5.5. Висновки.

5.6. Контрольні питання.

5.1. Про динамічну структуру громадської думки.

Як ми вже з’ясували, не кожна думка є громадською. Щоб вона стала такою, дуже важливою є її суб’єктно-об’єктна визначеність.

Так, її суб’єктом не може бути окремий індивід, а лише сукупність індивідів. При цьому – не механічна сукупність атомізованих індивідів, а органічна. У свою чергу, певна сукупність індивідів лише тоді постає як органічна сукупність, коли вона об’єднана одним й тим самим інтересом.

Отже, сукупність індивідів, органічність якої полягає у об’єднанні їх навколо однакового інтересу, тільки й може поставати як суб’єкт громадської думки. І цей суб’єкт має назву „громадськкість”.

Однак, дуже важливо також те, який об’єкт породжує громадськість як свого суб’єкта. Ми, знов-таки, вже з’ясували, що об’єктом громадської думки може бути лише певна соціальна проблема–факт, що має ознаки актуальності, значущості і зміст якої громадськість пізнала, зрозуміла, піддала процедурі дискусії та компетентно й компромісно оцінила.

Вже розглядаючи окремо сутність суб’єкта і об’єкта громадської думки, ми якоюсь мірою торкались і проблем їхнього поставання, але – лише принагідно, а тому - побіжно. Разом з тим динаміка процесу цього поставання заслуговує на спеціальне, окреме теоретичне розглядання та вивчення. Адже міра практичної довершеності громадської думки є водночас мірою довіри до неї як до такого джерела інформації, що може використовуватися у практиці здійснення соціальних змін.

У зв’язку із цим постає питання про ступінь розгорнутості громадської думки, а відтак – про те, якими можуть бути й бувають стани цієї розгорнутості, якою є сутність кожного з них. Знання сутності основних стадій процесу поставання громадської думки дає емпіричному соціологу можливість, при необхідності, у конкретній дослідницькій ситуації, відносно безпомилково визначати ступінь розгорнутості цього процесу, а відтак - міру практичної довершеності громадської думки.

М.К.Горшков свого часу писав: „Якщо звернутися до динаміки громадської думки, то перед нами постане процес послідовної зміни притаманних йому стадій зародження, формування й функціонування, котрі складають у своїй єдності її динамічну структуру” (11; с. 211). Вважаю позицію М.К.Горшкова цілком слушною, а отже разом з ним визнаю, що у самому загальному вигляді динамічна структура громадської думки складається з трьох основних станів, або стадій, а саме: зародження, формування та функціонування.

Звертаючись до напрацювань сьогоднішніх українських спеціалістів з проблем соціології громадської думки, маю зазначити, що, наприклад, Ю.П.Сурмін у своєму курсі лекцій „Теорія громадської думки” заключний третій розділ назвав „Формування та використання громадської думки”. Тобто він фактично розглядає лише одну із стадій розгортання громадської думки – її формування (див.52; розділ 3).

Щодо В.Л. Оссовського, як одного з провідних українських спеціалістів у розглядуваній нами галузі, то він теж веде мову лише про один із згаданих вище станів, або стадій розгортання громадської думки, і знов-таки – лише про стадію її формування. Через це, гадаю, теоретичне прояснення динаміки станів громадської думки дещо програє. Але якщо бути зовсім точним, то слід визнати, що В.Л. Оссовський розглядає дане питання ще більш вузько. Так, вказуючи на два основних чинники формування громадської думки – „безпосередній власний, практичний досвід людей” та „формування громадської думки, її продукування …засобами масової комунікації”(див41;с.129), він фактично зосереджується лише на другому з цих чинників (див.41; розділ 7). Зокрема, закінчуючи відповідний розділ свого посібника, В.Л.Оссовський чітко визнає: „Ми окреслили зміст концептуальних передумов дослідження ролі ЗМК у формуванні громадської думки…” (41;с.149).

І лише В.А.Полторак, на мій погляд, розглядає питання динаміки станів громадської думки з більшою повнотою. Єдина відмінність його позиції від позиції М.К.Горшкова (і моєї) є та, що він процес зародження громадської думки іменує як процес її розвитку (див.46; глава 5).

Отже, почнемо розгляд процесу розгортання громадської думки зі стадії її зародження.