Р ис. 4.3. Район розміщення нового промислового об’єкта

Перетин цих областей (рис. 4.3) надає найбільш сприятливий район розташування нового промислового об’єкта.

Отже ми маємо математичну модель вартості втрат біосфери в регіоні по забруднюючим компонентам. Згідно з цим, на наш погляд, буде зрозуміло керівникам підприємств і відповідаль­ним особам, за що мають вони платити після здійснення ними виробничих процесів.

В Україні розроблена і затверджена наказом № 38 від 18 травня 1995 року Міністерства охорони навколишнього при­родного середовища та ядерної безпеки методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря [129, с. 20–40]. Ця методика (п. 4.3), поси­лаючись на статтю 35 Закону України «Про охорону атмосфер­ного повітря», зобов’язує підприємства до подвійної плати, тоб­то плату за викиди забруднюючих речовин і за наднормативні викиди в атмосферне повітря. На наш погляд, таке відшко­дування навряд чи буде помітно сприяти ринковій економіці навколишнього середовища.

Наведемо інший приклад збірання плати за забруднення довкілля у м. Бердянську Запорізької області: у місцевій газеті «Південна зоря» за 12 лютого 1999 року, № 26 було надруко­вано звернення комітету з екології міськвиконкому м. Бердян­ська до керівників підприємств, організацій і установ міста, у якому пропонувалось платникам зборів в екологічні фонди за забруднення навколишнього природного середовища терміново виконати перерахунок коштів за 1998 рік, погоджуючи з Держ­управлінням екобезпеки Запорізькій області, а потім подати інформацію до міськвиконкому. Таке узгодження ускладнює механізм розрахунків плати за забруднення навколишнього при­родного середовища. Узгодження має бути, але повинен діяти державний національний стандарт якості атмосферного повітря та постійний моніторинг. Без цього плата за забруднення або стягнення податків (про що мова піде далі) будуть не обґрун­тованими і, більш того, неправдивими.

Плата за рибні ресурси. Ми знаємо, що більшість населення України терпить матеріальні труднощі. Суспільство прагне здобути собі їжу без особливих витрат грошей, а тому виникає попит на рибу, що є цінним дієтичним продуктом. У примор­ських регіонах басейнів Чорного і Азовського морів, водосхо­вищ і річок України, таких як Дніпро, Десна, Сейм, Псьол та інші, утворюються КСП та госпрозрахункові бригади по вилову риби, які здійснюють це за ліцензією на довгостроковий період. Використання організаціями (фірмами) водоймищ з рибними ресурсами має базуватись на економічній ренті.

Рис. 4.4. Економічна рента рибних ресурсів при фіксованій ціні на рибу

Спостерігаючи даний рисунок, бачимо, що попит задано кривою П₁, а економічна рента на кількість риби становить Пр₁, то при зростанні попиту до П₂ економічна рента збільшується до Пр₂. Отже, і при фіксованій ціні монополіста економічна рента збільшується з кількістю виловленої риби, але ж ціна не змінюється, населення менш купує рибу і менш її споживає. Це часто веде до зіпсування цінного продукту (риби) і збитку, що не матиме користі ні для покупців, оскільки більшість населення України не отримує грошей, ні для монополістів, котрі збері­гають ціну незмінною і надто перевищують вартість риби.

Все це ми розглядали тоді, коли рибні ресурси існують в Україні і риба розводиться звичайним шляхом, а на неї немає згубного впливу довкілля від порушення правил охорони навколишнього природного середовища.

Для того, щоб суспільство не завдало збитків рибним ресурсам, необхідна дія законів по збереженню природних ресурсів. У даному випадку корисною є методика розрахунку збитків і їх відшкодування.

Плата за збитки рибному господарству. Згідно із ст. 12 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та ст. 58 Закону України «Про тваринний світ» підприємства, установи, організації та громадяни зобов’язані відшкодувати збитки, заподіяні ними внаслідок забруднення та іншого негативного впливу на природне середовище.

Основними вихідними даними для розрахунку збитків, заподіяних рибному господарству, можуть бути акти, рапорти, повідомлення, службові записки, фотографії, кіно-, відеострічки та інші документи, підготовлені інспекторами органів Мінеко­безпеки України, Мінрибгоспу України або особами, що безпо­середньо спостерігали випадки загибелі риби, забруднення водоймищ та завдання іншої шкоди рибогосподарським водой­мам, прямі підрахунки і виміри, результати контрольних виловів, а також офіційні дані компетентних науково-дослідних організацій про стан рибних ресурсів даного водного об’єкта.

Підрахунок збитків здійснюється на підставі методики розрахунку збитків, заподіяних рибному господарству внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природ­ного середовища [129, c. 6–10].

Спираючись на статистичні дані по Запорізькій області, ми отримали рівняння регресії, за допомогою якого можна визна­чати обсяги виловленої риби залежно від скидів забруднень у водойми, де є рибні ресурси.

(4.22)

де х – кількість скиненої забрудненої води, млн м³;

y – кількість виловленої риби у водоймах Запорізької області, тис. тонн.

Коефіцієнт кореляції

Н ами досліджена (рис. 4.5) лінійна залежність вилову риби в Запорізькій області від скидів забрудненої води у відкриті водоймища, що є на території області.

С кинено води, млн м³

Рис. 4.5. Залежність вилову риби в Запорізькій області від кількості скинутої забрудненої неорганічними речовинами води у водоймища

Нижче (табл. 4.1) приведено динаміку вилову риби у водоймах України залежно від кількості скинутого бруду у відкриті водні басейни.

Таблиця 4.1