- •Розділ 1. Правові й організаційні питання охорони праці.
- •Питання 1 Сучасний стан охорони праці в Україні.
- •Запитання для самоконтролю:
- •Питання 2. Гарантії прав громадян на охорону праці
- •Запитання для самоконтролю:
- •Тема 1.2. Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці
- •Питання
- •Тема 1.4. Розслідування, облік і аналіз нещасних випадків, професійних захворювань і аварій
- •Питання
- •Положення про розслідування , облік нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на підприємствах, установах і організаціях.
- •Запитання для самоконтролю:
- •Питання 2. Аналіз та профілактика професійних захворювань у галузі.
- •Запитання для самоперевірки.
- •Розділ 2. „Фізіологія, гігієна праці та виробнича санітарія”
- •Тема 2.1. “Законодавство в галузі гігієни праці”
- •Питання
- •Питання 1. Закон України “Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення”
- •Запитання для самоконтролю.
- •Тема 2.2. Основи фізіології праці
- •Питання1. Фізіологічні особливості різних видів діяльності.
- •Запитання для самоконтролю:
- •Питання 2. Класифікація умов праці за шкідливими факторами та оцінка їх відповідності санітарно-гігієнічним вимогам
- •Запитання для самоперевірки.
- •Тема 2.3 „Загальні й основні санітарно-гігієнічні вимоги та їх реалізація в технологічному процесі. ”
- •Питання
- •Запитання для самоконтролю.
- •Тема 2.3 „Загальні й основні санітарно-гігієнічні вимоги та їх реалізація в технологічному процесі. ”
- •Питання
- •1. Державний нагляд і громадський контроль за дотриманням санітарно-гігієнічних норм.
- •Запитання для самоконтролю.
- •Розділ 3. Безпека праці.
- •Тема 3.1. “Вимоги безпеки до технологічного обладнання та процесів”
- •Питання
- •Безпека при вантажно-розвантажувальних роботах і на транспорті.
- •Безпека внутрішньозаводського транспорту.
- •Питання для самоконтролю
- •Питання 2. Безпека при експлуатації систем під тиском.
- •Запитання для самоконтролю
- •Питання 3. Аналіз стану безпеки праці в галузі.
- •Запитання для самоперевірки.
- •Тема 3.2. “Засоби індивідуального та колективного захисту працівників”
- •Питання
- •Питання 1. Вплив шкідливих речовин на здоров’я працюючих.
- •Запитання для самоконтролю
- •Питання 2. Заходи щодо захисту працівників від впливу небезпечних і шкідливих факторів.
- •Запитання для перевірки.
- •Тема 3.3. “Електробезпека”
- •Питання
- •Питання 1. Фактори, що впливають на наслідки ураження електрострумом.
- •Запитання для самоконтролю
- •Питання 2. Система електрозахисних заходів. Організація безпечної експлуатації електроустановок.
- •Запитання для самоконтролю
- •Запитання для самоперевірки.
- •Тема 3.4. “Пожежна безпека”
- •Питання
- •Питання 1. Пожежонебезпечні властивості матеріалів і речовин. Пожежовибухонебезпечність об’єкта. Пожежонебезпечні властивості матеріалів і речовин.
- •Мінімальна межа вогнестійкості будинків, будівельних конструкцій (в годинах)
- •Пожежовибухонебезпечність об”єкта.
- •Завдання для самоперевірки.
- •Питання 2. Система попередження пожеж та пожежного захисту.
- •Протипожежний захист у галузі являє собою комплекс інженерно- технічних
- •Запитання для самоконтролю
- •Тема 3.5. “Надання першої долі карської допомоги потерпілим при нещасних випадках.”
- •Питання
- •Питання 1. Перша допомога при обмороженні і замерзанні.
- •Запитання для перевірки.
- •Питання2. Транспортування потерпілих.
- •Запитання для перевірки.
Питання
Пожежонебезпечні властивості матеріалів і речовин. Пожежовибухонебезпечність об’єкта.
Система попередження пожеж та пожежного захисту
Питання 1. Пожежонебезпечні властивості матеріалів і речовин. Пожежовибухонебезпечність об’єкта. Пожежонебезпечні властивості матеріалів і речовин.
Пожежна безпека – це стан об”єкта, при якому виключається можливість пожежі, а у випадках її виникнення запобігається вплив небезпечних факторів пожежі на людей, споруди і матеріальні цінності.
Горіння речовини .
Види горіння : вибух, спалах, займання, тління, самозаймання, горіння.
За походженням пожежі діляться на :
екзогенні, що виникають від зовнішнього теплового джерела (відкритого вогню, короткого замикання, вибуху)
ендогенні, що виникають від самонагрівання, самозапалення (самозапалення вугілля, руди).
Вибухове горіння –швидке перетворення речовини в газо - чи пилоподібний стан з виділенням великої кількості тепла. В цьому випадку об”єм речовини збільшується в сотні, тисячі разів. В техніці цю властивість використовують для здійснення певної роботи (постріл, вибух породи і ін.)
Спалах – це швидке згорання пальної суміші без утворення стисних газів
Запалювання – це загорання речовини з появою полум”я. Загорається тільки частина речовини, а остання (основна) частина речовини лишається холодною (запалена скалка, горіння сірника).
Тління – горіння речовини без явного утворення полум”я. При тлінні виділяється, як правило, більше диму (тління мокрих дров у вогнищі).
Горіння – це швидкодіюча хімічна реакція сполучення речовини з окислювачем, яка супроводжується виділенням тепла і випромінюванням світла. Для того, щоб виникло і підтримувалося горіння, необхідна наявність паливної речовини, окислювача і джерела енергії для запалювання. Енергія для запалювання може бути у вигляді полум”я, іскри, випромінювання або тепла від короткого замикання електролінії, тертя чи різкого стиснення газової суміші.
Неорганізоване і неконтрольоване горіння, в результаті якого знищуються матеріальні цінності, називається пожежею. Температура у вогнищі пожежі може досягати 700-900 чи вище градусів.
Залежно від агрегатного стану пального чи окисника розрізняють три види горіння :
гомогенне горіння газів і пароподібних горючих речовин в середовищі газоподібного окисника;
гетерогенне горіння твердих горючих речовин в середовищі газоподібного окисника
горіння вибухових речовин та порохів
Для можливості горіння в повітрі необхідне певне кількісне співвідношення горючої речовини і повітря, в якому повинен бути достатній вміст кисню.
Загорання твердої чи рідкої горючої речовини можливе тільки при певних температурах.
Займання речовини можливе не тільки при піднесенні до неї полум”я, а й в результаті нагрівання зовнішнім джерелом тепла, відкритим полум’ям чи розжареними продуктами горіння, які стикаються з речовиною, що загорається. Таким чином відбувається теплове самозапалювання (самозаймання) речовини.
При хімічному самозапалюванні теплота, яка виділяється в результаті самоокислення, якщо вона не передається в навколишнє середовище, призводить до поступового підвищення – температури самозапалювання.
Біологічне самозапалювання вологих рослинних продуктів відбувається в результаті інтенсивної діяльності мікроорганізмів (при певній температурі та вологості), яка призводить до підвищення температури до 70 градусів. При цій температурі мікроорганізми гинуть, а їх розклад супроводжується подальшим підвищенням температури, початком самоокислення речовини і ще більшим ростом температури. Так може загорітися скирта соломи, тирса в купі.
Група горючості - класифікаційна характеристика речовин (матеріалів) за горючістю, що визначається встановленими умовами випробувань.
За горючістю речовини та матеріали поділяються на три групи (будівельні матеріали - на дві):
негорючі (неспалимі) - під впливом вогню або високої температури не спалахують, не тліють і не обвуглюються. Деякі негорючі речовини можуть бути пожежовибухонебезпечними, наприклад, окисники або речовини, що виділяють горючі продукти при взаємодії з водою, киснем повітря або один з одним;
важкогорючі (важкоспалимі) - під впливом вогню або високої температури спалахують, чи тліють, чи обвуглюються та продовжують горіти, чи тліти, чи обвуглюватись при наявності джерела запалювання, а після його видалення горіння чи тління припиняється;
горючі (спалимі) - під впливом вогню або високої температури спалахують, чи тліють, чи обвуглюються та продовжують горіти, чи тліти, чи обвуглюватись після видалення джерела запалювання.
ТЕМПЕРАТУРА СПАЛАХУ - це найменша температура речовини, за якої згідно з встановленими умовами випробування над її поверхнею утворюється пара, що здатна викликати спалах у повітрі під впливом джерела запалювання, але швидкість утворення пари недостатня для підтримання стійкого горіння.
Вогнестійкість – здатність конструкцій, матеріалу затримувати поширення вогню, пожеж, температури, виражена в годинах. Будинки та споруди належать до одного з п’яти ступенів вогнестійкості.
Багато неорганічних матеріалів хоч і не горять, але мають порівняно невелику термічну стійкість. Наприклад, вапняки і мармур руйнуються при температурі 300-400 градусів, шифер та азбоцементні вироби при температурі 300 градусів втрачають воду, стають крихкими, а при температурі 600 градусів при потраплянні на них води розтріскуються (при гасінні пожежі розлітаються в сторони); керамічні плити зберігають свої властивості при нагріванні до температури 1400 градусів.