1.6. Основні засади адміністративно-територіальної реформи

У 2009-2011 рр. в Україні передбачено проведення адміністративно-територіальної реформи. Період 2004-2008 рр. розглядається як підготовчий.

Відповідно до Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації й децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості соціально-економічного розвитку регіонів з урахуванням їхніх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. Однією з найважливіших його форм є адміністративно-територіальний устрій, систему якого в Україні складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села. За станом на 1 січня 2004 р. в державі налічувалося 24 області, 490 районів, 455 міста, 118 районів у містах, 886 селищ міського типу, 28597 сільських населених пунктів. Міста Київ і Севастополь мають спеціальний статус. Крім того, як окремі адміністративно-територіальні одиниці відповідно до раніше встановленого законодавством порядку, виділяються сільради, кількість яких становить 10279.

Завданням удосконалення та реформування системи адміністративно-територіального устрою є приведення її у відповідність до Конституції України та критеріїв ЄС, що з урахуванням національного та кращого міжнародного досвіду дозволить оптимізувати систему адміністративно-територіального устрою України, сприятиме укрупненню адміністративно-територіальних одиниць, підвищенню на цій основі рівня соціально-економічного розвитку країни, ефективності управління територіями, зниженню витрат на утримання державних органів та органів місцевого самоврядування, а також поліпшенню якості надання послуг населенню на рівні загальнодержавних соціальних стандартів, незалежно від місця проживання.

Найбільш істотними і актуальними проблемами у сфері адміністративно-територіального устрою України є:

законодавча неврегульованість правового статусу адміністративно-територіальних одиниць, порядку вирішення питань у сфері адміністративно-територіального устрою;

невідповідність Конституції України та внутрішня неузгодженість існуючої багаторівневої системи адміністративно-територіальних одиниць, збереження всупереч Основному Закону України таких категорій адміністративно-територіальних одиниць, як селище міського типу, сільрада, а також селищна, міська ради;

недосконалість класифікації міст, відсутність чітких критеріїв для утворення районів, районів у містах, а також віднесення населених пунктів до категорії сіл, селищ, міст;

відсутність у багатьох випадках на планово-картографічних матеріалах меж адміністративно-територіальних одиниць, встановлення значної частини меж таких одиниць без урахування місцевих природних, історичних та інших факторів;

надмірна подрібненість адміністративно-територіальних одиниць на рівні села, селища.

Зазначені проблеми в системі адміністративно-територіального устрою перешкоджають:

вирішенню питань соціально-економічного розвитку регіонів;

забезпеченню ефективного державного управління;

реалізації відповідно до Конституції та законів України гарантій місцевого самоврядування, виконання органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування передбачених законодавством повноважень;

забезпеченню надання органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування повноцінних послуг населенню, реалізації прав власності, вирішенню земельних питань, проведення виборів тощо.

Зволікання з розв’язанням проблем удосконалення адміністративно-територіального устрою, формуванням необхідного для цього законодавства та створенням умов для його належного виконання значною мірою спричинено недостатньо чітким розмежуванням сфер регулювання законодавства щодо адміністративно-територіального устрою та місцевого самоврядування, земельних відносин, відносин власності, оподаткування тощо.