3.Всесвітня організація інтелектуальної власності (wipo).

Всесвітня Організація Інтелектуальної Власності (ВОІВ), заснована на підставі Конвенції про створення ВОІВ у 1967 році. Це міжнародна організація, до компетенції якої належить охорона прав інтелектуальної власності. ВОІВ є найбільшою міжнародною організацією, до числа функцій якої входить дуже широкий спектр питань, пов'язаних з охороною та використанням результатів інтелектуальної діяльності. Штаб-квартира ВОІВ знаходиться в Женеві (Швейцарія). Основними цілями, які переслідує створення ВОІВ, є сприяння охороні інтелектуальної власності у всьому світі шляхом співпраці держав і, у відповідних випадках, у взаємодії з будь-якої іншої міжнародною організацією, забезпечення адміністративного співробітництва Паризького союзу, спеціальних спілок та спеціальних угод, укладених у зв'язку з цим союзом, Бернського союзу, а також будь-яких інших міжнародних угод, покликаних сприяти охороні інтелектуальної власності, адміністрування яких ВОІВ прийняла на себе відповідно до покладених на неї функцій.

Функції ВОІВ:

Для досягнення зазначених цілей ВОІВ через свої відповідні органи виконує наступні функції: сприяє розробці заходів, розрахованих на поліпшення охорони інтелектуальної власності в усьому світі і на гармонізацію національних законодавств у цій галузі; виконує адміністративні функції Паризького союзу, спеціальних спілок, утворених у зв'язку з цим союзом, і Бернського союзу; може погодитися прийняти на себе адміністрування по здійсненню будь-якого іншого міжнародного угоди, покликаної сприяти охороні інтелектуальної власності, або брати участь у такому адмініструванні; сприяє укладенню міжнародних угод, покликаних сприяти охороні інтелектуальної власності; пропонує свою співпрацю державам, запитуючою юридико-технічну допомогу у сфері інтелектуальної власності; збирає і поширює інформацію, що відноситься до охорони інтелектуальної власності, здійснює і заохочує дослідження в цій області і публікує результати таких досліджень; забезпечує діяльність служб, що здійснюють міжнародну охорону інтелектуальної власності, і, у відповідних випадках, здійснює реєстрацію в цій області, а також публікує відомості, що стосуються даної реєстрації; вживає будь-які інші належні дії.

Як випливає з наведеного переліку функцій ВОІВ, сформульованого у ст.4 Конвенції, що засновує ВОІВ, діяльність цієї міжнародної організації є багатогранною. Найважливішим напрямком діяльності ВОІВ виступає адміністративне управління вхідними в неї спілками. Зазначені спілки утворюються на основі відповідних міжнародних угод, а держави-учасники цих угод стають членами того чи іншого союзу. Найменування союзу, як правило, збігається з місцем, де вперше був схвалений або підписаний текст угоди. Конвенцією, що засновує ВОІВ, передбачається утворення чотирьох керівних органів: Генеральної Асамблеї; Конференції; Координаційного комітету; Міжнародного бюро.

4.Міжнародна охорона промислової власності. Паризька конвенція про охорону промислової власності.

Результатом інтелектуальної діяльності є промислова власність, яка в сучасних умовах складає основу економіки. Тепер уже ні в кого не викликає сумніву, що там, де вищий рівень науково-технічної діяльності, там вищий рівень виробництва. Ці фактори зумовлюють необхідність удосконалення правової охорони об'єктів промислової власності не тільки на національному, а й на міжнародному рівні, оскільки ці об'єкти стали досить цінним товаром і на міжнародному ринку. Попит на цей товар постійно зростає, адже він зумовлюється інтенсивним розвитком промисловості і економіки в цілому. Проблеми правової охорони промислової власності загострилися ще в останній чверті XIX ст., що змусили економічно розвинені країни Європи шукати нові і більш ефективні засоби міжнародно-правової охорони промислової власності. Першим міжнародно-правовим документом стала Паризька конвенція про охорону промислової власності від 20 березня 1883 р. На сьогодні Паризька конвенція є основним міжнародно-правовим документом, який визначає засади всіх інших міжнародно-правових документів, що стосуються охорони промислової власності. Зазначена Конвенція переглядалася багато разів, останній раз у Женеві в лютому—березні 1984 р. Нині учасниками Паризької конвенції є понад 130 держав, у тому числі й Україна.

Об'єктами охорони Паризька конвенція проголосила об'єкти промислової власності в самому широкому значенні — це винаходи, корисні моделі, товарні знаки і промислові зразки, фірмові найменування, географічні зазначення і найменування місць походження товарів. Основні засади Паризької конвенції можна умовно поділити на чотири групи: 1) національний режим; 2) право пріоритету; 3) загальні положення; 4) адміністративні повноваження Конвенції. За принципом національного режиму Конвенція визначила правило, за яким патентовласнику однієї держави-учасниці в іншій державі-учасниці надається така ж правова охорона, як і власним громадянам. За загальним правилом патент, виданий в одній країні, має силу лише в межах цієї країни. Для одержання правової охорони об'єкта промислової власності в іншій країні цей об'єкт треба там запатентувати. Якщо ж об'єкту промислової власності потрібно надати охорону в кількох країнах, то в усіх цих країнах зазначений об'єкт необхідно запатентувати. Часто це потрібно було робити одночасно, що просто фізично неможливо. Процедура патентування об'єкта промислової власності в зарубіжних країнах досить трудомістка, копітка, тривала і дорога. Конвенція визначила національний режим, за яким іноземний патентовласник в іноземній державі-учасниці користується тими ж правами, що і її власні громадяни. Патент все ж залишається таким, що має територіальний характер. Для одержання правової охорони промислової власності її об'єкт необхідно запатентувати в країні, де передбачається одержати його охорону.

Другим важливим принципом Конвенції є право на пріоритети. Право пріоритету означає, що заявка іноземного заявника в країні-учасниці Конвенції на об'єкт промислової власності повинна розглядатися з пріоритетом раніше поданої заявки на цей же об'єкт у країні-учасниці походження об'єкта. Право пріоритету зберігається за заявником на винаходи — протягом 12 місяців, для інших об'єктів промислової власності — протягом 6 місяців.

Іншими міжнародно-правовими документами є: Договір про патентну кооперацію (РСТ), підписаний у Вашингтоні 19 червня 1970 p., переглянутий 2 жовтня 1979 р. і З лютого 1984 р. Держави-учасники цього Договору (Договірні Держави) утворюють Союз для співробітництва в галузі подачі заявок на охорону винаходів, проведення по них пошуку і експертизи, а також надання спеціальних технічних послуг. Договір визначає спеціальну процедуру розгляду міжнародних заявок на охорону винаходів. Заявка на охорону винаходів у будь-якій договірній державі може подаватися відповідно до цього Договору як міжнародна заявка. Міжнародна заявка повинна містити заяву, опис винаходу, один або кілька пунктів формули винаходу, одне або кілька креслень (якщо це необхідно) і реферат.

Страсбурзька угода про Міжнародну патентну класифікацію (1971 р.), відповідно до цієї класифікації галузь техніки була поділена на вісім основних розділів, які містять у собі приблизно 67 тисяч дрібних рубрик. Кожній рубриці присвоєний спеціальний символ, який складається із арабських цифр і літер латинського алфавіту. Національні чи регіональні патентні відомства при публікації патентних документів проставляють на ньому відповідний символ.

Гаазька угода про міжнародне депонування промислових зразків від 6 листопада 1925 p., метою якої спрощення охорони промислових зразків на міжнародному рівні. Відповідно до цієї Угоди заявник позбавлений необхідності патентувати промисловий зразок у кількох країнах одночасно з метою одержання там правової охорони. Достатньо заявити промисловий зразок. За Гаазькою угодою особа, яка має право на здійснення міжнародного депонування, може одержати охорону в договірних державах шляхом депонування одного промислового зразка. Особою, що має право на міжнародне депонування промислового зразка, може бути будь-яка фізична чи юридична особа, що має громадянство однієї із договірних держав або має місцепроживання чи дійсне і нефіктивне промислове або торговельне підприємство в одній із зазначених держав. Міжнародне депонування здійснюється шляхом подання безпосередньо до Міжнародного бюро ВОІВ заявки депозитором або його повіреним на спеціальному бланку, який видається безкоштовно Міжнародним бюро. Міжнародне депонування може бути здійснено і через національне відомство договірної держави за умови, що це передбачено законодавством договірної держави.

Угода між Урядом України і Урядом Російської Федерації про співробітництво в сфері охорони промислової власності підписана і набрала чинності 30 червня 1993 р. Угодою встановлено, що при поданні заявок на видачу охоронних документів, їх одержанні та підтриманні їх чинності заявники та їх повірені обох держав на основі принципу взаємності можуть вести справи безпосередньо з патентними відомствами кожної держави. Це означає, що будь-яка особа-заявник України може подавати заявки на видачу охоронних документів на об'єкт промислової власності безпосередньо в патентне відомство Російської Федерації поза патентним відомством України, одержувати охоронні документи та підтримувати їх чинність. Винахідники України широко користуються цією нормою і значна кількість заявок на видачу охоронних документів на об'єкти промислової власності подається безпосередньо до патентного відомства Російської Федерації. При цьому патентні повірені мають право вести справи тільки заявників своїх держав. Заявники Російської Федерації при поданні заявок до патентного відомства України можуть подавати свої заявки російською мовою.

Угода передбачає можливість збереження за будь-якою фізичною чи юридичною особою кожної із держав права попереднього користування. Це правило стосується також і тих осіб, які це право мали і за радянським законодавством.