4.5. Врахування інфляції у системі природокористування

Економічний збиток від забруднення навколишнього природ­ного середовища з першою складовою витрат підприємства на природоохоронну діяльність. Другою складовою стають поточні витрати на природоохоронну діяльність підприємства, які зале­жать від рівня негативного впливу шкідливих речовин техно­логічних процесів на підприємстві на навколишнє середовище.

Таким чином, загальні витрати підприємства на охорону нав­колишнього природного середовища складаються із поточних витрат на природоохоронну діяльність і екологічного збитку.

Вітчизняна продукція здебільшого має високу собівартість. Зниження собівартості продукції може бути досягнуто за умови підвищення ефективн6ості природоохоронних заходів.

Економічний збиток розраховують, виходячи із обсягів вики­дів або скидів шкідливих речовин у навколишнє середовище. Наслідки від забруднення природних компонентів шкідливими речовинами мають широкий спектр – від погіршення здоров’я людей через забруднене повітря, води до збитків від пришвид­шеного зношення основних фондів (корозія), зниження продук­тивності сільськогосподарських угідь та ін.

Економіко-екологічний збиток від забруднення, що зав­дається земельним ресурсам у сільському господарстві, прояв­ляється у вартісній оцінці якісного погіршення їх стану в ре­зультаті деградації земель, витратах на відновлення родючості і вартості недоотриманої продукції від зниження продуктивності ґрунтів. Вартісна оцінка недоотриманої продукції через забруд­нення земельних ресурсів та зниження продуктивності ґрунту на одиниці площі можна записати у такому вигляді:

(4.35)

де  – вартісна оцінка зниження продуктивності ґрунту, грн/га;

– величина втрат врожаю;

і – сільськогосподарські культури від зниження продуктив­ності землі через зменшення гумусу у ґрунті, т/га;

Ц_і – ціна реалізації і-го виду сільськогосподарської продукції, грн/т;

– сумарна оцінка зниження продуктивності ґрунту на всій площині визначеного поля, тис. грн.

Але при визначенні вартісної оцінки недоотриманої продук­ції через забруднення земельних ресурсів відсутня індексація цієї оцінки за виникнення і утримання інфляційних процесів. Зазначимо, що коли підвищена інфляція поєднуватиметься із тривалим зменшенням платоспроможного попиту, це перешко­джатиме подоланню кризових явищ в економіці України. Як повідомляється у пресі України вітчизняні бізнес-кола очікували інфляцію в 2010 р. на рівні 15,1 %. Окремі економісти прогно­зували інфляцію навіть з вищим показником, адже на 2010 р. припадав значний тягар обслуговування зовнішнього боргу. Отже, коригування вартісної оцінки недоотриманої продукції через забруднення навколишнього природного середовища є нагальною необхідністю економістів країни для реального відображення стану економіки у зведених даних статистики країни. Контроль за зміною цін використання природних ресур­сів у виробничих процесах і визначення збитку навколишньому середовищу має здійснюватись за допомогою індексів цін. Існує два основних індекси цін:

• індивідуальний (і_р), який характеризує відносну зміну ціни звітного періоду стосовно базового періоду;

• зведений (агрегатний) індекс цін (І_р).

Саме зведений індекс використовується для характеристики інфляції.

або

(4.36)

де – проіндексована вартісна оцінка зниження продуктив­ності ґрунту від забруднення, грн;

– сумарна оцінка зниження продуктивності ґрунту на всій площі визначеного поля, тис. грн;

І – індекс споживчих цін (індекс інфляції) відносно продукції недоотриманої через шкідливий вплив забруднення території, %.

Платники збору за забруднення навколишнього природного середовища проводять індексацію його нормативів за формулою:

(4.37)

де Н_і – проіндексований норматив збору в поточному році, грн. за 1 т (1 од.);

Н_n – базовий норматив збору, грн за 1 т (1 од.);

І – індекс споживчих цін (індекс інфляції) за попередній рік, %.

Визначення розміру індексації нормативів збору за викорис­тання водних, лісових ресурсів, та користування надрами визна­чають за формулою:

(4.38)

де Н_і – проіндексований норматив плати (збору) у поточному році, грн за 1 м (1 т, 1 кг, 1 г);

Н_n – норматив плати (збору) у попередньому році, грн за 1 м (1 т, 1 кг, 1 г);

І_ц – індекс цін виробників промислової продукції за поперед­ній рік, %.

Якщо значення І_ц не перевищує 100 %, то індексація в поточному році не проводиться.

Із наведеного аналізу можна зробити висновок про те, що величина суми індексації прямо пов’язана з рівнем інфляції. В українському законодавстві існує 10 %-й поріг інфляції. Якщо зростання цін перевищує цю позначку, то необхідно проводити індексацію (перерахунок). Такий рахунок обов’язків, а отже це також має проводитись і в системі охорони природного сере­довища.

[Вгору] [Вниз]