Запитання для самоконтролю.

1. Як законодавством передбачено піклування про здоров”я та життя громадян?

2. Які умови ввезення продукції з-за кордону ?

3. Які основні вимоги до жилих та виробничих приміщень, територій, засобів виробництва і технологій?

4. Як здійснюється захист від радіаційної небезпеки?

5. Які профілактичні заходи здійснюються з метою попередження розповсюдження серед населення виникнення чи загрози виникнення або поширення особливо небезпечних і небезпечних інфекційних захворювань, масових отруєнь, радіаційних уражень?

Література : 3; 9; 12.

Тема 2.2. Основи фізіології праці

Вивчення цієї теми передбачає ознайомлення із фізіологічними особливостями різних видів діяльності людини, класифікацією умов праці за шкідливими факторами та оцінка їх відповідності санітарно-гігієнічним вимогам.

Необхідно засвоїти загальні санітарно-гігієнічні вимоги до розміщення підприємств, виробничих і допоміжних приміщень.

Питаня

1. Фізіологічні особливості різних видів діяльності.

2. Класифікація умов праці за шкідливими факторами та оцінка їх відповідності санітарно-гігієнічним вимогам

Питання1. Фізіологічні особливості різних видів діяльності.

Вихідною методологічною базою охорони праці як наукової дисципліни є концепція діяльності. Діяльність – специфічна, притаманна людині, форма активного ставлення до навколишнього світу. Будь-яка діяльність складається з мети, засобів, результату та власне процесу діяльності. Діяльність є реальною рушійною силою суспільного прогресу та запорукою існування суспільства.

Протягом тривалого часу, майже до початку нашого століття, функції людини стосовно техніки залишалися в основному енергетичними, тобто для керування технікою людина користувалася своєю мускульною силою. Ця праця характерна складними руховими процесами , які вимагали значних затрат фізичної сили, високої координації рухів, спритності.

З появою на початку 20-сторіччя нових видів техніки ( автомобіль, літак) виникла потреба врахування психологічних можливостей людини, таких як швидкість реакції, особливості пам’яті та уваги, емоційний стан та ін. З широким впровадженням автоматичних систем керування, комплексної механізації та автоматизації виробничих процесів виникли зміни у фаховій структурі праці, пов’язані з появою операторської діяльності.

Особливості операторської діяльності значно змінили працю людини. Збільшилась напруженість праці тому, що перед оператором постає завдання керувати все більшою кількістю об’єктів та параметрів. Людина має справу не з прямим спостереженням, а з інформаційним відображенням. Зростають вимоги до точності, швидкості, надійності дій людини, до швидкості психологічних процесів. Трудова діяльність супроводжується значними витратами нервово-емоційної та розумової енергії.

Комп”ютерізація та роботизація розширили можливості людини, а з іншого змінили вимоги до її діяльності. Вже не потрібна примітивна праця з використанням монотонних фізичних операцій, з шаблонною розумовою діяльністю. Збільшилася потреба у творчій висококваліфікованій праці. Ускладнилася проблема узгодження умов праці, конструкції устаткування з психологічними та фізіологічними можливостями людини.

Важливе значення з точки зору фізіології праці має вивчення протікання психічних та фізіологічних процесів під час трудової діяльності людини, яку можна умовно поділити на фізичну та розумову.

Фізична діяльність визначається в основному роботою м’язів, до яких в процесі роботи посилено припливає кров, забезпечуючи надходження кисню та вилучення продуктів окислення. Цьому сприяє робота серця та органів дихання. При цьому відбувається витрата енергії. За величиною енерговитрат роботи поділяють на три категорії :

• легкі

• середньої важкості

• важкі

Легкі фізичні роботи :

1. категорія 1а – роботи, що проводяться сидячи і супроводжуються незначними фізичним напруженням ( окремі професії на підприємстві точного приладо- та машинобудування, на годинниковому, швейному виробництві в галузі управління тощо)

2. категорія 1б – роботи, що ведуться стоячи або пов’язані з ходінням і супроводжуються незначним фізичним напруженням ( окремі професії в поліграфічній промисловості, на підприємствах зв’язку, контролери, майстри різних виробництв тощо). Витрати енергії при виконанні легких фізичних робіт не більше 150 ккал/год.

Роботи фізичні середньої важкості :

1. категорія 2а - роботи, пов’язані з постійним ходінням, переміщенням дрібних (до 1 кг ) виробів у положенні сидячі або стоячи, що вимагають відповідного фізичного напруження (окремі професії у Мелано-складальному цеху машинобудівних підприємств тощо)

2. категорія 2б – роботи, пов’язані з ходінням, переміщенням та перенесенням важких речей (до 10 кг ), що вимагають помірного фізичного напруження (окремі професії у механізованих, ливарних, прокатних, зварювальних цехах машинобудівних та металургійних підприємств тощо ).

Витрати енергії при виконанні фізичних робіт середньої важкості – межах від 151до 250 ккал/год.

Важкі фізичні роботи :

1. категорія 3 – роботи, пов’язані з постійним перенесенням важких речей (понад 10 кг), такі, що вимагають великих фізичних зусиль (професіях у ковальських цехах з ручною набивкою і заливкою на машинобудівних та металургійних підприємствах )

Витрати енергокалорій при виконанні важких фізичних робіт понад 250 ккал/год.

Чим вища категорія виконаної роботи, тим більше навантаження на опорно - рухову, дихальну та серцево-судинну системи. Так, частота скорочень, яка в стані спокою становить 65-70 скорочень на хвилину, при виконанні важких робіт може зрости до 150-170. Легенева вентиляція так само, як і частота серцевих скорочень підвищується паралельно зростанню виконаної роботи. Вентиляція легень, що складає 6-8 літрів повітря на хвилину у стані спокою, під час важкої фізичної роботи може доходити до 100 і більше літрів на хвилину. Під час інтенсивної роботи відбуваються зміни і деяких інших функцій організму.

Розумова діяльність. Визначається участю в трудовому процесі центральної нервової системи та органів чуття. При розумовій роботі уповільнюється частота серцевих скорочень, підвищується кров’яний тиск, послаблюються обмінні процеси, зменшується кровопостачання кінцівок та черевної порожнини, водночас збільшується кровопостачання мозку (у 8-10 разів порівняно із станом спокою ). Розумова діяльність дуже тісно пов’язана з роботою органів чуття, в першу чергу органів зору та слуху. Порівняно з фізичною діяльністю при окремих видах розумової діяльності (робота конструкторів, операторів ЕОМ, учнів та вчителів) напруженість органів чуття зростає в 5-10 разів.

Незважаючи на суттєві відмінності, поділ трудової діяльності на фізичну та розумову досить умовний. З розвитком науки та техніки, автоматизації та механізації трудових процесів, межа між ними все більше згладжується.

При інтенсивній та довготривалій роботі може настати втома, для якої характерним є зниження працездатності. Під втомою розуміють сукупність тимчасових змін у фізіологічному та психічному стані людини, які з’являються внаслідок напруженої та тривалої діяльності і призводять до погіршення її кількісних та якісних показників. Втома є захисною реакцією, яка спрямована проти виснаження функціонального потенціалу організму людини. Після відпочинку втома зникає, а працездатність поновлюється. Втома може виникнути як при інтенсивній фізичній, так і при розумовій діяльності. Стан втоми, як правило, супроводжується відчуттям стомленості – об’єктивним вираженням процесів, які відбуваються в організмі при втомі.

Важливо, щоб втома, накопичуючись, не перейшла у перевтому, оскільки при ній можливі патологічні зміни в організмі людини та розвиток захворювань центральної нервової системи.