Динаміка зміни викидів шкідливих речовин в атмосферу стаціонарними і пересувними джерелами у Запорізькій області в тис. Тонн за рік

Джерела забруднень	Розподіл по рокам
	1990	1991	1992	1993	1994	1995	1996	1997	1998	1999	2000
Стаціонарні	587,5	485,1	300*	356,1	299,5	268,8	277,0	256,4	233,5	252,5	231,2
Пересувні (автотранс­порт)	232,5	216,0	158,6	113,6	93,8	77,3	67,1	56,7	52,7	46,4	102,1

Примітка. * Дані потребують уточнення.

У середньому 31 % від всіх викидів відпрацьованих газів і пилу в Запорізькій області дає автомобільний парк. Особливо небезпечними для здоров’я людини є викиди автотранспортом окису свинцю. Доцільно зазначити, що в середньому автомобіль спалює 406 кг кисню або річну норму однієї людини. За рік один автомобіль викидає в атмосферу більше однієї тонни відпрацьованих газів і пилу.

Отже, як бачимо із табл. 1.12 динаміка шкідливих викидів у Запорізькій області зростає. Одним із чинників зростання вики­дів забруднюючих речовин у атмосферний простір регіону є збільшення кількості підприємств, які сприяють збільшенню обсягу викидів. Про це свідчить табл. 1.13.

Таблиця 1.13

Кількість підприємств у Зпорізькій області, які мали шкідливі викиди станом на 1 січня 2001 року (одиниць)

Роки
1985	1990	1995	1998	1999	2000
382	444	517	653	688	700
У тому числі по місту Бердянську (одиниць)
28	34	33	38	41	43

На території України є 1 500 підприємств зі шкідливими відходами. Загальна кількість відходів щороку збільшується на 12 мільйонів тонн. Понад 1 000 шкідливих хімічних підприємств 93 % своєї продукції відправляють на експорт. Як не прикро, але очисними спорудами в Україні (за офіційними даними) облад­нано лише 50 відсотків джерел викидів. В Карпатах, Приазов’ї та в Одесі американській підприємець Арманд Гаммер побуду­вав шкідливі підприємства, які йому б не дозволили будувати в Америці. Повільно проводиться реконструкція й модернізація шкідливих виробництв. Так, з 50 доменних печей у республіці, 46 експлуатуються понад 30 років. З 80 мартеновських печей 68 працюють такий же строк. Найбільш високе забруднення атмосферного повітря характерне для Донецького і При­дністровського регіонів України, а також навколо обласних центрів.

Відомо, що ліси є легенями країни, бо це природні фабрики кисню. Життя людини було тісно пов’язане з лісом ще в давні часи. Там, у гущавині лісів, вона збирала плоди, полювала на дичину, творила себе. Ліс давав раніше і тепер продовжує давати матеріал для будівництва, давав притулок у разі нападу ворогів, заспокоював шелестом верховіть, заліковував рани травами. Сьогодні серед європейських країн найбагатшими ліса­ми є Фінляндія, Швейцарія. Залісненість першої – 74 відсотки, другої – 58. А в Україні показник – 14,3 відсотки. Україна входить до десятки найменш лісистих держав в Європі.

У Бердянському районі що у Північному Приазов’ї, заліс­неність сягає 3,2 відсотки [165]. Фактично існує лісонасаджень 5 700 га, всі вони рукотворні, створені на землях, що мало придатні для сільськогосподарського виробництва.

Протягом останнього тисячоліття природні умови України, зокрема ґрунти, клімат та ін., майже не змінились, а лісистість внаслідок впливу людини зменшилась у 2–3 рази (зони лісо­степу – в 4–4,5 раза). Основними факторами зміни рослинності були соціально-економічні відносини, що складались в сус­пільстві, а також спеціалізація виробництва.

Сучасний рівень лісистості в Україні, зумовлений різноманіт­ністю фізико-географічних умов і взаємодією суспільства з природою протягом певного історичного періоду, становить у середньому 14,3 %. Найбільша концентрація лісів – в Україн­ських Карпатах (40,5 % площі регіону), Кримських горах (32,0 %) і на Поліссі (26,1 %). В лісостепу ліси займають 12,2 %, а у степу – 3,8 % території. Найбільш лісистими є Закарпатська, Івано-Франківська, Рівненська та Житомирська області (31,7 – 49,7 %). У той же час у таких степових областях, як Запорізька, Миколаївська, Дніпропетровська та Херсонська, вона становить 1,2–3,1 %.

Таблиця 1.14