Гранично допустимі рівні електромагнітної енергії

Найменування діапазону хвиль	Частота	Гранично допустимий рівень опромінення, В/м
Середні	105–1,5 × 10 6	10
Короткі	6 × 106–3 × 107	4
Ультракороткі	3 × 107–3 × 108	2

Біологічне діяння електромагнітних полів радіочастот впли­ває на нервову і ендокринну системи, репродуктивну функцію, серцево-судинну систему, морфологічний склад крові, обмін речовин.

Гранично допустимі рівні (ГДР) напруги поля для населених місць рекомендуються в табл. 2.6.

Гігієнічні рекомендації базуються на гранично допустимому рівні пружності поля КВ – діапазону.

Таблиця 2.6

Гранично допустимі рівні пружності поля для населених місць [149, с. 393, 400]

Діапазон	ГДР для житлових будов	ГДР для житло­вих приміщень
Середньохвильовий діапазон (СХ) λ – 1 000 до 100 м f – від 300 кГц до 3 МГц	10 В/м	1 В/м
Короткохвильовий діапазон (КХ) λ – 100 до 10 м f – від 3 до 30 МГц	4 В/м	0,4 В/м
Ультракороткохвильовий діапазон (УКХ) λ – 100 до 10 м f = 300 МГц	2В/м	0,2 В/м
Надвисокочастотний (НВЧ). Безперервний режим генерації: λ від 1дм до 1 мм f – від 3ГГц до 30 ГГц	1мк Вт/см2	0,5 мк Вт/см2
Надчастотний (НВЧ) імпульс­ний режим генерації: λ від 1 м до 1 мм	5 мк Вт/см2	2 мк Вт/см2

Тут треба зазначити, що потужні (понад 100кВт) коротко­хвильові радіостанції розміщують за межами населених місць. Крім цього, створюються санітарно-захисні зони. Розміри санітарно-захисних зон мають забезпечувати гранично допусти­мий рівень напруги поля в населених місцях, який установ­люється шляхом розрахунків для кожної конкретної радіостанції і залежить від потужності і кількості передатчиків, рельєфу місцевості тощо.

Для раціонального використання земельних ділянок терито­рію санітарно-захисних зон поділяють на зони суворого і обме­женого режиму використання. На кордоні зони суворого режиму напруга поля не повинна перевищувати 20 В/м. В зоні цього режиму не дозволяється житлове будівництво. На кордоні цієї зони розташування телецентру або ретранслятору напруга поля не повинна перевищувати 5 В/м.

В зоні обмеженого використання напруга поля має бути нижче 5 В/м і на зовнішньому кордоні не повинна перевищувати 2 В/м.

Пружність поля в будівлях може бути знижена за рахунок рішень раціонального планування при застосуванні спеціальних будівельних конструкцій, спроможних поглинати енергію електромагнітних хвиль радіочастот. Площадки для розміщення радіолокаційних станцій залежать від гранично допустимого рівня напруження електромагнітних полів (ЕМП), призначення і потужності об’єкту, діаграми напрямку антени, висоти установ­лення антени над рівнем землі і кутів випромінювання, рельєфу місцевості. Санітарно-захисні зони також складаються із зон суворого режиму і зон обмежень. На кордоні зони суворого режиму щільність потоку енергії електромагнітних хвиль не повинна перевищувати 10 мк Вт/см². На внутрішньому кордоні зони обмеження ЕМП щільність потоку не повинна переви­щувати 10 мк Вт/см², а на зовнішній – 5 мк Вт/см². Кордони санітарно-захисної зони встановлюються методом розрахунків за допомогою контрольних вимірювань ЕМП на місцевості. Найбільша щільність електромагнітних потоків значно переви­щує допустимі норми в житлових будинках, на дачах, що знаходяться поблизу аеропортів, особливо міжнародних.

Тепер оглянемося навколо себе – що нас все ж таки оточує? Тисячі комп’ютерів, телевізорів, радіотелефонів, безліч іншої електронної техніки. Вона приховує у собі невидиму, як і ра­діація, небезпеку для людини, оскільки є джерелом специфічних біопатогенних випромінювань, які негативно діють на організм. У багатьох країнах уже б’ють на сполох: нашу планету дедалі щільніше огортає електромагнітний смог. Система ж гласного контролю рівня електромагнітного випромінювання у нас, та й не тільки у нас, відсутня. Тут є великий спектр діяльності, як для науковців так і для господарників.

[До змісту] [Попереднє] [Наступне]

[До змісту] [Попереднє] [Наступне]

РОЗДІЛ 3

ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІКО-ЕКОЛОГІЧНОЇ ОПТИМАЛЬНОЇ МОДЕЛІ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА НА ПІДПРИЄМСТВАХ

3.1. Удосконалення прогнозування, планування та обліку

охорони навколишнього природного середовища на підприємствах

Прогнозування і планування охорони навколишнього при­родного середовища, чіткий контроль виконання планів конче необхідні для оцінки ефективності здійснюваних проектів. Україна, вступаючи в ринкові відносини, має перепрофілювати та переоснастити свої виробництва для випуску своєї товарної продукції, яка користувалась би попитом. Господарі підпри­ємств – інвестори насамперед, зустрічаються з потребою реорга­нізації застарілої системи управління. Досвід показує, що жодне технічне переоснащення виробництва не дає належного резуль­тату без організованого управління, до якого має входити прог­нозування та облік охорони навколишнього природного середовища.

Прогнозування (prognostics) – форма діяльності, пов’язана з аналізом стану й оцінкою перспектив розвитку процесів в еко­номічній, економіко-екологічній, соціальній і технічній галузях. У природокористуванні – це передбачити насамперед діяння підприємств всіх форм власності відносно збереження при­родного середовища на визначений термін.

У практиці існують довгострокові (на 10 років), середньо­строкові (на 5 років) і поточні плани (1 рік). При розробці і реалізації довгострокових прогнозів і напрямків розвитку галу­зей, схем розташування підприємств, народногосподарчих пла­нів має передбачитись пріоритетний розвиток комплексних про­мислових і сільськогосподарських виробництв на базі маловід­хідних і безвідхідних технологічних процесів. Нова техніка, матеріали і речовини, які не відповідають вимогам екологічної безпеки, не повинні допускатись до виробництва.

Фінансування природоохоронних заходів в об’єднаннях з різною формою власності, організаціях має здійснюватись за рахунок власних засобів і кредитів банку. На фінансування значних природоохоронних заходів в установленому порядку інколи використовуються державні централізовані резервні капі­тальні вкладення (прикладом може бути фінансування будів­ництва водоводу прісної води з Каховського водосховища для Бердянська Запорізької області) [168].

Основною метою планування заходів з охорони і раціональ­ного використання природних ресурсів є зменшення негатив­ного впливу промисловості, сільськогосподарського вироб­ництва і комунального господарства на довкілля для створення найбільш сприятливих умов проживання, праці, і відпочинку населення, забезпечення народного господарства природними ресурсами відповідної якості.

У перехідному періоді до ринкової економіки в Україні нема на підприємствах єдиного підходу до планування природо­охоронних заходів. На наш погляд, основним методом плану­вання заходів охорони і раціонального використання ресурсів має бути як і за часів колишнього СРСР, балансово-норматив­ний метод, який надає можливість створювати ув’язку природ­них ресурсів і потреби в масштабах галузевого рівня, еконо­мічних регіонів і т. д. Цей метод надає можливість ув’язати різні аспекти плану: галузевий, територіальний, включаючи розгляд заходів по основних водних басейнах.

Останні обставини мають особливе значення у зв’язку з регіональним характером водних ресурсів, що визначає необхід­ність розробки водогосподарчих балансів на гідрографічній основі і застосування басейного підходу при складанні планів як необхідної ланки для забезпечення взаємозв’язку показників стану водних об’єктів з ефективністю відповідних заходів.

Однією із умов для ефективного застосування балансово-нормативного методу є корінне покращення нормативної бази планування заходів з охорони і раціонального використання води, землі і атмосферного повітря. У галузях народного госпо­дарства колишнього Радянського Союзу під керівництвом науково-дослідного інституту планування і нормативів (НДІП і Н) була розроблена система науково обґрунтованих норм водоспоживання і водовідведення з урахуванням удосконалення технологічних процесів з метою економії води і скорочення скидів у водні об’єкти забруднюючих речовин. Ця система є актуальною і при ринкових умовах господарювання в Україні, але у зв’язку з розпадом СРСР, зупинкою багатьох підприємств і перепрофілюванням діючих підприємств в Україні спостері­гається ставлення господарників зневажливе, хоча і задовільно працюють деякі великі підприємства завдяки природним ресурсам.

Практика планування охорони і раціонального використання природних ресурсів вимагає вдосконалювати економіко-мате­матичні методи. Особливо вони необхідні на державному рівні при розробці довгострокових планів, призначених для викорис­тання при цьому таких передпланових документів, як басейнові схеми комплексного використання водних ресурсів, регіональ­ного використання земельних ресурсів та лісу.

Застосування цих заходів надає можливість багатоваріантне опрацювання природоохоронних заходів, що в кінцевому результаті сприяє здійсненню намічених цілей при найменших затратах трудових, матеріальних і грошових ресурсів.

При необхідності виконання комплексних програм з охорони і покращання навколишнього природного середовища на визна­ченій території необхідно застосовувати програмно-цільовий метод планування та пов’язати його з балансово-нормативним і економіко-математичним методами планування.

При реалізації програмно-цільового методу має передба­читись поглиблене обґрунтування конкретних задач планового періоду, взаємоув’язка по строкам і виконавцям заходів, забезпечення досягаючої мети, визначення видів, об’ємів і джерел отримання необхідних ресурсів.

Тепер, коли економіка України перебуває в дуже тяжкому стані, на діючих підприємствах природоохоронні заходи розроб­ляються тільки поточні плани без директивних п’ятирічок. Річні природоохоронні плани підприємств мають прийматись їх колективами і вноситись до колективного договору підпри­ємства, який має прийматись не пізніше лютого поточного року. Колективний договір підприємств має бути узгоджений з місцевими виконавчими радами та мати реєстраційний номер.

У Росії на державних підприємствах розробляються плани їх розвитку на рік, у яких десятим розділом річного плану виступає розділ з охорони навколишнього природного середо­вища і раціонального використання природних ресурсів [259].

Охорона і раціональне використання природних ресурсів – справа державна, саме із державної політики мають випливати природоохоронні стратегічні прогнози, реалізація стратегічних задач. П’ятирічний план повинен залишатися директивним документом із адресними завданнями: у ньому відповідні показ­ники стратегічних задач необхідно конкретизувати (цебто виз­начити терміни) і конкретних виконавців. Через нього реалі­зуються відповідні етапи досягнення мети глобальних прогно­зів, розроблених і накреслених державою.

Поточний план (на 1 рік) необхідно розглядати як інстру­мент, який має забезпечувати виконання п’ятирічного плану, конкретизувати і деталізувати його завдання.

На приватних підприємствах нині розробляються за зразком західних держав бізнес-плани, які є початком інвестиційного проекту, випереджаючи його. Підвищення інвестиційної актив­ності – головна умова припинення спаду виробництва і початку його відродження. Але в літературі з розробки бізнес-планів питання раціонального природокористування для підприєм­ницьких структур чомусь обминаються. Треба зазначити, що багато підприємницьких структур займаються не тільки питан­нями «купи-продай», але й використовують природні ресурси (ліс, воду та ін.). Безумовно, прогнозування раціонального при­родокористування мають обов’язково включатись до бізнес-планів підприємницьких структур.

Для того, щоб прогнозувати раціональне природокорис­тування необхідно володіти ситуацією, яка виникає під час виконання технологічних процесів. Попередньо треба детально вивчати можливі викиди та скиди забруднюючих речовин, що утворюються при виконанні виробничих процесів та визначення збитків від цих забруднюючих речовин. При розробці планів з охорони навколишнього природного середовища на підпри­ємствах мають бути враховані завдання місцевих органів влади, територіальних природоохоронних інспекцій та галузеві завдання.

Одним із перших заходів щодо розробки планів з охорони навколишнього природного середовища на підприємствах мають бути враховані завдання територіальної комплексної ці­льової програми та завдання перспективного плану природо­охоронних заходів у населеному пункті. При міськвиконкомах (райвиконкомах) функціонують Ради з охорони навколишнього природного середовища на чолі із заступником голови міськви­конкому або райвиконкому. Рада розробляє на перспективу план охорони навколишнього природного середовища міста чи району з поділом на роки. Цей план затверджується на сесії міської (районної) ради народних депутатів.

В Україні в середині вісімдесятих років були розроблені цільові комплексні програми «Донбас», «Дніпро», «Карпати» та інші. Це справді було правильне задумано, але до кінця вони майже не виконувались із-за того, що перевага надавалась виконанню директивних планів по випуску продукції, а гроші, які були виділені на виконання цільових програм, витрачались на інші цілі, контроль за виконанням даних програм якщо і здійснювався, був епізодичним і не цілеспрямованим.

До складу цільової комплексної програми входив зведений розділ, який в свою чергу, розбитий на підрозділи.

Розділи програми включають: охорону і раціональне вико­ристання водних ресурсів; охорону від забруднення атмосфери; утилізацію відходів; охорону і раціональне використання зе­мельних угідь; охорону і раціональне використання лісних ресурсів; охорону і відновлення рибних ресурсів; раціональне використання корисних копалин; розвиток заповідних територій і раціональне використання мисливських ресурсів; раціональне використання рекреаційних ресурсів; охорона і раціональне використання природних ландшафтів.

Як видно із найменувань розділів, цільові комплексні програми є довгострокові і, як правило, розробляються на 10–15 років і охоплюють всі види ресурсів в регіоні, їх відро­дження і охорону. На нашу думку, термін дії довгострокових програм треба скоротити до 5–7 років тому, що розтягнутий час на відшкодування довкілля не відтворює природного середо­вища, а, навпаки, завдає більших збитків. Затяжні терміни виконання програм уможливлюють відповідальним особам зволікати до останнього, а потім і зовсім уникнути виконання заходів цільової комплексної програми.

Другим важливим документом на підприємстві з охорони навколишнього природного середовища є нормативи гранично допустимих викидів (ГДВ) шкідливих речовин.

Третім важливим документом на підприємстві є перспек­тивний план охорони природи міста або району з розбивкою по роках. Він доведений до підприємств.

Четвертим документом мають бути контрольні цифри мініс­терства охорони навколишнього природного середовища і атомної безпеки. Планування природоохоронних заходів на підприємствах здійснюється за чотири етапи.

На першому етапі здійснюється інвентаризація всіх джерел забруднення атмосферного повітря, водного басейну і ґрунту. Особлива увага звертається на неорганізовані джерела викидів. Всі дані мають бути внесені до комп’ютера. Аналізові мають підлягати періодичність і можливість аварійних викидів.

За допомогою комп’ютера мають визначатись координати джерел викидів, виконується розрахунок їх характеристик (об’єм, маса, швидкість, температура і т. д.). За розробленою програмою для комп’ютера визначаються фактичні і прогнозо­вані наслідки – концентрація забруднювача в середовищі, площа забруднення ґрунту, водних горизонтів і т. д.

На другому етапі формується перший варіант плану заходів, що прогнозується з урахуванням завдань комплексної програми умов виконання ГДВ або тимчасово узгоджених викидів (ТУВ) та умов виконання ГДС у водоймищі, завдань міста (району, сільської ради), директивних показників міністерства. Заходи мають обговорюватись у бригадах, цехах та дільницях, на роз­ширених планерках керівників підприємств та на днях охорони навколишнього природного середовища, профспілкових зборах. Треба зазначити, що при обговоренні тих чи інших заходів з охорони навколишнього природного середовища колективи працівників вносять цінні пропозиції; дані заходи мають обгово­рюватись у колективах для того, щоб люди знали, у якому стані знаходиться довкілля і що треба зробити для його покращання. Для того, щоб знати стан довкілля біля працюючого підпри­ємства, лабораторіям з охорони середовища спільно з планови­ми службами та бухгалтерією підприємства необхідно за допо­могою комп’ютерної технології вести облік стану довкілля. Бух­галтерія тут необхідна для того, щоб мати дані для відшкоду­вання збитку підприємством від забруднення середовища викиненими шкідливими речовинами. Тепер вже добре відомо, що без надійної електронно-обчислювальної системи не можна прогнозувати та облікувати стан навколишнього середовища.

Інструментальними методами замірів вручну неможливо опе­ративно зробити і точно визначити викиди шкідливих речовин. Особливо це складно виконати за несприятливої погоди. Щоб розв’язати цю проблему, в Москві науково-дослідним телевізій­ним інститутом розроблено суперсучасні інформаційні системи. За допомогою звичайного телевізора і спеціальної приставки можна отримати багатогранну інформацію, в тому числі й інформацію про концентрацію, наприклад, шкідливих викидів в атмосферу від якої-небудь електростанції, металургійного ком­бінату тощо. Безумовно, що ця інформація як електронна пошта має оброблятись на комп’ютерах. За допомогою такої технології можна буде більш оперативно і своєчасно прогнозувати заходи по збереженню природного довкілля підприємствами. За допо­могою комп’ютерних баз даних шкідливих викидів в атмосферу чи скидів у водоймища можна визначити найменування заходів щодо знешкодження чи зменшення шкідливих речовин, які проникають у навколишнє середовище.

Особлива увага має звертатись на те, щоб з’єднати екологічні і економічні фактори природокористування, оскільки в дійсності він може бути економічним тільки за умови екологічності.

На третьому етапі визначається економіко-екологічна ефек­тивність кожного заходу. Тому комп’ютерна програма по відо­мому природоохоронному заході має видавати і економічну ефективність пропонованого заходу. Економічне обґрунтування природоохоронних заходів здійснюється шляхом порівнювань економічних результатів цих заходів з витратами, необхідними для їх здійснення.

Треба відрізняти розуміння фактичного і очікуваного плано­во-проектного, прогнозованого чистого економіко-екологічного ефекту природозахисних заходів. Фактичний економічний ефект визначається для здійснення заходів на основі порівнювань вит­рат, що вже мали місце, і досягнутого економічного результату. Чистий економіко-екологічний ефект, який очікується, необхід­но визначати на етапах формування планів науково-дослідних капітальних робіт по охороні середовища, проектуванні, утво­рення і освоєння нової природоохоронної техніки на основі багатоваріантного аналізу очікуваних витрат і результатів. Вибраний варіант має забезпечувати максимальну величину чистого економічного ефекту при дотриманні вимог до якості навколишнього середовища.

У природоохоронній роботі на підприємствах має передба­чатись показник загальної економіко-екологічної ефективності необхідних витрат. Він має визначитись з метою встановлення певних народногосподарчих витрат на охорону навколишнього природного середовища; виявлення динаміки ефективності цих витрат і темпів їх росту; оцінки галузевих, територіальних пропорцій при розповсюдженні капітальних вкладів; характе­ристики фактичної і запланованої ефективності витрат; прий­няття рішень про черговість проведення природоохоронних заходів.

Показником загальної (абсолютної) економічної ефективнос­ті природозахисних витрат є відношення річного об’єму повного економічного ефекту до суми, що викликали цей ефект вказаних витрат.

Якщо при застосуванні альтернативних варіантів природоза­хисної техніки досягається запрограмований рівень якості нав­колишнього середовища, то належить використовувати порів­няльну економічну ефективність. Її показник – це мінімум сукупних експлуатаційних витрат і капітальних вкладів, приве­дених до річної розмірності з урахуванням фактора часу.

При удосконаленні прогнозування природоохоронних захо­дів на підприємствах необхідно також, як і для випуску основної продукції, визначати їх рентабельність. Вона має визначитись відношенням прибутку від природоохоронних заходів до основних фондів підприємства або по регіону.

(3.1)

Нами було проведено дослідження рентабельності і прибутку від природоохоронних заходів залежно від вартості основних фондів за період 1991–1996 роки на стабільно працюючому Бердянському машинобудівному заводі «Південгідромаш» по зменшенню витрат питної води на технологічні цілі за рахунок здійснення закільцьованого водозабезпечення. При цьому безпо­воротні витрати води на цьому підприємстві становили 232 700 м³ за рік, а при вдосконаленні кільцевого водозабез­печення витрати свіжої питної води зменшились на 36 %. В результаті зменшилась заборгованість заводу перед водопос­тачальником.

Внаслідок опрацювання наукових досліджень залежності рентабельності природоохоронних заходів з раціонального ви­користання водних ресурсів і прибутку на прикладі заводу «Південгідромаш» залежно від вартості основних фондів за допомогою комп’ютерних програм (комп’ютер ІВМ РС/485) побудовано графік стрибків імперичної функції розподілу на нормальній кривій.