2.4. Зовнішнє середовище організації

Ситуаційний підхід потребує врахування не лише факторів внутрі­шнього, а й зовнішнього середовища. Згідно з означенням амери­канського дослідника Джералла Белла, зовнішнє середовище містить такі елементи, як споживачі, конкуренти, державні заклади (інсти­туції), фінансові організації, джерела трудових ресурсів тощо.

Мескон, Альберт, Хедоурі дійшли висновку, що фактори зовніш­нього середовища доцільно поділяти на дві групи (рис.2.4):

• прямої дії, тобто ті, що безпосередньо впливають на діяльність організації й залежать від цієї діяльності;

• непрямої дії, тобто вони впливають не безпосередньо, а через певні механізми й взаємини.

Для організацій, які діють за межами внутрішнього ринку (на міжнародному рівні), особливого значення набуває група факторів міжнародного оточення. Особливість їхньої дії полягає в тому, що вони включають в себе всі розглянуті фактори зовнішнього середо-

30

Рис.2.4. Фактори зовнішнього середовища прямої та непрямої дії

вища (див. рис.2.4), які відображають умови конкретної країни, де власне функціонує організація. При цьому слід враховувати те, що для проникнення на міжнародні ринки існують такі шляхи:

• експорт — тобто виготовлення продукції в своїй країні, а ре­ алізація — в іншій;

• імпорт — ввезення товарів з-за кордону;

• ліцензування — продаж права (ліцензії) на виробництво своєї продукції іноземній фірмі чи державі. При цьому можуть передава-

31

тися для використання патенти, технологія, виробничі секрети, тор­гова марка і т.ін.;

• спільне підприємництво — створення кількома організаціями різних держав (чи державами) спільних підприємств;

• прямікапіталовкладення — діяльність організації здійснюється за кордоном шляхом створення там певних підприємств, інвестуван­ ня;

• формування багатонаціональних корпорацій—створення філіалів, представництв тощо в багатьох країнах світу.

При оцінці факторів зовнішнього середовища менеджеру слід враховувати їхні характеристики, а саме:

• взаємозалежність усіх факторів зовнішнього середовища (зміна одного фактора може привести до зміни інших);

• складність зовнішнього середовища (значна кількість факторів, великий спектр їхніх значень);

• рухомість зовнішнього середовища (швидкість зміни оточення організації);

• невизначеність зовнішнього середовища (обмеженість інфор­ мації);

• багатогранність зовнішнього середовища (відображення різних подій та аспектів).

2.5. Види організацій в україні

Організації в Україні, які мають статус юридичної особи, форму­ються і функціонують відповідно до її законодавства (законів, дек­ретів, постанов, указів тощо). Основними формами підприємницької діяльності є підприємства, товариства, кооперативи, які утворюються згідно із законами України про підприємництво. Крім того, відпо­відно до інших законодавчих актів існують такі організації, як банки, страхові компанії, кредитні спілки, біржі, фонди.

Різні форми підприємницької діяльності можуть створювати об'єд­нання, до яких належать асоціації, концерни, консорціуми, хол-динг-компанії, виробничі об'єднання, франчайзні об'єднання.

Формування та функціонування об'єднань в Україні мають свої особливості, які визначаються умовами перехідного періоду від адміністративно-командної системи економіки до ринкової. Тому слід шукати найбільш ефективні форми об'єднань.

Один з напрямів сучасного етапу економічної реформи в Україні — пошук шляхів демонополізації та розукрупнення великих підприємств. Розв'язання цієї проблеми повинно супроводжуватися формуванням нових ефективних зв'язків між підприємствами. Так, комерціалізація великих торговельних об'єднань показала, що ефективність діяльності цих утворень найбільше залежить від їх взаємодії в нових умовах.

32

Передусім це стосується ситуації, коли в процесі комерціалізації виділилися більш великі підприємства з високим рівнем кваліфікації робочої сили, менеджменту, маркетингу тощо. Без використання цих чинників інші підприємства приречені на відставання. Одночасно потребують нових різновидів зв'язків і фірми, створені на базі приватного капіталу. Отже, логіка розвитку економічних відносин в Україні зумовлює необхідність створення об'єднань якісно нового

типу.

Світова практика формування підприємницьких структур свідчить, що найдоцільніше в основу кооперації між великими та дрібними фірмами покласти систему франчайзних договірних відносин. Термін «франчайза» запозичено з французької мови і означає угоду вели­ких корпорацій (франчайзерів) з малими фірмами (франчайзі) або окремими підприємцями на засадах системи взаємовигідних пільг та привілеїв. На Заході так функціонують відомі фірми «Мак-дональдс», «Кока-кола», «Адідас» та ін,

Франчайзер надає право дрібному підприємцеві вести справу згідно з визначеною угодою формою, на певній території та протя­гом зумовленого часу. При цьому велика фірма забезпечує малу свої­ми товарами, рекламними послугами, ефективними технологіями, фірмовим знаком тощо.

Франчайзі здійснює свою підприємницьку діяльність, під керів­ництвом франчайзера, забезпечуючи його послугами в сфері ме­неджменту, маркетингу та інвестицій шляхом більшої поінформо­ваності про місцеві умови виробничо-господарської діяльності та ринкові особливості економіки даного регіону. За своєю суттю фран­чайзі виконують функції дилерів, торговельних підприємств, посе­редників, ліцензіантів, філій, роздрібних'продавців і зобов'язані під­тримувати ділові контакти тільки з франчайзерами.

Найчастіше франчайза виникає в галузі торгівлі, послуг, харчу­вання. Не виключена можливість її застосування в сфері виробниц­тва, науково-дослідної діяльності, навчання.

До переваг системи франчайзних договірних відносин можна

віднести:

— зменшення витрат на рекламу і забезпечення її більш високої

якості;

• широке громадське визнання учасників угоди;

• стандартизацію продукції та зменшення витрат на її виготовлен­ ня і реалізацію;

— розширення комерційних можливостей та освоєння нових ринків;

• забезпечення висококваліфікованого рівня підготовки та підви­ щення кваліфікації кадрів;

• залучення на основі наукових методів добору кваліфікованої

33

робочої сили;

437-5

• налагодження зв'язків з надійними постачальниками;

• зменшення ризику підприємницької діяльності:

• отримання сировини та виробів для комплектації за пільговими цінами;

• пільгове фінансування та кредитування учасників угоди;

• забезпечення ефективного інвестування капіталу;

— обгрунтування найбільш вдалого географічного розміщення підприємств (франчайзі).

Звичайно, взаємини франчайзі з франчайзером будуються на від­рахуванні певних сум останньому на основі угоди. Наприклад, фран­чайзі корпорації «Макдональдс» відраховують щомісячно у вигляді гонорарної плати 3% суми доходу, 8,5% рентних платежів, а також 4% на рекламу. Франчайзні відносини для дрібних фірм надзвичай­но вигідні. Про це свідчить такий факт, що у США щорічно фран-чайзними угодами охоплено понад півмільйона представників малого бізнесу. Слід зазначити й те, що на Заході учасниками франчайзних договорів переважно є представники приватного капіталу.

Правильний розподіл функціональних обов'язків між виконавцями завжди матиме вплив на

раціональність структур управління

та ефективність його процесів.

Р о з д і л З

ФУНКЦІЇ МЕНЕДЖМЕНТУ