4.3. Мікроекономічні стратегії розвитку

Міжнародна мікроекономіка - це розділ теорії міжнародної еко­номіки, що вивчає закономірності міжнародного руху конкретних то­варів і факторів їх виробництва, а також їх ринкові характеристики (попит, пропозицію, ціну та ін.). Головними елементами мікроеконо-міки є товари, послуги, капітал, робоча сила, технології. Складовою частиною мікроекономіки є мікроекопомічна політика, яка передбачає регулювання руху мікроекономічних елементів, а також їх орга­нізаційних форм.

Регулювання сучасної міжнародної економіки здійснюється різ­ними суб'єктами економічної діяльності. Крім державних органів, до найактивніших з них належать міжнародні організації й корпорації (акціонерні товариства). З кінця XX ст. в економіці розвинутих країн корпорації виявили найбільший динамізм, У США їх частка в загаль­ному обсязі реалізації продукції становить 90 %, а в цілому по групі розвинутих країн на корпоративну форму власності припадає 80-90 % реалізації продукції¹.

Уряди розвинутих країн здійснюють політику підтримки корпо­рацій, зокрема, шляхом надання великих податкових пільг. Метою підтримки є «соціалізація корпоративної власності». Зростає частка корпорацій, у яких власність повністю належить трудовим колекти­вам. Так, у США на початку 90-х років такі корпорації вже охоплю­вали 10 % усього зайнятого населення. В розвинутих країнах кожний третій дорослий громадянин є акціонером.

Для постіндустріальної стадії економічного розвитку характер­ною рисою є зміна наголосу в структурі власності. Основною ланкою структури суспільного виробництва стає інформатика, а сама інфор­мація перетворюється на домінуючий об'єкт власності. Інформація є специфічним товаром. На відміну від звичайного товару вона є об'єктом багаторазового перепродажу і при цьому не відокремлюєть­ся від свого власника. Інформація є глобальним товаром.

Великого значення в мікроекопомічній політиці надається під­тримці державою малого і середнього підприємництва. В США на малих підприємствах працює 54 % усього працездатного населення, в Італії - 73, у Японії - 78 %. Продукція малих підприємств становить відповідно ВВП у США 50-52 %, в Італії - 57-60, Японії - 52-53². В Україні на малих підприємствах у 2007 р. було зайнято 39 % працю­ючих.

Однією з найважливіших проблем економічного регулювання є вибір стратегії впливу на циклічність розвитку економіки. Ци­клічність притаманна динамічній економіці. Економічний розвиток являє собою циклічний рух від одного рівня рівноваги до більш ви­сокого рівня через руйнування попереднього. Циклічні трансформаційні складаються з циклів різної тривалості: малі цикли (3-4 роки), середні (7- 11 років), великі (тривалі економічні хвилі - 40-60 років). Найбільший вилив на економіку справляють середні цикли, які най­частіше виявляються світовими.

Незважаючи на об'єктивний характер циклічного розвитку еко­номіки, уряди намагаються пом'якшити наслідки їх негативних фаз. У розвинутих країнах запроваджена система антициклічного регу­лювання й стратегічного антициклічного планування на рівні про­мислових корпорацій.

Тривалі економічні цикли зумовлені тільки внутрішніми фактора­ми економічного розвитку, В їх основі лежить структурне оновлення техноло чного способу виробництва. Проте тільки технологічними змінам^г розвиток циклу не обмежується; трансформації відбувають­ся також і в оргапізаційно-екопомічній структурі суспільства.

До сьогодення у світі відбулося чотири тривалих цикли еконо­мічного розвитку. Перший цикл розпочався з промислової револю­ції й завершився кризою 1878 р.; він відбувався в епоху домонопо­лістичного підприємництва. Другий цикл тривав до кризи 1929 р. в умовах монополістичного підприємництва. Третя хвиля (до кризи 1974-75 рр.) відповідала державію-моиополістичній системі регу­лювання економіки.

Четвертий цикл розпочався з другої половини 70-х років і харак­теризується транснаціоналізацією світової економіки. В технологіч­ній основі цього циклу знаходиться електроніка, комп'ютеризація, автоматизація, інформація, біотехіюлогія. За прогнозами економістів ця хвиля буде тривати до кінця першої чверті XXI ст, й означає за­вершення індустріальної стадії розвитку світового суспільства. По-стіндустріальна трансформація стане глобальною.

Запитання для самоконтролю

1. Яку роль відіграють макроекономічні теорії у формулюванні стратегій економічного розвитку?

2. Які положення меркантилізму використовуються в сучасних стратегіях розвитку?

3. У чому полягають позитивні аспекти класичної теорії саморегулювання економіки з точки зору формування стратегії розвитку?

4. Які недоліки вбачають у класичній теорії її критики?

5. Назвіть положення кейнсіанської теорії, які лягли в основу сучасних стратегії розвитку.

6. Які визначальні риси характеризують неоліберальний напрям в економічній теорії?

7. Чому монетаризм став найпоширенішою теорією, на якій ґрунтуються економічні теорії з останньої чверті XX ст.?

8. У чому полягають особливості інституціоналізму?

9. В яких умовах підсилюється роль держави в регулюванні економіки?

10. Які головні напрями державного регулювання економіки існують на сучасному етапі розвитку світової економіки?

10. Які існують особливості в промисловій політиці держави?

11. У чому полягає суть мікроекономічних стратегій розвитку?

32