Контрольні запитання до змістового модуля іі:

1. Теорія розподілу влади та її практичне втілення.

2. Поняття законодавчої влади.

3. Місце парламенту в системі вищих органів державної влади.

4. Структура парламенту.

5. Компетенція парламенту.

6. Порядок роботи парламенту.

7. Законодавчий процес.

8. Парламентський контроль.

9. Правовий статус народного депутата.

10. Депутатський мандат.

11. Структура, порядок діяльності та повноваження Верховної Ради України.

12. Розпуск парламенту.

13. Виконавча влада: поняття, система органів.

14. Організація виконавчої влади за різних форм державного правління.

15. Конституційний статус глави держави.

16. Порядок обрання президента.

17. Повноваження президента.

18. Припинення повноважень президента.

19. Імпічмент президента.

20. Уряд в системі вищих органів державної влади.

21. Формування уряду.

22. Компетенція уряду.

23. Місцеві органи виконавчої влади.

24. Організація органів виконавчої влади в Україні.

25. Поняття судової влади.

26. Судові системи та види судів.

27. Конституційний статус суддів.

28. Конституційний контроль. Органи конституційного контролю.

29. Компетенція Конституційного суду.

30. Організація органів судової влади в Україні.

31. Судова реформа в Україні.

32. Загальна характеристика та системи місцевого самоврядування.

33. Компетенція органів місцевого самоврядування.

34. Організація місцевого самоврядування в Україні.

35. Конституційно-правова відповідальність: поняття та види.

36. Конституційно-правова відповідальність парламенту та народних депутатів.

37. Конституційно-правова відповідальність глави держави.

38. Конституційно-правова відповідальність уряду та міністрів.

Методичні рекомендації до виконання семінарських занять з дисципліни

Семінар № 1. Конституція – основне джерело конституційного права; інші джерела конституційного права (2 год.)

Дати визначення термінів: галузь конституційного права, наука конституційного права, порівняльне конституційне право, конституційне право зарубіжних країн, конституційні правовідносини, суб’єкти конституційних правовідносин, повноваження, компетенція, джерело права, конституція, жорсткі конституції, гнучкі конституції, юридична конституція, фактична конституція, формальна конституція, неписана конституція, несистематизована конституція, матеріальна конституція, октроїрована конституція, закон, основний закон, звичайний закон, органічний закон, конституційний закон, підзаконний нормативно-правовий акт, укріплена норма (стаття), відносна більшість, абсолютна більшість, кваліфікована більшість, промульгація.

1. Поняття та предмет конституційного права.

2. Джерела конституційного права.

3. Історія конституціоналізму.

4. Поняття, сутність та зміст конституції.

5. Розробка та прийняття конституції.

6. Зміна конституції.

7. Історія створення чинної Конституції України.

Мета заняття полягає в засвоєнні предмета конституційного права; в усвідомленні значущості вивчення саме порівняльного конституційного права, особливо для студентів міжнародників; в ознайомленні з джерелами конституційного права та детальний розгляд основного з них − конституції. При цьому студенти мають засвоїти призначення конституції та коло правовідносин, що регулюються конституцією.

При підготовці відповідей та рефератів на перше питання необхідно звернути увагу на такі поняття, як конституційне право, порівняльне конституційне право, конституційне право зарубіжних країн; в яких значеннях вони використовуються: галузь права, наука, учбова дисципліни. Рекомендується окреслити коло суспільних відносин, що регулюються конституційним правом. Звернути увагу на значення вивчення порівняльного конституційного права.

При підготовці відповідей та рефератів на друге питання необхідно звернути увагу на різноманіття джерел конституційного права та їх класифікацію. З’ясувати відмінність між видами законів: звичайними, конституційними, органічними. Виділити, які з джерел діють в Україні і навести конкретні приклади.

Щодо третього питання, то необхідно дослідити розвиток конституційно-правових ідей, назвати перші конституції, порівняти коло питань, що входило до предмету їхнього регулювання із новітніми конституціями.

Четверте питання потребує дослідження сутності конституції, тобто усвідомлення того, для чого взагалі створюється такий акт. Визначити, які розділи (глави), як правило, включаються до її змісту.

При підготовці відповідей та рефератів на п’яте питання необхідно звернути увагу на способи розробки конституції, які з них можна вважати найбільш демократичними; дослідити процес створення Конституції України.

Готуючи відповідь на шосте питання необхідно розібратись з порядком внесення змін до конституції, як це питання вирішується у світовій практиці.

При підготовці відповідей та рефератів на сьоме питання необхідно дослідити конституційний процес 1991-1996 років в Україні та порівняти принципові розбіжності в різних проектах, що пропонувались.

Теми для дискусії:

• класифікація статей Конституції України за ступенем жорсткості внесення змін до них та доцільність введення різного порядку внесення змін

• референдум як спосіб прийняття конституції

Джерела по темі.

1. Рекомендовані підручники.

2. Кутафин О.Е. Предмет конституционного права. − М.: Юристь, 2001.

3. Хабриева Т.Я., Чиркин В.Е. Теория современной конституции. – М.: НОРМА, 2005. – 320 с.

Нормативні акти.

1. Конституція України від 28.06.1996.

2. Конституции зарубежных государств: Учебное пособие / Сост. проф. В.В.Маклаков. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Издательство БЕК, 2002. – 592 с.

3. Конституции государств Европы: в 3-х т. / Под ред. Окунькова Л.А. − М.: Норма, 2001. 817 с. (т.1), 837 с. (т.2), 789 с. (т.3).

4. Закон України про внесення змін до Конституції України від 8 грудня 2004 року.

Семінар № 2. Конституційно-правовий статус особи (2 год.)

Дати визначення термінів: підданство, громадянство, національність, апатриди, біпатриди, втікачі, притулок, філіація, натуралізація, оптація, трансферт, експатріація, екстрадиція, денаціоналізація, денатуралізація, реінтеграція, репатріація, резервація, права людини, права громадянина, невід’ємні права, фундаментальні права, особисті права, політичні права, соціальні права, омбудсман.

1. Поняття конституційно-правового статусу особи в правових системах зарубіжних країн та його принципи.

2. Поняття та принципи громадянства.

3. Способи набуття громадянства.

4. Способи припинення громадянства.

5. Проблема подвійного громадянства: міжнародно-правові та конституційні способи її вирішення.

6. Правове регулювання громадянства в Україні.

7. Зміст основних прав і свобод людини і громадянина.

а) громадянські (особисті) права і свободи;

б) політичні права і свободи;

в) економічні, соціальні та культурні права.

8. Конституційні обов’язки особи.

9. Повноваження омбудсмана.

Мета заняття полягає в засвоєнні способів набуття громадянства, процесу натуралізації; ознайомленні з основними правами і свободами людини і громадянина.

При підготовці відповідей та рефератів на перше питання необхідно звернути увагу на поняття конституційно-правового статусу особи та його складові.

Готуючи відповіді та реферати до другого питання необхідно дати визначення громадянства та з’ясувати його співвідношення з категорією підданства. Назвати принципи громадянства, які закріплені в Європейській конвенції про громадянство та порівняти їх з тими, що містяться у законі України “Про громадянство України” від 18.01.2001.

Відповідаючи на третє питання потрібно назвати способи набуття, а в четвертому питанні способи припинення громадянства.

При підготовці відповідей та рефератів на п’яте питання необхідно звернути увагу на ставлення країн до біпатридів та шляхи вирішення конфліктів, що виникають у зв’язку з явищем подвійного громадянства.

Відповіді на шосте питання потребують аналізу законодавчої бази України з питань громадянства. Наскільки вона відповідає міжнародним стандартам? Необхідно також детально зупинитись на характеристиці закону України “Про громадянство України” від 18.01.2001.

При підготовці відповідей та рефератів на сьоме питання необхідно дослідити інститут прав і свобод людини і громадянина. При цьому належить ознайомитись з основними міжнародними актами про права людини (Загальною декларацією прав людини, 1948 р., Міжнародним пактом про громадянські і політичні права, 1966 р., Міжнародним пактом про економічні, соціальні і культурні права, 1966 р.) та розділами конституцій про права людини. Навести класифікації прав людини та розкрити зміст основних прав людини.

Відповідь на восьме питання вимагає переліку обов’язків, які покладаються на особу конституцією держави.

Готуючи відповіді та реферати до дев’ятого питання необхідно звернути увагу на необхідність створення посади омбудсмана, історію становлення цього інституту, сферу його діяльності. Проаналізувати Закон України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” від 1997 р. Дослідити повноваження Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та порівняти їх з повноваженнями омбудсмана в країнах закордону.

Теми для дискусії:

• переваги та недоліки біпатризму та апатризму

• проблеми, пов’язані з реалізацією основних прав людини

Джерела по темі.

1. Рекомендовані підручники.

2. Права людини і громадянина: Навчальний посібник. За ред. Рабіновича П.М., Хавронюк М. І. – К.: Атіка, 2004. – 464 с.

Нормативні акти.

1. Конституція України від 28.06.1996.

2. Конституции зарубежных государств: Учебное пособие / Сост. Проф. В.В.Маклаков. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Издательство БЕК, 2002. – 592 с.

3. Конституции государств Европы: в 3-х т. / Под ред. Окунькова Л.А. − М.: Норма, 2001. 817 с. (т.1), 837 с. (т.2), 789 с. (т.3).

4. Закон України “Про громадянство України” від 18.01.2001.

5. Науково-практичний коментар Закону України “Про громадянство України”. – К.: “МП Леся”, 2002. – 251 с.

6. Європейська конвенція про громадянство від 07.11.1997.

7. Гаазька конвенція щодо врегулювання окремих питань, пов’язаних з колізією законів про громадянство від 12.04.1930.

8. Конвенція про скорочення випадків множинного громадянства та про військовий обов’язок у випадках множинного громадянства від 06.05.1963.

9. Конвенція про скорочення випадків безгромадянства від 13.09.1973.

10. Конвенція про статус апатридів від 28.09.1954.

11. Женевська конвенція “Про статус біженців” від 28.07.1951. (набула чинності 22.04.1954.)

12. Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затверджений Указом Президента України від 27. 03.2001.

13. Закон України “Про правовий статус іноземців” від 04.02.1994.

14. Закон України “Про біженців” від 21.06.2001.

15. Хартія основних прав ЄС.

16. Загальна декларація прав людини, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН, 10.12.1948.

17. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, 1966.

18. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права, 1966.

19. Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод, 1950р.

20. Закон України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” від 23.12.1997.

Семінар № 3. Конституційні інститути безпосередньої демократії (2 год.)

Дати визначення термінів: пряма демократія, представницька демократія, вибори, народне вето, народна ініціатива, референдум, плебісцит, виборчі цензи, електорат, абсентеїзм, виборчий округ, виборча дільниця, виборча комісія, відносна більшість, абсолютна більшість, кваліфікована більшість, мажоритарна виборча система, пропорційна виборча система, змішана виборча система, “перегородний пункт”, панашаж, принцип невиборності, принцип несумісності, куріальні вибори, виборча географія, “джеррімендеринг”, праймеріз, кумулятивний вотум.

1. Поняття та форми безпосередньої демократії.

2. Представницька демократія: поняття та форми реалізації.

3. Поняття та принципи виборчого права.

4. Виборчі системи.

5. Виборча система України.

6. Конституційно-правовий інститут референдуму.

7. Інститут народної ініціативи.

8. Правове регулювання інституту референдуму в Україні.

Мета заняття полягає в набутті знань щодо форм безпосередньої демократії, усвідомленні способів участі особи в процесах державотворення, впливу на прийняття рішень загальнодержавного значення. Студенти повинні також навчитись самостійно оцінювати виборчий процес з точки зору дотримання принципів виборчого права.

При підготовці відповідей та рефератів на перше питання необхідно звернути увагу на поняття безпосередньої демократії, її відмінність від представницької. Назвати форми, в яких реалізується пряма демократія.

Підготовка другого питання вимагає ознайомлення з поняттям представницької демократії, пояснити чому саме вона виникла, назвати її преваги та недоліки. Навести приклади представницької демократії.

При підготовці відповідей та рефератів на третє питання необхідно звернути увагу на поняття виборчого права, в яких значеннях використовується цей термін. Розібратись з принципами виборчого права, порівняти які з них закріплені в законодавстві України (з посиланням на статті) з тими, які діють в інших країнах.

При підготовці до четвертого питання радимо скласти табличку, яка б відображала відмінність між пропорційною та мажоритарною виборчими системами.

Головну увагу при підготовці відповіді до п’ятого питання необхідно зосередити на видах виборчих систем, які застосовуються в України при виборах до Верховної Ради України, Президента України, до місцевих рад народних депутатів, мерів міст. Звернути уваги на зміни, які відбулися у виборчому законодавстві за останні роки.

При підготовці відповідей та рефератів на шосте питання необхідно звернути увагу на поняття референдуму, припустимі межі його використання, пояснити які питання і чому не можна виносити на референдум. Які правові наслідки проведення референдуму? Навести класифікацію референдумів.

При підготовці відповідей та рефератів на сьоме питання необхідно звернути увагу на поняття народної ініціативи, доцільність використання цього інституту, назвати види народної ініціативи.

Готуючи відповіді на восьме питання необхідно ознайомитись з законодавством України щодо проведення референдуму, пояснити хто може виступати ініціатором проведення референдуму, як провести всеукраїнський референдум за народною ініціативою. Які види референдуму передбачені законодавством України (за територіальною ознакою).

Теми для дискусії:

• позитивні риси та недоліки прямої та представницької демократії

• доцільність запровадження пропорційної виборчої системи при виборах до Верховної Ради України

• виборчі цензи: обмеження демократії, чи гарантування більш повної реалізації прав громадян.

Джерела по темі.

1. Рекомендовані підручники.

2. Ковлер А.И. Избирательные технологии: российский и зарубежный опыт. − М.: ИГП РАН, 1995.

Нормативні акти.

1. Конституція України від 28.06.1996.

2. Конституции зарубежных государств: Учебное пособие / Сост. проф. В.В.Маклаков. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Издательство БЕК, 2002. – 592 с.

3. Конституции государств Европы: в 3-х т. / Под ред. Окунькова Л.А. − М.: Норма, 2001. 817 с. (т.1), 837 с. (т.2), 789 с. (т.3).

4. Закон “Про вибори народних депутатів” від 25.03.2004.

5. Закон “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” від 06.04.2004.

6. Закон “Про вибори Президента України” від 5.04.1999.

7. Закон “Про Центральну виборчу комісію” від 30.06.2004.

Семінар № 4. Конституційні форми сучасної держави (2 год.)

Дати визначення термінів: держава, форма держави, форма державного правління, республіка, президентська республіка, парламентарна республіка, змішана республіка, монархія, абсолютна монархія, конституційна монархія, парламентарна монархія, дуалістична монархія, виборна монархія, державний суверенітет, форма територіального устрою, унітарна держава, федеративна держава, асиметрична федерація, автономія, конфедерація, унія, імперія, адміністративно-територіальна одиниця, форма державно-правового режиму, демократичний режим, авторитарний режим, тоталітарний режим.

1. Поняття форми держави.

2. Форма державного правління. Монархія: поняття та види.

3. Поняття та види республіки.

4. Процес становлення форми правління в Україні.

5. Форма територіального устрою. Види.

6. Конфедерація та її правова природа.

7. Форма державно-правового режиму.

8. Демократичний режим: основні ознаки.

9. Авторитарний режим (на прикладі конкретної держави). Тоталітаризм як крайній прояв авторитаризму.

Мета заняття полягає в набутті уміння самостійно аналізувати положення конституцій і робити висновок про форму територіального устрою, форму політичного режиму певної держави та, особливо, про такий з елементів форми держави як форма державного правління, який прямо не визначається в конституціях.

При підготовці відповідей та рефератів на перше питання необхідно ознайомитись з поняттям форми держави. Проаналізувати дискусії, які виникають з приводу елементів, що слід включати до поняття форми держави.

Відповіді на друге питання потребують розуміння форми правління, факторів, які на неї впливають: порядок заміщення глави держави; компетенційні взаємозв’язки між вищими органами державної влади та спосіб їх формування. При підготовці відповідей на це питання доцільно зробити порівняльну таблицю форм правління. Проаналізувавши зміст Конституції України надати характеристику України за формою державного правління. Порівняти сучасну форму правління з тою, що була до набрання чинності Закону про внесення змін до Конституції України і указати що саме змінилося.

Відповідь на третє питання вимагає ознайомлення із характерними рисами президентських, парламентських та змішаних республік. На основі цього слід визначити форму правління в Україні і пояснити які саме механізми організації влади вказують на це (з посиланням на статті Конституції).

Відповідаючи на четверте питання потрібно назвати які форми республіки існували в Україні починаючи з моменту здобуття нею незалежності. Проаналізувати переваги та недоліки кожної з них та висловити власну думку з приводу того який варіант являється найоптимальнішим.

Готуючись до п’ятого питання слід ознайомитись з такими формами територіального устрою, як унітарна держава та федерація. Рекомендовано також зробити порівняльну таблицю цих форм устрою. Звернути увагу на які складові чистини поділяється територія унітарної та федеративної держави та визначити відмінності їх статусу. Назвати види федерацій та унітарних держав.

При підготовці відповідей та рефератів на шосте питання необхідно звернути увагу на те, що конфедерацію здебільшого взагалі не розглядають як форму територіального устрою держави, оскільки вона є формою міждержавного об’єднання.

Підготовка сьомого питання вимагає ознайомлення з поняттям форми державно-правового режиму. Багато науковців застосовують поняття “політичний режим” чи “державний” режим. В чому полягають недоліки застосування таких понять?

При підготовці відповідей та рефератів на восьме питання необхідно звернути увагу на основні ознаки демократичного режиму. Проаналізувати чи можливе існування демократії в повному обсязі в якійсь країні.

Готуючи відповіді на дев’яте запитання необхідно перелічити ознаки авторитарного режиму. Назвати країни, в яких в різних проявах застосовуються методи авторитарного правління. Назвати ознаки тоталітаризму.

Теми для дискусії:

• які фактори впливають на форму держави?

• найкращі (на ваш погляд) форми правління

• найбільш сприятлива форма територіального устрою для України: унітаризм чи федералізм

Джерела по темі.

1. Рекомендовані підручники.

2. Чиркин В.Е. Нетипичные формы правления в современном государстве // Государство и право. − 1994. − № 1.

3. Чиркин В.Е. Современное федеративное государство. М., 1997.

4. Федерализм: энциклопедический словарь. – М., 1997.

5. Эбзеев Б.С., Карапетян Л.М. Российский федерализм: равноправие и асимметрия конституционного статуса субъектов. // Государство и право, 1995, №3, С.

Нормативні акти.

1. Конституція України від 28.06.1996.

2. Закон України № 222-ІV про внесення змін до Конституції України від 8 грудня 2004 року.

3. Конституции зарубежных государств: Учебное пособие / Сост. Проф. В.В.Маклаков. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Издательство БЕК, 2002. – 592 с.

4. Конституции государств Европы: в 3-х т. / Под ред. Окунькова Л.А. − М.: Норма, 2001. 817 с. (т.1), 837 с. (т.2), 789 с. (т.3).

Семінар № 5. Законодавча влада (2 год.)

Дати визначення термінів: парламент, легіслатура, парламентаризм, мандат, депутат, парламентська сесія, комісії, парламентські фракції, бікамералізм, імунітет, індемнітет, інтерпеляція, кворум, законодавчий процес, законодавча ініціатива, право вето, абсолютне вето, відносне вето, промульгація закону, пролонгація закону, імперативний мандат, вільний мандат, чергова сесія, позачергова сесія, пленарне засідання.

1. Місце парламенту в системі вищих органів державної влади.

2. Структура парламенту.

3. Порядок роботи парламенту.

4. Законодавчий процес.

5. Парламентський контроль.

6. Розпуск парламенту.

7. Правовий статус народного депутата.

8. Структура, порядок діяльності та повноваження Верховної Ради України.

Мета заняття полягає в засвоєнні знань щодо призначення законодавчої влади. Студенти повинні орієнтуватись у напрямках діяльності парламенту; мати уявлення про законодавчий процес, знати моделі формування парламенту, осмислити які важелі впливу має законодавча влада на інші гілки влад.

При підготовці відповідей та рефератів на перше питання необхідно спочатку ознайомитись з концепцією розподілу влади. Проаналізувати призначення кожної з гілок влади. З’ясувати значення, в яких використовується термін “законодавча влада”, визначити співвідношення між поняттям парламенту та законодавчої влади, назвати ознаки парламенту.

При підготовці відповідей та рефератів на друге питання необхідно розібратись зі структурними елементами парламенту, насамперед такими з них, як палати, фракції та комісії (комітети), осмислити функціональне призначення цих елементів. Назвати види комісій: постійні та тимчасові. Порядок формування (обрання) та повноваження керівного органу парламенту.

Відповідь на третє питання вимагає ознайомлення з порядком роботи парламенту. Необхідно дати відповідь на питання як приймаються рішення парламентом (які є види більшості), які види голосування застосовуються, що таке кворум.

Головну увагу при вивченні законодавчого процесу необхідно звернути на призначення першого, другого і третього читань; ознайомитись із колом суб’єктів законодавчої ініціативи, порядком набуття законом чинності.

При підготовці відповідей та рефератів на п’яте питання необхідно звернути увагу на різні форми парламентського контролю: запитання депутатів, інтерпеляції, контрольна діяльність постійних, спеціальних і слідчих комісій, обговорення урядових звітів у парламенті, парламентський контроль за використанням коштів державного бюджету. Які допоміжні органи при парламенті при цьому створюються.

Головну увагу при підготовці шостого питання слід звернути на підстави розпуску парламенту, які застосовуються у зарубіжних країнах, а також ті, які передбачено Конституцією України. Проаналізувати підстави розпуску Верховної Ради України Указом Президента від 2 квітня 2007 року.

Готуючи відповідь на сьоме питання потрібно дослідити інститут депутатської недоторканості, зазначити як регулюються межі депутатської недоторканості в зарубіжних країнах. Також дати визначення, що таке депутатський мандат, який він буває: вільний, імперативний.

Підготовка до восьмого питання вимагає ознайомлення з Регламентом Верховної Ради України. Необхідно звернути увагу на структурні елементи Верховної Ради та порядок їх утворення, порядок діяльності Верховної Ради, проведення чергових та позачергових сесій, пленарних засідань, процедуру прийняття рішень. Ознайомитись із переліком повноважень Верховної Ради України, дослідивши при цьому зміни, які відбулися у зв’язку із прийняттям Закону про внесення змін до Конституції України від 08.12.2004.

Теми для дискусії:

• депутатський імунітет.

• імперативний мандат: за та проти.

• система стримувань і противаг за Конституцією України.

Джерела по темі.

1. Рекомендовані підручники.

2. Депутат парламента в зарубежных государствах. − М.: Юрид. лит., 1995.

3. Парламенты мира / Под ред. А.А.Мишина. − М.: Высшая школа, 1991.

4. Український парламентаризм: минуле і сучасне / За ред. Ю.С.Шемшученка. − К.: Парламентське видавництво, 1999.

5. Шаповал В.М. Зарубіжний парламентаризм. – К.: Основи, 1993. – 143 с.

Нормативні акти.

1. Конституція України від 28.06.1996.

2. Закон України № 222-ІV про внесення змін до Конституції України від 8 грудня 2004 року.

3. Конституции зарубежных государств: Учебное пособие / Сост. Проф. В.В.Маклаков. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Издательство БЕК, 2002. – 592 с.

4. Конституции государств Европы: в 3-х т. / Под ред. Окунькова Л.А. − М.: Норма, 2001. 817 с. (т.1), 837 с. (т.2), 789 с. (т.3).

5. Регламент Верховної Ради України від 27.07.1994.

6. Закон “Про вибори народних депутатів” від 25.03.2004.

7. Закон “Про статус народного депутата” від 17.11.1992.

8. Указ Президента України “Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України” від 02.04.2007.

Семінар № 6. Виконавча влада (2 год.)

Дати визначення термінів: екзекутива, біцефальна (дуалістична) виконавча влада, глава держави, монарх, президент, уряд, інвеститура, суспензивне (відкладальне) вето, абсолютне вето, міністр без портфеля, делегована правотворчість, місцева державна адміністрація, міністерство, контра сигнатура, імпічмент.

1. Поняття виконавчої влади. Теорії організації виконавчої влади.

2. Система органів виконавчої влади.

3. Глава держави: конституційний статус, повноваження.

4. Повноваження президента за різних форм республіканського правління.

5. Повноваження та порядок роботи уряду.

6. Центральні та місцеві органи виконавчої влади.

7. Організація органів виконавчої влади в Україні.

Метою заняття є набуття знань щодо системи організації виконавчої влади та її призначення. Студенти мають засвоїти також повноваження глави держави та його місце в системі вищих органів державної влади.

При підготовці відповідей та рефератів на перше питання необхідно звернути увагу на те, в яких значеннях використовується термін “виконавча влада”, особливості побудови виконавчої влади в залежності від форми державного правління. Назвати ознаки органу виконавчої влади.

Готуючи питання про систему органів виконавчої влади необхідно надати класифікацію цих органів за різними критеріями.

При підготовці відповідей та рефератів на третє питання необхідно ознайомитись із призначенням посади глави держави, дослідити його основні повноваження; розглянути відмінності у статусі монарха і президента, порядок заміщення їх посад.

Відповідаючи на четверте питання слід звернути увагу на те, яким чином впливає вид республіки на обсяг повноважень президента, при цьому радимо скласти порівняльну таблицю повноважень президента за президентської, парламентської та змішаної республік. Виділити спільні повноваження і відмінні.

При підготовці відповідей на п’яте питання необхідно звернути увагу на функції уряду в системі вищих органів державної влади, на моделі уряду, які існують в зарубіжних країнах, залежність порядку формування уряду від форми правління. Також слід ознайомитись із формами відповідальності уряду та урядовців.

Відповіді на шосте питання вимагають ознайомлення з компетенцією таких органів, як міністерства та відомства (державні комітети), місцеві державні адміністрації, порядком їх утворення. Слід також звернути увагу на предмети відання місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Готуючи відповідь на питання про організацію органів виконавчої влади в Україні бажано зобразити її схематично, показавши ієрархічність цієї системи. Також необхідно ознайомитись із положеннями закону “Про Кабінет Міністрів України”. Звернути увагу на складнощі, які виникають у зв’язку з формуванням Кабінету Міністрів України в контексті прийнятої політичної реформи. З’ясувати, чи входить Президент України до органів виконавчої влади: відповідь обґрунтувати.

Теми для дискусії:

• інститут контрасигнування актів Президента

• результати запровадження політичної реформи в Україні

Джерела по темі.

1. Рекомендовані підручники.

2. Исполнительная власть: сравнительно-правовое исследование. М.: ИНИОН РАН, 1995.

3. Сахаров И.А. Институт президентства в современном мире. М.: Юрид. лит., 1994.

4. Шаповал В.М. Виконавча влада в розвинутих країнах (конституційно-правовий аспект). Навчальний посібник. − К., 1996.

5. Шаповал В.М. Конституція і виконавча влада. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 80с.

Нормативні акти.

1. Конституція України від 28.06.1996.

2. Закон України № 222-ІV про внесення змін до Конституції України від 8 грудня 2004 року.

3. Конституции зарубежных государств: Учебное пособие / Сост. проф. В.В.Маклаков. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Издательство БЕК, 2002. – 592 с.

4. Конституции государств Европы: в 3-х т. / Под ред. Окунькова Л.А. − М.: Норма, 2001. 817 с. (т.1), 837 с. (т.2), 789 с. (т.3).

5. Закон “Про вибори Президента України” від 05.03.1999.

6. Закон “Про Кабінет Міністрів України”.

Семінар № 7. Судова влада (2 год.)

Дати визначення термінів: судова влада, магістратура, правосуддя, юрисдикція, суд присяжних, суд шефенів, ассізи, судочинство, право аболіції, судовий імунітет, конституційність закону, конституційна юрисдикція, конституційний контроль.

1. Роль та місце судової влади в системі розподілу влад.

2. Види судових систем.

3. Принципи здійснення судочинства.

4. Конституційний суд – орган конституційного контролю.

5. Компетенція конституційних судів.

6. Організація органів судової влади в Україні.

Мета заняття полягає в засвоєнні знань щодо призначення судових органів, ознайомленні з компетенцією Конституційного суду, набутті навичок самостійно оцінювати конституційність того чи іншого нормативно-правового акту.

При підготовці відповідей та рефератів на перше питання необхідно звернути увагу на призначення судової влади, її взаємодію з іншими гілками влади.

При підготовці відповідей на друге питання необхідно ознайомитись з видами судів, які є спеціалізовані суди, проаналізувати існуючі судові системи.

Готуючи відповідь на питання про принципи здійснення судочинства слід проаналізувати наскільки вони не порушуються на практиці. Які при цьому створюються гарантії для їх дотримання?

При підготовці відповідей та рефератів на четверте питання необхідно звернути увагу на поняття конституційного контролю, які органи вправі здійснювати конституційний контроль та які види конституційного контролю існують. Також необхідно розглянути порядок формування конституційного суду та порядок розгляду ним справ з приводу конституційності актів.

Відповідь на п’яте запитання вимагає ознайомлення з компетенцією конституційних судів інших країн. При цьому слід виділити повноваження якими не наділений Конституційний Суд України, якщо порівнювати його повноваження із повноваженнями конституційних судів країн світу.

Готуючи відповідь на питання про організацію органів судової влади в Україні рекомендуємо зобразити її схематично, використовуючи при цьому останню редакцію закону “Про судоустрій України”.

Теми для дискусії:

• переваги і недоліки американської та європейської системи конституційного контролю

• гарантії незалежності суддів

Джерела по темі.

1. Рекомендовані підручники.

2. Боботов С.В. Конституционная юстиция (сравнительный анализ). − М.: ИЧП ЕАВ, 1994.

3. Рішення Конституційного Суду України. − Конституційний Суд України: Рішення. Висновки. – К., 2005.

Нормативні акти.

1. Конституція України від 28.06.1996.

2. Конституции зарубежных государств: Учебное пособие / Сост. Проф. В.В.Маклаков. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Издательство БЕК, 2002. – 592 с.

3. Конституции государств Европы: в 3-х т. / Под ред. Окунькова Л.А. − М.: Норма, 2001. 817 с. (т.1), 837 с. (т.2), 789 с. (т.3).

4. Закон “Про судоустрій України” від 07.02.2002, № 3018-ІІІ (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2002, N 27-28, ст.180).

5. Закон “ Про Конституційний Суд України” від 16.10.1996.

Семінар № 8. Конституційна відповідальність (1 год.)

1. Конституційно-правова відповідальність, як вид юридичної відповідальності.

2. Конституційна відповідальність парламенту та народних депутатів.

3. Конституційна відповідальність уряду та міністрів.

4. Конституційна відповідальність глави держави.

Мета заняття полягає в ознайомленні студентів з видами конституційної відповідальності.

Даючи відповідь на перше питання слід звернути увагу на підстави застосування конституційно-правової відповідальності, коло суб’єктів, які вправі її застосовувати.

Відповідаючи на друге, третє і четверте питання слід зазначити, які конституційно-правові санкції можна застосовувати до окремих народних депутатів, парламенту в цілому, уряду, міністрів, глави держави, відповідно. Необхідно також виділити коло суб’єктів, які вправі застосовувати такі санкції. Звернути увагу на підстави конституційно-правової відповідальності.

Джерела по темі.

1. Рекомендовані підручники.

2. Колосова Н.М. Конституционная ответственность − самостоятельный вид юридической ответственности // Государство и право. − 1997. − № 2.

Нормативні акти.

1. Конституція України від 28.06.1996.

2. Конституции зарубежных государств: Учебное пособие / Сост. Проф. В.В.Маклаков. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Издательство БЕК, 2002. – 592 с.

3. Конституции государств Европы: в 3-х т. / Под ред. Окунькова Л.А. − М.: Норма, 2001. 817 с. (т.1), 837 с. (т.2), 789 с. (т.3).