна оптимізація забруднення навколишнього середовища
- •Р ис. 2.10. Збільшення екологічних витрат при збільшенні виробництва
- •2.4. Теоретико-методологічні та методичні основи визначення якості навколишнього середовища на підприємствах
- •Гранично допустимі концентрації хімічних речовин у ґрунті [149, с. 293]
- •Комплексні гігієнічні показники санітарного стану ґрунту [149, c. 294]
- •Гранично допустимі рівні електромагнітної енергії
- •Гранично допустимі рівні пружності поля для населених місць [149, с. 393, 400]
- •Р ис. 3.1. Графік стрибків імперичної функції розподілу на нормальній кривій
- •Показники випуску продукції і відповідно викидів шкідливих речовин в Україні за 1990–1995 роки
- •Випуск продукції та викиди шкідливих речовин в атмосферу у м. Бердянську з 1990 по 1996 роки
- •Динаміка викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря України в залежності від випуску валового внутрішнього продукту за 2005–2009 рр.
- •Динаміка викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря Полтавщини в залежності від випуску валового внутрішнього продукту за 2000–2009 рр.
- •Кількість забруднюючих речовин, викинутих на територію площі 1 км2 в Полтавській області і в Україні
- •Показники витрат свіжої питної води та валовий внутрішній випуск продукції в Україні за період 1990–2000 рр.
- •Р ис. 3.3. Діаграма забору і скиду свіжої води в Україні р ис. 3.4. Діаграма стовпчикова забору і скиду свіжої води в Україні
- •Валовий випуск продукції (ввп) у Запорізькій області, використання свіжої води та її скиди за 1990–2000 рр.*
- •Водовикористання свіжої води у м. Бердянську за 1990–2000 рр.
- •Динаміка викидів шкідливих речовин в атмосферу м. Бердянська за період 1990–2000 рр. Тис. Тонн
- •Динаміка використання свіжої води у Полтавській області, млн м3*
- •Р ис. 3.6. Діаграма вирубки лісу в Україні
- •3.2. Впровадження бухгалтерського екологічного обліку на діючих підприємствах України
- •3.3. Удосконалення стандартизації і нормування охорони навколишнього природного середовища на підприємствах
- •3.4. Формування системи (комплексу) економіко-управлінських важелів регулювання для використання природних ресурсів на підприємствах
- •Р ис. 3.8. Логічна послідовність операційних блоків для управління водними ресурсами використовувати повторно або чим-небудь її замінити
- •3.5. Методика розрахунку економічної ефективності використання вторинних енергоресурсів [128]
- •3.6. Система організаційних, економічних, інженерно-технічних, соціальних та морально-психологічних заходів формування раціональної моделі охорони навколишнього середовища на мікрорівні
- •Р ис. 4.1. Зміст і взаємозв’язок стратегічного і маркетингового планування природоохоронної діяльності на підприємствах
- •4.2. Створення моделі науково обґрунтованої плати за використання природних ресурсів, забруднення навколишнього середовища та погіршення якості його компонентів
- •Р ис. 4.3. Район розміщення нового промислового об’єкта
- •Вилови риби та скиди забруднених стічних вод у поверхневі водойми України [143, c. 38–52]
- •Фінансування геологорозвідувальних робіт в Україні в 1995–1999 рр. [136, c. 33]
- •Оцінка частки відрахувань за геологорозвідувальні роботи у вартості мінеральної продукції* [136]
- •4.3. Організація і впровадження ефективного стимулювання, кредитування та страхування заходів по охороні навколишнього природного середовища на підприємствах
- •Зменшення викидів, тис. Т/рік
- •Зміна прибутку в результаті використання інвестиційного податкового кредиту, тис. Грн [238]
- •4.4. Екологічний податок в Україні [171]
- •Ставки податку за викиди в атмосферне повітря окремих забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення
- •Ставки податку за викиди в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення забруднюючих речовин (сполук), які не увійшли до табл. 1 та на які встановлено клас небезпечності
- •Ставки податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива
- •Ставки податку за скиди окремих забруднюючих речовин у водні об’єкти
- •Ставки податку за скиди у водні об’єкти забруднюючих речовин, на які встановлено гранично допустиму концентрацію або орієнтовнобезпечний рівень впливу
- •Ставки податку за розміщення відходів, які встановлюються залежно від класу небезпеки та рівня небезпечності відходів
- •Коефіцієнт до ставок податку, який встановлюється залежно від місця (зони) розміщення відходів у навколишньому природному середовищі
- •Коригуючий коефіцієнт, який встановлюється для експлуатуючих організацій ядерних установок (атомних електростанцій) залежно від активності радіоактивних відходів
- •Ставки податку за тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк
- •У статті 250 Податкового Кодексу України наведено порядок подання податкової звітності та сплати податку.
- •4.5. Врахування інфляції у системі природокористування
- •4.6. Визначення величини збитків заподіяних рибному господарству
- •Коефіцієнти по кормовій базі [131]
- •Приклад розрахунку збитків, заподіяних рибному господарству
- •Середні біологічні показники з основних промислових видів риб для приведеного розрахунку
- •Коефіцієнти по кормовій базі [131]
- •5.2. Методика визначення економічної та екологічної ефективності охорони навколишнього природного середовища на підприємствах
- •5.2.1. Економіко-екологічна ефективність здійснення природоохоронних заходів з усунення збитків
- •Р ис. 5.2. Економіко-екологічна ефективність на металургійних підприємствах України
- •5.2.2. Економічний ефект у сільському господарстві
- •5.2.3. Економіка природоохоронного устаткування на діючих підприємствах з різною формою власності
- •Питомі енерговитрати ресурсів на 1 000 м3 газу
- •Калькуляція собівартості очистки газу
- •5.3. Екологічна безпека харчування працюючого населення в Україні
- •5.4. Основні напрями і шляхи підвищення економічної та екологічної ефективності охорони навколишнього природного середовища на підприємствах
- •Головними напрямами захисту і оздоровлення навколишнього середовища на підприємствах має стати екологізація виробництва, формування біосферосумісної матеріально-технічної бази.
- •Висновки
- •5.2. Методика визначення економічної та екологічної ефективності охорони навколишнього природного середовища на підприємствах
- •5.2.1. Економіко-екологічна ефективність здійснення природоохоронних заходів з усунення збитків
- •Р ис. 5.2. Економіко-екологічна ефективність на металургійних підприємствах України
- •5.2.2. Економічний ефект у сільському господарстві
- •5.2.3. Економіка природоохоронного устаткування на діючих підприємствах з різною формою власності
- •Питомі енерговитрати ресурсів на 1 000 м3 газу
- •Калькуляція собівартості очистки газу
- •5.3. Екологічна безпека харчування працюючого населення в Україні
- •5.4. Основні напрями і шляхи підвищення економічної та екологічної ефективності охорони навколишнього природного середовища на підприємствах
- •Головними напрямами захисту і оздоровлення навколишнього середовища на підприємствах має стати екологізація виробництва, формування біосферосумісної матеріально-технічної бази.
- •Висновки
- •[До змісту] [Попереднє] [Наступне] [До змісту] [Попереднє] список використаних джерел
- •[До змісту] [Попереднє]
[До змісту] [Попереднє] [Наступне]
РОЗДІЛ І
Сучасний економіко-екологічний стан охорони і збереження навколишнього середовища діючими підприємствами
1.1. Оцінка сучасного стану навколишнього природного середовища на підприємствах та в містах України
Кожне промислове державне або приватне підприємство істотно впливає на навколишню природу. В основному в атмосферу поступають газоподібні речовини, які належить роздивлятись як продукти обміну між виробництвом і повітряним басейном. Більшою чи меншою мірою такий обмін характерний для будь-якого промислового виробництва.
Як повідомляла Бердянська місцева газета «Азовский вестник» 12 вересня 2008 року (№ 33 (923)) центральна Українська геофізична обсерваторія Міністерства надзвичайних ситуацій оприлюднила дані щодо рівня забруднення атмосфери міст України. Найбільше забрудненими визначені: Макіївка, Дніпродзержинськ, Одеса, Горлівка. За даними МНС, повітря в цих населених пунктах містить найбільшу кількість шкідливих речовин.
Найбільше проблем з екологією на території Донбасу. У подальшому «брудного» переліку «брудного» рейтингу мають міста Дніпропетровської, Запорізької і Луганської областей і навіть Криму.
Якість повітря у самому Києві, за даними експертів, вище середнього, що є у державі.
У списку екологічно неблагонадійних міст столиця України зайняла місце у третьому десятку. Лідерство найбільш забруднених міст України належить Макіївці (місто сателіт Донецька) у рейтингу найбільш неблагополучних міст.
Спеціалісти обсерваторії МНСМ пояснюють це з підвищенням рівня бензопирену – речовини першого класу небезпеки. Його в атмосферному повітрі міста Макіївка у 4,6 рази більше допустимого рівня. На нашу думку, високий показник забруднення у першу чергу спровоковано великою кількістю промислових підприємств. Тут діють один металургійний, два коксохімічних, один труболиварний заводи. Крім цього, величезну шкоду екології наносить вугільна галузь, у першу чергу шахти, які повністю так і не були закриті. Добре відомо, що біля шахт розташовані терикони. Деякі з них димлять.
В Одесі рівень забруднення атмосфери пов’язаний з великою кількістю автомобілів.
Відповідно експертної оцінки ООН, на сьогоднішній день найбільш екологічно неблагополучними містами світу вважаються Маріуполь і Кривий Ріг – металургійні центри України.
За нашими дослідженнями і дослідженнями фахівців з екології підприємства чорної металургії, вугільної промисловості і теплові електростанції є основними забруднювачами атмосферного повітря у регіонах Донбасу. На них припадає майже 83 % усіх шкідливих речовин, які потрапляють в атмосферу.
Маріуполь утворив у 2008 році 359,3 тис. тонн викидів за рік – 20,3 % загальних викидів у Донецькій області. Групу «лідерів» формують: Донецьк, який викинув у 2008 році 101,7 тис. тонн, Курахове – 162,8 тис. тонн, Дебальцеве – 114,9тис. тонн, Єнакієве – 74,6 тис. тонн, Київ – 275,2 тис. тонн. В цілому Донецька область викинула в атмосферу 1 767,2 тис. тонн забруднюючих речовин, Дніпропетровська область викинула 1 324,7 тис. тонн, Запорізька область – 331,7 тис. тонн.
Мешканці промислових центрів дихають не тільки пилом і важкими металами, але і фенолом, фтористим воднем, бензопиреном, диоксидом азоту та іншими хімічними з’єднаннями.
У Донецькій області, площа якої становить 4,4 % території України, зосереджена п’ята частина промисловості держави.
У Києві є райони, де рівень забруднення атмосферного повітря постійно високий. Серед них – район Бессарабської і Московської площ, район станції метро «Шулявська», «Тараса Шевченка», а також проспект «Перемоги».
Забруднення навколишнього середовища промисловими викидами позначається і на урожайності сільськогосподарських культур та продуктивності тварин. Перевищення норм граничних концентрацій скажімо на відстані 2–3 км від заводу чи фабрики веде до зниження врожаю трав на 20–30 %, жита – на 15, пшениці – на 15–20, ячменю – на 25, вівса – на 30, картоплі – на 45–50, буряку – на 20. Велика кількість сірки в рослинних кормах призводить до зниження надоїв на 10–15 % [5, с. 5–20].
Забруднення навколишньої природи відбувається під інтенсивною дією цілого ряду чинників. Тому збиток належить розглядати в декількох аспектах: економічному, моральному, соціальному, юридичному і т. ін.
Економічний збиток – це вираз в ціновій формі збитків які нанесені народному господарству забрудненням довкілля або додаткові витрати на компенсацію згублень. Визначення і прогнозування величини економічного збитку від забруднення надає можливості отримати своєчасні матеріали для розробки довгострокової стратегії і тактики охорони навколишнього природного середовища. При цьому дуже важливо розраховувати збиток з необхідним ступенем вірогідності. З практичного досвіду відомо, що цього можна досягати при допомозі засобів відповідної звітності та наявного інформаційного забезпечення.
Яка ж ситуація на сьогодні?
Необхідну інформацію про стан навколишньої природи на підприємствах можна одержати з документації первинного обліку на підприємствах з типових форм: ПОД-1 «Журнал обліку стаціонарних джерел забруднення і їх характеристик», ПОД-2 «Журнал обліку виконання заходів по охороні атмосферного повітря» і ПОД-3 «Журнал обліку роботи газоочисних і пилоуловлюючих установок», затверджених наказом ЦСУ СРСР від 09.06.81 р. № 329, за узгодженням з Держкомгідрометом СРСР за допомогою яких складається статистичний звіт з охорони атмосферного повітря по формі 2-тп (повітря) [99].
Для оцінки стану водоохоронної діяльності на підприємствах можна скористатися формою статистичного звіту за № 2-тп (водгосп). В цій формі вказується сумарна маса скинутих зі стічними водами забруднюючих речовин за місяць і в цілому за рік. Урахування скинутих стічних вод ведеться за трьома категоріями: нормативно-чисті стічні води, скиди яких допускається без очищення; нормативно-очищені стічні води, скиди яких після очистки не порушують норм якості води у водному об’єкті; забруднені стічні води, скиди яких викликають забруднення водного об’єкту.
При визначені стану атмосферного повітря від його забруднення порівнюють викиди забруднень, зведених у форму 2-тп (повітря) окремо по кожній шкідливій речовині з нормативами гранично допустимих викидів (ГДВ) і нормативами тимчасово узгоджених викидів (ТУВ). При перевищенні нормативу ГДВ з тієї чи іншої речовини включаються до плану заходів щодо зменшення викидів до атмосфери з метою досягнення гранично допустимих концентрацій або до повного знешкодження викидів стосовно кожної шкідливої речовини.
Аналогічно оцінюють стан забруднення водних об’єктів порівнюючи звітну інформацію з нормативами гранично допустимого скиду (ГДС) та гранично допустимих концентрацій у стічних водах які скидаються підприємствами у водойми. При перевищенні шкідливих речовин у воді, що поступає від підприємств до водойм, конче необхідні терміново розроблені заходи щодо зменшенню або знешкодженню шкідливих скидів, що поступають у водоймища.
Екологічна оцінка матеріального виробництва ґрунтується на таких поняттях, як критерій і показники оцінки. Критерій екологічної оцінки безвідхідного виробництва має відбивати узагальнююче формулювання кінцевої мети природоохоронної діяльності в матеріальній сфері. В абсолютно екологізованому виробництві практично уся сировина, яка йде на переробку, перетворюється в готовий продукт. Тому, основу оцінки стану навколишнього природного середовища становить продукція, яка випущена практично без відходів, або з дуже малими відходами.
Рівень (коефіцієнт) екологічності виробництва (кінцева мета природоохоронної діяльності) має дорівнювати одиниці або близької до неї величини. Чим більше випущено продукції без значних відходів, тим вище буде рівень екологічності матеріального виробництва. Критерій екологічної оцінки матеріального виробництва – основа побудови системи показників, що характеризуватимуть процес екологізації.
Належить виділити і натуральні показники та показники вартості екологічної оцінки матеріального виробництва. Натуральні показники виокремлюються у дві групи: показники чистоти довкілля в цілому і показники екологічності технологічних процесів. Як уже відзначалось, основою для визначення показників чистоти (якості) навколишнього природного середовища виступає норматив: гранично допустимої концентрації шкідливих речовин (ГДК). Нам уже відомо, що відрізняються ГДК як для атмосферного повітря так і води. Для атмосфери граничною є така концентрація шкідливих речовин, яка під час дії на протязі значного часу не має істотного негативного впливу на організм людини і функціонування екологічних систем. Для санітарної оцінки стану атмосферного повітря використовують максимально разові і середньодобові ГДК. Максимально разова ГДК установлюється для попередження рефлекторних реакцій у людини (відчуття запаху, зміна біоелектричної активності головного мозку, світового відчування та інше), а середньодобова – з метою попередження загальнотоксичного, канцерогенного, мутагенного і іншого впливу. Максимально разова ГДК визначається в процесі спостережень над людьми, котрі короткочасно (5–20 хв) вдихають повітря з малими концентраціями вивчаємої речовини. Щоб установити середньодобове значення ГДК атмосферних забруднень проводять токсикологічний експеримент на тваринах. Аналогічні вимоги установлюють до складу нормативів шкідливих речовин щодо води. Що ж стосується до підприємства, то тут діє така вимога: якщо присутність тієї або іншої шкідливої речовина на території підприємства не перевищує гранично допустимої концентрації, то це свідчить про більш-менш чисте природне середовище. Однак у повітрі і водному басейні, як правило, знаходиться не одна, а декілька шкідливих речовин. Причому багатьом з них (сірчаний газ, двоокис азоту, сірчистий газ і сірководень) притаманний ефект сінергізму. Сумарний показник концентрації токсичних речовин на підприємстві не повинен перевищувати одиниці при розрахунках відповідно формулі (2.7), що наводиться в підрозділі 2.1.
Гігієнічні нормативи – ГДК і ГДВ є важливими критеріями оцінки стану довкілля на підприємствах і вказують на екологічну чистоту підприємств матеріального виробництва з різною формою власності.
Цінним показником екологічності технологічних процесів є коефіцієнт ефективності використання природної сировини ( ), що розраховується як відношення загальною вагою виготовленої товарної продукції ( ) і вагою сировини ( ) затраченої на її виготовлення [146, с. 123]:
(1.1)
Як показники екологічності можна використовувати й інші, наприклад, питома вага відходів у величині вихідної природної сировини. Логіка їх будування ідентична методиці визначення природної сировини. Поряд з натуральними показниками екологічної оцінки виникає об’єктивна необхідність у застосуванні і показників вартості. Це зумовлено тим, що діяльність підприємств оцінюється у вартості, а тому свій вплив на результати виробництва показники екологічної оцінки будуть в змозі найбільш достатньо проявити лише тоді, коли будуть представлені вартістю.
Показником вартості для визначення екологічної оцінки матеріального виробництва здатний бути коефіцієнт рівня безвідходного виробництва ( ), який можна виразити формулою:
(1.2)
де Пб.в. – продукція безвідходного виробництва, грн;
Пв.п. – валова продукція сучасного виробництва, грн.
Продукція безвідходного виробництва визначається за формулою:
(1.3)
де Чп.с. – чиста продукція сучасного виробництва, грн;
Мб.в. – матеріальні витрати безвідходного виробництва, грн.
Матеріальні витрати безвідходного виробництва будуть дорівнювати:
(1.4)
де Вг.п. – маса готової продукції, т;
Пс.з. – середньозважена ціна одиниці ваги матеріальних ресурсів, грн.
Вказаний коефіцієнт дає загальне уявлення про екологічність технології, однак він не враховує порівняну шкідливість різних речовин (відходів), що впливають на навколишнє середовище. В зв’язку з цим необхідно дати екологічну оцінку утилізованим відходам, на основі чого можна буде одержати інтегральний показник екологічності виробництва, для чого відходи, які утворюються внаслідок функціонування виробництва слід поділяти на екологічно не шкідливі (як правило, тверді) і екологічно шкідливі (як правило, рідинні і газообразні). Таке групування відходів за їх шкідливістю деякою мірою умовне, однак воно дає змогу продемонструвати принципіальну схему побудови екологічної оцінки неутилізованих речовин, де належить враховувати вартість і нормативний коефіцієнт ефективності їх використання, диференційований з урахуванням ступеню негативного впливу неутилізованих відходів на навколишнє середовище.
Вартість неутилізованих відходів (Сн.в.) визначається вартістю (ціною) першопочаткової сировини. Залежно від ступеню впливу відходів на довкілля змінюється і величина нормативного коефіцієнту ефективності середовищезахисних інвестицій (Ен). Її інтервал може змінюватись. За даними спеціальної літератури, він варіює в межах 0,02–0,14 (цей рівень відповідає народногосподарському коефіцієнту ефективності, коли відходи екологічно не є шкідливі і доцільність їх використання визначається потребою в додатковому джерелі природної сировини).
Екологічна оцінка неутилізованих відходів (Ен.в.) дає змогу зпрогнозувати величину капітальних вкладень (інвестицій), необхідних для їх використання у виробництві. Її можна визначати за формулою
(1.5)
де n – види неутилізованих відходів по шкідливості.
Знаючи екологічну оцінку неутилізованих відходів, можна визначити і коефіцієнт екологічності матеріального виробництва за формулою:
(1.6)
де С – вартість сировини, грн;
Єн.г. – галузевий норматив ефективності капітальних вкладень.
Розрахунок коефіцієнта екологічності виробництва необхідний для оцінки і порівнянь в часі результативної природоохоронної діяльності виробництв з різною формою власності, а також одного і того ж заводу (фірми) в часі.
Про економічну доцільність зростання рівня екологічності виробництва говорить наступна нерівність:
(1.7)
де Ев – величина економії витрат, яка пов’язана з еквівалентною заміною одиниці кондиційної сировини вторинним ресурсом (або більш повним використанням початкової сировини);
Со – вартість утворених відходів, що негативно впливають на природне середовище при сучасній технології переробки одиниці початкової сировини, грн;
Ен.е. – нормативний коефіцієнт екологічної ефективності, диференційований в залежності від шкідливості речовини;
ПД – витрати, які пов’язані з приростом продукції з відходів, що еквівалентний по споживчим властивостям одиниці кондиційної сировини, грн.
Вираз являє собою нормативну величину ефекту капітальних вкладень (призначених для утилізації екологічно шкідливих речовин, утворених в результаті переробки одиниці початкової сировини в готову продукцію), тобто екологічний ефект. Нерівність свідчить про те, що з економічної точки зору ріст екологічності матеріального виробництва буде виправданий лише тоді, коли витрати на приріст продукції не будуть перевищувати суму економічного і екологічного ефекту заміни початкової природної сировини вторинними ресурсами. Економічна доцільність зростання екологічності виробництва знаходить свій конкретний вираз у показниках народногосподарській і комерційної ефективності використання відходів на підприємствах з різною формою власності.