Тема 6. Політичні еліти як суб’єкти політики

У результаті вивчення теми студент повинен знати:

• сутність понять “еліта”, “національна еліта”, “політична еліта”;

• зміст головних концепцій політичних еліт;

• легітимні cпособи рекрутування політичних лідерів;

• функціональність різних типів політичних лідерів.

У результаті засвоєння теми студент повинен вміти:

• охарактеризувати різні типи політичних еліт;

• порівнювати функціональні можливості лідерів нації;

• аналізувати діяльність представників політичної еліти;

• виокремити визначальні риси політичного лідера;

• виявляти чинники успіху політичного лідера;

• викласти проблемні моменти процесу формування політичної еліти в Україні.

План

1. Поняття та особливості політичних еліт як суб’єктів політики.

   1. Сутність еліт. Еліти національні і політичні.

   2. Основні концепції політичних еліт.

2. Структура, типологія та функції політичних еліт.

   1. Структура політичної еліти.

   2. Типологія та функції політичної еліти.

3. Політична еліта та демократія.

   1. Елітарна демократія та елітарний плюралізм.

   2. Еліта в недемократичному суспільстві.

4. Проблеми формування політичної еліти в Україні.

   1. Структура сучасної політичної еліти в Україні.

   2. Формування української політичної еліти: історія і сучасність.

Методичні рекомендації

Щоб відповісти на перше питання, насамперед, необхідно розкрити зміст таких базових понять, а саме “еліта”, “національна еліта”, “політична еліта”. Найкраще це зробити, скориставшись спеціальними словниками, матеріалом відповідної теми, рекомендованими підручниками та науковою літературою. Ширшу інформацію про вказані категорії науки викладено в основних концепціях політичних еліт, авторами яких є В. Парето, Д. Донцов, В. Липинський, Г. Моска, Р. Міхельс. Зазначені концепції необхідно коротко викласти, окремо наголосивши на практичних способах формування, рекрутування, заміни тощо корпусу політичних лідерів нації. Це дозволить виявити й проілюструвати легітимні обставини делегування, перебування при владі, а також заміни представників еліти. [3; 4, с. 25-36; 6, с. 125-142; 8, с. 95, 128].

Під час підготовки другого питання, насамперед, зверніть увагу на висвітлення різниці між “вузьким” та “широким” тлумаченням еліти. Це дозволить осмислити та охопити значну кількість складових структури еліти, яку організаційно формують “еліти вливу”, “комунікативна еліта”, “опозиція”, “контреліта” тощо. Далі слід розглянути окремі типи політичних еліт, які теоретична наука тлумачить залежно від: а) стадії історичного розвитку суспільства; б) географічного виміру політичного простору країни; в) сфер діяльності еліт; г) ідеології; ґ) політичного режиму. Також важливо аргументувати окремі напрямки діяльності, що визначають функціональну скерованість кожного різновиду політичної еліти. Уточнення змісту діяльності еліти вимагає відзначення таких базових принципів формування останньої, як: а) ієрархічність; б) розмежування компетенцій; в) соціальна престижність або, власне, елітарність. Серед основних функцій виокремлюють такі: а) здійснення політичної влади; б) всебічний аналіз політичної ситуації; в) політичне прогнозування; г) вироблення тактики та стратегії політичної діяльності на близьку та більш віддалену перспективу; ґ) політичне представництво; д) підготовка та висунення кадрів тощо. Специфіку функцій політичної еліти варто розглянути, аналізуючи концепції сучасних дослідників [4, с. 75-108; 5, с. 347-353, 355-357; 6, с. 130-131].

В третьому питанні необхідно зосередитися на проблемі співвідношення політичної еліти й демократії. Оскільки еліта становить панівну меншість, якій підпорядковується більшість суспільства, то набувають актуальності проблеми відносин між елітою та рештою суспільства, тобто, панівною “меншістю” і підпорядкованою їй “більшістю”, які завжди характеризують процес здійснення влади. Відповіді на ці питання містить теоретична концепція елітарного плюралізму, яка набула популярності у 70-80-ті рр. ХХ ст., і такі базові поняття як “закрита”, “відкрита” еліти, які знайшли специфічне вирішення в умовах демократичних та недемократичних політичних режимів [4, с. 173-198; 5, с. 355-364; 8, с. 168, 177].

Підготовку четвертого питання рекомендуємо обмежити аналізом різноманітних аспектів сучасного українського політичного процесу. Також варто розкрити деякі історичні особливості, які актуалізують надзвичайно складну проблему формування нової політичної еліти у суверенній Україні. Тому необхідно коротко розглянути обставини становлення української національної еліти, починаючи з ХІХ ст., далі продовжити радянським періодом і зосередитися на більш детальному огляді фаз переходу до демократії [1; 2; 5, с. 357-365].

Питання і завдання для самоконтролю

1. У чому сутність елітарних рис суб’єктів влади?

2. Які існують критерії типологізації еліт?

3. Чим відрізняється моністична концепція еліт від плюралістичної?

4. Дайте характеристики типам політичного лідерства в Україні.

5. Охарактеризуйте особливості політичного лідерства в Україні.

Тести

1. Яке з визначень оптимальніше передає зміст еліти як наукової категорії?

а) Еліта – це обрані особистості, які володіють харизмою (Л. Фройнд). б) Еліта – це люди, які мають інтелектуальну і моральну перевагу над масою, а також найвище почуття відповідальності (Х. Ортега-і-Гассет). в) Еліта – творча меншість суспільства на противагу нетворчій більшості (А. Дж. Тойнбі). г) Еліта – найбільш активні в політичному відношенні люди, орієнтовані на владу; це організована меншість населення (Г. Моска).

2. Чи можна політичну еліту умовно розділити на номенклатурно-ідеологічну, номенклатурно-технократичну і підприємницьку?

а) так; б) ні.

3. Що є більш ефективним?

а) Правління некваліфікованої “більшості”. б) Правління “меншості”, утвореної з числа кваліфікованих спеціалістів.

4. Правлячій еліті зазвичай протистоять контреліта і антиеліта. Чи є ці поняття тотожними?

а) так; б) ні.

5. В умовах якого режиму влади більш виразно виявляється рівень групової згуртованості політичної еліти?

а) Тоталітарного. б) Авторитарного. в) Демократичного.

Список рекомендованої літератури:

1. Амельченко О. Політична еліта в суспільстві, що трансформується / О. Амельченко // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку. – Львів: НУ «Львівська політехніка», 2006. – Вип. 18. – С. 1-7.

2. Кіянка І. Політична еліта у контексті трансформаційних процесів українського суспільства / І. Кіянка // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку. – Львів: НУ «Львівська політехніка”, 2008. – Вип. 20. – С. 68-70.

3. Кочубей Л. О. Політична еліта та політичний клас: класичні зарубіжні концепції / Л. О. Кочубей // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. – К., Миколаїв: Український центр політичного менеджменту, 2009. – Вип. 17. – С. 96-107.

4. Кухта Б. Політичні еліти і лідери / Б. Кухта, Н. Теплоухова. – Вид. 2-ге, перероблене і доповнене. – Львів: Кальварія, 1996. – 221 с.

5. Політологія / А. Колодій, Л. Климанська, Я. Космина, В. Харченко. – 2-е вид. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003. – 664 с.

6. Політологія: Навч. посібн. / О. О. Волинець, М. П. Гетьманчук, В. В. Гулай [та ін.]. – Львів: НУ “Львівська політехніка”, 2005. – 360 с.

7. Сергатюк Д. Витоки формування вітчизняної політичної еліти / Д. Сергатюк // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. – К., Миколаїв: Український центр політичного менеджменту, 2009. – Вип. 16. – С. 68-76.

8. Словник-довідник політологічних термінів / За ред. М. П. Гетьманчука, П. П. Ткачука. – Львів: Львівський військовий інститут, НУ “Львівська політехніка”, 2006. – 229 с.