5.2.2. Економічний ефект у сільському господарстві

Загальний ефект від підвищення продуктивності сільськогос­подарських угідь (або від запобігання її зниження) визначають за різницею в економічній оцінці цих угідь до і після проведення природоохоронних заходів [183]:

(5.59)

де Q₂, Q₁ – річна економічна сільськогосподарських угідь до і після здійснення заходів, грн/га;

S – площа, на яку поширюється дія природоохоронних заходів, га.

При відсутності економічної оцінки землі загальний ефект від підвищення продуктивності земель чи запобігання її зни­женню визначається за середньорічним приростом чистої продукції:

(5.60)

де r₂, r₁ – середньорічний розмір чистої продукції одержаної з одиниці площі до і після проведення заходів, грн/га.

Госпрозрахунковий ефект від підвищення продуктивності сільськогосподарських угідь визначають за середньорічним приростом прибутку (при зміні собівартості продукції у земле­користувачів після проведення природоохоронних заходів):

(5.61)

де П₁, П₂ – середньорічна продукція з площі, на якій прово­дяться природоохоронні заходи, відповідно до і після їх проведення в одиницях продукції;

Ц – ціна одиниці продукції, грн;

С₁, С₂ – собівартість одиниці продукції відповідно до і після проведення природоохоронних заходів, грн.

Економічний ефект прогресивної технології можна визна­чити за формулою:

(5.62)

де С_с і С_н – собівартість одиниці продукції або прямі витрати на її виробництво відповідно до і після впровадження нової технології, грн;

К_с і К_н – сума виробничих фондів (грн на одиницю про­дукції) відповідно до і після впровадження нової технології;

А_рік – виробництво валової продукції у натуральних одиницях після впровадження нової технології.

При визначенні економічного ефекту від застосування хіміч­них засобів у землеробстві треба враховувати збитки, яких вони завдають природі і витрати добрив внаслідок неправильного їх зберігання. Так, через нестачу складових приміщень втрати мінеральних добрив досягають 10 % від загальної їх кількості.

Крім того, проблематичним є раціональне їх внесення. Тому використання коштів не тільки на виробництво добрив, а й на раціональне їх використання, правильне зберігання буде більш екологічним і економічним.

Ефективність виробництва у сільському господарстві можна визначити за формулою [170]:

(5.63)

де Е₁ – ефект одержаний від основного виробництва, грн;

Е₂ – ефект від природоохоронних заходів на підприємстві, яке здійснило витрати на їх проведення, грн;

Е₃ – ефект від природоохоронних заходів, одержаний у рослинництві, грн;

ФО, ФО_пр – фондоозброєність основного і природоохо­ронного призначення;

ФВ, ФВ_пр – фондовіддача основного і природоохоронного виробництва;

Т_екс, Т_екс.пр – строк експлуатації основних фондів основного і природоохоронного призначення;

Е_в – ефект від використання відходів;

С, С_пр – поточні витрати на основне виробництво і природоохоронні заходи;

К, К_пр – капіталовкладення на основне виробництво і природоохоронні заходи, грн;

ПС – грошова оцінка природного середовища, грн;

У_н – збитки яких не можна повернути на даному етапі;

Е_н, Е_пр – нормативні коефіцієнти ефективності відповідно по виробництву і по природоохоронних заходах.

Основою раціонального землекористування в засушливих районах є зрошення, а в перезволожених – осушення земель. Строк їх окупності коливається від 6 до 10 років.

Загальна економічна ефективність меліорації:

(5.64)

де П – вартість додаткової продукції, одержаної внаслідок проведення меліорації, грн;

С – собівартість тієї ж продукції, грн;

К – капіталовкладення на проведення меліоративних заходів, тис. грн.

Однак ці заходи можуть бути впроваджені тільки в тому разі, якщо темпи і масштаби меліоративних робіт дістали позитивну комплексну екологічну оцінку.

Строк окупності витрат на меліорацію обчислюють за формулою:

(5.65)

де Т – строк окупності на меліорацію, роки;

К – капіталовкладення на меліорацію, грн;

П – вартість додаткової продукції, одержаної внаслідок проведення меліорації, грн;

С – собівартість сільськогосподарської продукції, грн.

Економічну ефективність усіх землеохоронних заходів, на проведення яких потрібні капіталовкладення, визначають як ефективність меліорації, а тих, на які капіталовкладення не потрібні, – як ефективність біологічної меліорації.

Загальна економічна ефективність біологічної меліорації:

(5.66)

де  – комплексна продукція сільськогосподарського вироб­ництва з біологічною меліорацією;

П_к – та ж продукція, вирощена без біологічної меліорації;

С – собівартість заходів щодо біологічної меліорації, грн.

Абсолютна (загальна) ефективність комплексу заходів може бути визначена формулою:

(5.67)

де Р – економічний результат, грн;

С – експлуатаційні витрати, грн;

К – капіталовкладення в комплекс заходів, грн.

(5.68)

де В – витрати на здійснення природоохоронних заходів, грн;

Д – річний приріст доходу від покращання виробничих результатів внаслідок проведення природозахисних заходів, грн.

Річний приріст доходу (Д ) від покращання виробничих результатів внаслідок проведення приророзахисних заходів визначається за формулою [32]:

(5.69)

де q_i – кількість товарної продукції і-го виду (якості), що отримують до здійснення заходу;

q_j – теж само тільки після здійснення заходу;

z_j,і – оцінення одиниці і-ї або j-ї продукції, грн.

У лісівництві вартість штучного лісовідновлення істотно залежить від застосовуваних технічних прийомів і засобів механізації. При цьому слід керуватися не лише показниками собівартості, але й даними приживаності та росту сіянців. Нову технологію можна застосовувати, якщо вона не призводить до зниження лісівницької ефективності культур. Порівнювальна ефективність різних технологічних схем створення культур [183, с. 247]:

(5.70)

де С₁, С₂ – собівартість 1 га культур відповідно за старою і новою технологією, грн;

В_р – річний обсяг робіт.

Для найкращого розміщення захисних смуг, визначення отриманого проценту захисних насаджень вибору їх опти­мальної ширини, складу і конструкції обчислюють коефіцієнт порівняльної економічної ефективності (Е_пор) і строк окупності (Т ) [183, с. 248]:

(5.71)

де В₁ і В₂ – витрати на створення захисних насаджень по варіантах, грн;

О₁, О₂ – щорічний обсяг сумарного ефекту по варіантах, грн.

Варіант вважається ефективним, якщо він найефективніший, а розрахунковий коефіцієнт або дорівнює нормальному, або більший за нього.

Якщо порівнюється багато економічних варіантів, то вибір кращого з них здійснюють за максимумом приведеного сумарного ефекту:

(5.72)

де О_і – середньорічний обсяг сумарного ефекту по варіантах, грн;

В₁ – витрати на утримання захисних лісових насаджень по кожному варіанту, грн;

Е_н – нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень (не нижчий за 0,12).

Загальну економічну ефективність природоохоронних витрат визначають відношенням річного обсягу повного економічного ефекту до приведених витрат, які зумовили цей ефект (тобто експлуатаційні витрати і капітальні вкладення приведені до однакового вимірника згідно з нормативною ефективністю) [183, с. 294]:

(5.73)

де E_ij – повний економічний ефект і-го виду витрат ( ) від запобігання збиткам (зменшенню) на j-му об’єкті ( ), який розміщений у зоні з поліпшеним станом навколишнього середовища;

В – приведені витрати, грн.

Загальноекономічний результат полягає у зменшені негатив­ного впливу на навколишнє середовище і поліпшення його стану. Він виявляється у зниженні обсягу забруднення (концент­рації шкідливих речовин у середовищі, рівня шуму, радіації тощо), збільшенні кількості і поліпшенні якості придатних для використання земельних, лісових, водних ресурсів.

Загальний соціально-економічний результат полягає у під­вищенні рівня життя населення України, ефективності сус­пільного виробництва та збільшення національного багатства країни і визначається конкурентними соціальними і еконо­мічними результатами.

В США вважається, що на практиці економічний ефект від застосування заходів для захисту довкілля зростає поступово, а величина такого виграшу має бути розрахована за формулою [98]:

(5.74)

де B_n – грошовий еквівалент виграшу, що очікується у поточ­ному році ( ) і в наступні роки аж до N років;

r – відповідна враховуюча ставка, дол. США.

Зазначимо, що вживання слова «виграш» у США відносять до розуміння того, що суспільство отримує для зменшення забруднення довкілля, а розуміння «витрати» – це ті витрати, які несуть володарі підприємств, що мають джерела забруднень навколишнього природного середовища, застосовуючи пригноб­лення шкідливих речовин, які поступають до природного середовища.

У подальшому такий розрахунок має бути виконано для кожного географічного району і узагальнено для оцінки еконо­мічного ефекту у масштабах міста або регіону у відповідності з рівнянням:

(5.75)

де В – прогнозуємий виграш, дол.;

 – зміна концентрації даної шкідливої речовини, що викидається в атмосферу або речовини, яка підвищує шкідли­вий вплив (наприклад, вуглеводень для озону), або ж групи шкідливих речовин (наприклад, узагальнений індекс шкідли­вості для групи речовин);

Р – об’єм впливу при забрудненні довкілля (наприклад, чисельність населення, площа плантації сої);

Е – нормалізуюча ефект функція (наприклад, загублених робочих днів на одну людину за рік на одиницю зміни концентрації );

М – коефіцієнт переведення в грошові одиниці (долари за загублений робочий день).

Зазначимо, що Е при лінійній моделі не залежить від абсолютної величини ; у загальному вираженні

Рівняння (5.68) може бути деталізовано для різних забруд­нюючих речовин (індекс і ), для різних ефектів (індекс j ) і для населення яке мешкає у кожному географічному регіону (індекс k).

Витрати, що пов’язані з виграшем за той же самий період визначають за формулою [98]:

(5.76)

де С_n – загальні витрати, що будуть витрачені у тому ж самому періоді, дол. США;

r – відповідна враховуюча ставка, дол. США.

За Со позначають величину початкових капіталовкладень в доларах США.

Із рівнянь (5.74) і (5.76) буде витікати те, що обидві величини (витрати та виграш будуть зростати до тієї міри, доки стандарти якості довкілля (які ще треба розробити на Україні) будуть мати більш жорсткіші вимоги, а час для їх досягнення має бути скорочуватись. Це можна показати кривими які показані на графіках (рис. 5.3):

Виходячи із принципу економічної ефективності для стан­дарту якості атмосферного повітря мала б бути вибрана точка А, де граничне зближення економічного ефекту дорівнює гранич­ному збільшенню витрат, тобто точка, де різниця «виграші – витрати» (В-С) буде максимальною. На практиці криві, що показано на цьому рисунку (особливо крива економічного ефекту) найкращим чином можна охарактеризувати широкою смугою значень, що віддзеркалюють деяку невизначеність, яка присутня реальним умовам.

Зменшення викидів в атмосферу, %

Рис. 5.3. Витрати в порівнянні з економічним ефектом пригнічення забруднення

Таким чином, чи встановлювати граничну величину ΔС/ΔВ = 1 або вибирати ситуацію, коли С = В (точка А′ рис. 5.3), або просто використовувати оцінку величини С і В для гарантії припущення чистоти атмосферного повітря – винятково питання політики охорони повітряного басейну.

Тому у широкому розумінні незалежно від того, чи будуть фактори, які входять до рівнянь (5.74) і (5.76) точно будуть визначеними або грубо оціненими по порядку величин, відно­шення С/В дає ту корисну базу, на основі якої має розвиватись політика в області охорони природного середовища і яка у по­дальшому може служити керівним принципом для необхідного покращання даних і методів.

Аналізуючи цей матеріал, треба у подальшому визначитись в якій мірі можна буде трансформувати рівняння (5.74) і (5.76), щоб дати кількісні величини, які мають бути використаними особами, що приймають відповідне рішення. Рівняння (5.75) об’єднує всі необхідні компоненти для проведення відповідного розрахунку.