5.4. Характеристика організаційних структур управління

' Лінійна структура управління складається зі взаємощцпорядкованих органів у вигляді ієрархічної драбини. Кожен управлінець підпоряд­ковується тільки одному менеджеру, і всі зв'язки з вищими рівнями управління відбуваються через нього (рис.5.5). Ця структура характери­зується простотою, чіткістю і зрозумілістю взаємин ланок і працівників управління. Але в зв'язку з тим що лінійна структура вимагає надто

Недоліком функціональної структури є те, що управлінський процес розривається на окремі погано пов'язані між собою функції: якісне виконання функцій менеджменту не ліквідує цей недолік, і тому ця структура використовується не часто.

Спроба подолання недоліків лінійної і функціональної структур при­вела до виникнення комбінованих структур управління, які можна поділити: 1) лінійно-штабні; 2) лінійно-функціональні; 3) бюрократичні; 4) адаптивні; 5) конгломератні.

53

У лінійно-штабнш структурі при лінійних керівниках створюються штаби (служби), які спеціалізуються на виконанні певних управлінських функцій (рис.5.7). Вони не мають прав приймати управлінські рішення, а сприяють розробці необхідних положень у межах конкретної функції управління, які забезпечать підготовку якісних рішень. Ці рішення у підсумку буде приймати лінійний менеджер і передавати їх для виконання. Не слід забувати, що лінійно-штабна структура має тенденцію до збільшення штатів штабних служб.

Рис.5.7. Лінійно-штабна структура управління:

аі, 61, ві — штабні (функціональні) служби, підпорядковані лінійному керівникові 1

а2, 62, в2 — штабні (функціональні) служби, підпорядковані лінійному керівникові 2

Лінійно-функціональна структура передбачає те, що штабні (функціональні) служби отримують повноваження управління службами нижчого рівня, які виконують відповідні спеціальні функції (рис.5.8). Однак делегуються не лінійні, а функціональні повноваження. Так, відділ праці та заробітної плати підприємства розпоряджається відповідними видами діяльності цехового бюро праці та заробітної плати, хоча останнє перебуває в лінійному підпорядкуванні начальника цеху.

Серед комбінованих структур доцільно виділити бюрократичні структури управління.

У 1900-х роках німецький соціолог Макс Вебер запропонував концепцію бюрократії як своєрідну нормативну модель, ідеал. Ця модель отримала назву раціональної бюрократії. її характеризують такі моменти:

54

Рис. 5.8. Лінійно-функціональна структура управління

лінійні зв'язки;

функціональні зв'язки

1. Чіткий поділ праці і, як результат, поява висококваліфікованих спеціалістів.

2. Ієрархічність рівнів управління, при якій нижчий рівень контро­ люється вищим.

3. Наявність взаємопов'язаної системи формальних правил і стандартів.

4. Формальна безособистість, з якою офіційні особи виконують свої обов'язки.

5. Здійснення найму на роботу з урахуванням технічних кваліфіка­ ційних вимог.

Раціональна (класична, традиційна) бюрократи! характеризується поділом праці, розвинутою ієрархією управління, ланцюгом команд, наявністю кількості правил і норм поведінки персоналу тощо. її не­доліки — відсутність гнучкості та неможливість реагувати на нове.

Для організацій з широкою номенклатурою продукції (послуг), в яких швидко змінюються споживачі, а також для міжнародних органі­зацій слід використовувати дивізійні структури, серед яких можна виділити продуктові, споживчі та територіальні структури управління.

Згідно з продуктовою структурою конкретному керівникові делегу­ють повноваження з управління певним типом продукції. Керівники вторинних служб (виробничої, технічної, збуту) перебувають у

55

_■

підпорядкуванні цього керівника.'Недоліком продуктивної структури є збільшення витрат через можливе дублювання робіт для різних видів продукції.

Структура управління, орієнтована на споживача, має підрозділи, виробничо-господарська діяльність яких спрямована на забезпечення потреб певних груп споживачів (покупців). Наприклад, відділ енергії на промисловому підприємстві.

Територіальна структура управління формується за географічним розташуванням підприємства. Так, збутові підрозділи підприємства можуть розташовуватися в різних регіонах України і навіть світу. На рис.5.9 зображена територіальна структура управління організацією, яка діє на міжнародних ринках.

Ще одна група комбінованих структур управління отримала назву адаптивних. На відміну від бюрократичних (їх ще називають механістичними) адаптивні структури здатні швидко адаптуватися до змін у навколишньому середовищі. Виділяють чотири основних типи адаптивних (органічних) структур:

			ІПрези	дент |		■ ,	—
	Виробничий І відділ	Фінансовий відділ			Відділ маркетингу		Відділ кадрів
					^	—■
		Закордонні філі: . -^^^ ^^
	США	Японія			ФРН		Австралія

Рис.5.9. Територіальна структура управління міжнародною організацією

• проектні;

• матричні;

• програмно-цільові;

• координаційні.

Проектні організації—це тимчасові структури, які створюються для розв'язання конкретної задачі. Найчастіше вони концентрують зусилля на одній задачі.

У матричній структурі члени проектної групи підпорядковані як керівнику проекту, так і керівнику тих функціональних відділів, де вони працюють постійно. Приклад матричної структури зображений на рис.5.10.

56

У програмно-цільових структурах постійно змінюються роль і місце керівника програми, тобто керівник змушений пристосовуватися до нових умов, цілей, задач. Стиль керівництва повинен забезпечити ефективність управління в умовах зміни напрямів діяльності, термінів виконання тощо.

г
робничі	гужності		робнича	група
м	о є

І

о є,

И

£ 8

Зо

О О,

і? я

Рис.5.10. Матрична структура авіакосмічної фірми «Юніверсал Продактс» (фрагмент)

5 7

_■

Координаційну структуру використовують тоді, коли одночасно виконується велика кількість програм, Функції керівника делегуються менеджером-куратором служби або функціональним блоком, які скла­даються з кількох служб.

Поєднання різноманітних видів структур отримало назву конгломе­ратної структури. Наприклад, на підприємстві в одній службі застосо­вується продуктова структура, в іншій — лінійно-функціональна, ще в іншій — матрична.