II. Зони зараження сдяр Теоретичні відомості

При визначенні масштабів зараження території СДЯР здійснюють оцінку хімічної обстановки, враховуючи при цьому:

• фізико-хімічні властивості викинутих у навколишнє середовище СДЯР;

• кількість СДЯР, викинутих у навколишнє природне середовище;

• метеорологічні умови на момент викидання і поширення СДЯР;

• оперативність оповіщення персоналу, рятівних служб і терміни вжиття захисних заходів;

• підготовленість персоналу хімічно небезпечних об'єктів (ХНО) до вжиття захисних заходів і до ліквідації наслідків викидання СДЯР;

• характеристики об'єктів зараження (для місцевості — наявність і характер рослинного покриву, а також наявність місць можливого застою зараженого повітря); для води — площу поверхні, глибини і швидкості течії, наявність ґрунтових вод, характеристики прибережних ґрунтів; для населення — ступінь захищеності від уражаючої дії СДЯР, характер діяльності; для матеріальних засобів — характеристики матеріалів, що опинилися під дією СДЯР: їхню пористість, наявність чи відсутність лакофарбового покриття тощо.

Оцінка хімічної обстановки насамперед включає в себе визначення площі можливого зараження місцевості і площі фактичного зараження місцевості, після чого обидві зони зараження наносяться на план (карту) місцевості.

Зона можливого хімічного зараження — це площа кола або сектора радіусом, що дорівнює глибині поширення хмари зараженого повітря із уражаючою токсодозою (уражаючою концентрацією). На зовнішній межі цієї зони 50% людей втрачають працездатність, їм потрібна медична допомога і, як правило, госпіталізація.

Зона фактичного хімічного зараження — це територія прогнозованого зараження, яка визначається з урахуванням СВСП і часу, що минув від моменту аварійного викиду СДЯР. Вона має форму еліпса, головна вісь якого співпадає із напрямом вітру.

Площа зони можливого зараження хмарою зараженого СДЯР повітря розраховується за емпіричною формулою

(у квадратних кілометрах),

де Г — глибина зараження у км, φ — умовний розмір можливого зараження, що являє собою кут сектора, у якому поширюється хмара зараженого повітря. Для визначення числового значення φ, яке залежить від швидкості вітру на зараженій території, користуються довідковою таблицею (див. Табл. 4-2.1):

Табл. 4-2.1

Залежність кута сектора φ, у якому поширюється хмара зараженого повітря,

від швидкості вітру v у зоні зараження

v, м/с	Менше, ніж 1 м/с	1 м/с	від 1 м/с до 2 м/с	понад 2 м/с
φ, кут.град.	360	180	90	45

Площа зони фактичного зараження розраховується за емпіричною формулою

(у квадратних кілометрах),

де t — час, що минув від початку зараження території СДЯР (як правило, при прогнозуванні беруть t= 4 год.), К — коефіцієнт, що враховує ступінь вертикальної стійкості повітря і визначається з довідкових таблиць. При інверсії К= 0,081, при ізотермії К= 0,133, при конвекції К= 0,235.

Основним заходом щодо захисту населення від ураження СДЯР на зараженій місцевості є евакуація. Люди евакуюються, як правило, у напрямку, перпендикулярному до напряму вітру. Час руху (у хвилинах) людей за межі зони фактичного зараження розраховують так:

,

де Ш(м) – ширина зони фактичного зараження у метрах;

80 м/хв. – середня швидкість руху людей прискореним кроком (80 метрів за хвилину).

ЗАДАЧА-ЗРАЗОК. Унаслідок аварії на ХНО виникла загроза зараження місцевості СДЯР. Метеоумови на момент аварії: вітер південно-західний швидкістю 1,5 м/с, СВСП — інверсія. Прогнозована глибина зон зараження становить Г= 3,9 км. Розрахуйте прогнозовані площі можливого і фактичного зараження території. Нанесіть обидві зони на план місцевості. Оцініть час пішої евакуації людей із зони фактичного зараження.

РОЗВ’ЯЗАННЯ:

1) Обчислюємо площу S_М зони можливого зараження хмарою зараженого СДЯР повітря; при цьому значення глибини зараження беремо Г= 3,9 км, а множник φ беремо рівним φ = 90 у відповідності із даними табл. 4-2.1 для швидкості вітру v₁= 1,5 м/с:

.

2 ) Обчислюємо площу S_Ф зони прогнозованого (фактичного) зараження, при цьому час поширення зараженого повітря згідно з умовою задачі беремо якнайбільший при такого роду прогнозуваннях: t= 4 години, значення глибини зараження беремо Г= 3,9 км, а коефіцієнт К (СВСП — інверсія) беремо рівним К= 0,081. Отримуємо:

.

3) Наносимо зону можливого зараження на план місцевості, враховуючи, що при швидкості вітру близько 1,5 м/с вона має вигляд сектора (кут φ= 90⁰), радіус якого дорівнює глибині зараження Г = 3,9 км. Бісектриса сектора співпадає з віссю сліду хмари й орієнтована за напрямом вітру. Наносимо на план місцевості, зону фактичного зараження, яка має форму еліпса довжиною Г і шириною Ш, витягнутого за напрямом вітру (з південного заходу на північний схід).

Розраховуємо ширину Ш зони фактичного зараження, використовуючи для цього емпіричну формулу (для інверсії):

Ш= 0,3∙Г^0,6 = 0,3∙3,9^0,6 = 0,68 км.

Час пішої евакуації людей за межі зони фактичного зараження становить:

Зазначаємо, що точка О на плані місцевості відповідає місцезнаходженню джерела хімічного зараження.

Відповідь: ; , .